Постанова № 15934400, 12.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р. справа № 2а/0570/5066/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:33

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріБолхова А.В.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М. при секретарі Болховій А.В., участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.05.2011 року № б/н), відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2011 року № 7043/10/10-012), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000381740, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Святогірське лісопаркове господарство» (надалі КП «Святогірське лісопаркове господарство», позивач) звернулося до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000381740, яке складено Словянською обєднаною державною податковою інспекцією (далі Словянською ОДПІ, відповідач).

Ухвалою від 06.04.2011 року суддею Мозговою Н.А. відкрите провадження по даній адміністративній справі. Згідно із протоколом розподілу справи між суддями від 26.04.2011 року адміністративну справу № 2а/0570/5066/2011 передано на розгляд судді Чучко В.М., у звязку із знаходженням судді Мозгової Н.А. на лікарняному.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки позивача за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складений акт від 09.03.2011 року № 783/17-3/02002026, відповідач за порушення пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції на суму 13926,61 грн. у відповідності до вимог Податкового кодексу України, тоді як на час вчинення позивачем порушень діяло інше податкове законодавство, а тому, на думку позивача, відповідач не мав підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій згідно з Податковим кодексом України. Таким чином, позивач вважає нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13926,61 грн. неправомірними, а тому у судовому порядку просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000381740, що складене відповідачем за результатами зазначеної перевірки.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов від 18.04.2011 року № 11278/10/10-012 у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що під час нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій відповідач керувався вимогами п.1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яким врегульоване питання щодо застосування відповідальності за порушення платником податків справляння податку на доходи фізичних осіб, а саме: податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом. Таким чином, відповідач вважає нараховані штрафні (фінансові) санкції правомірними, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Святогірське лісопаркове господарство» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області 16.06.1992 року за № 1277120 0000 000438, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 328636. Місцезнаходження КП «Святогірське лісопаркове господарство»: 84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, буд. 70, ідентифікаційний код 02002026. На податковому обліку перебуває у Словянській ОДПІ з 05.09.1995 року за № 1895.

Судом встановлено, що Словянською ОДПІ в період з 24.02.2011 року по 05.02.2011 року на підставі направлення від 23.02.2011 року № 221, наказу від 23.02.2011 року № 281 «Про проведення фактичної перевірки» проведена фактична перевірка КП «Святогірське лісопаркове господарство» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складений акт від 09.03.2011 року № 783/17-3/02002026 (далі за текстом акт перевірки № 783/17-3/02002026).

Згідно висновкам акту перевірки № 783/17-3/02002026 (а.с. 17) Словянською ОДПІ встановлено, що КП «Святогірське лісопаркове господарство» порушено пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб утриманого із заробітної плати працівників за 2009 рік та січень-липень 2010 року, та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників за липень-грудень 2010 року у сумі 19859,38 грн.

Перевіркою встановлені інші порушення податкового законодавства, але вони не є предметом даного адміністративного спору та доказування, а тому судом не розглядаються.

За результатами акту перевірки № 783/17-3/02002026 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення 22.03.2011 року № 0000381740, яким визначив за встановлене порушення штрафні (фінансові) санкції за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 13926,61грн. (а.с. 6).

Судом встановлено, що наведена сума штрафних (фінансових) санкцій застосована Словянською ОДПІ у відповідності до вимог п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, а саме: ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Так, за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб Словянською ОДПІ нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 відсотків від таких сум, що становить у 2009 році у розмірі 4284,96 грн., у 2010 році у розмірі 9641,65 грн., що підтверджено розрахунками штрафних санкцій, які надані до матеріалів справи (а.с. 29, 30).

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти встановленого проведеною перевіркою порушення. Акт перевірки № 783/17-3/02002026 з додатками до нього, у т.ч. наведені розрахунки штрафних санкцій підписані в.о. начальника КП «Святогірське лісопаркове господарство» Лещенко М.В. та головним бухгалтером ОСОБА_1 без зауважень .

При цьому, у судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що відповідач неправомірно нарахував штрафні (фінансові) санкції у відповідності до вимог п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки на час вчинення правопорушень діяли інші нормативні акти, якими відповідач мав керуватися під час вирішення питання щодо застосування відповідальності за вчинене позивачем порушення, зокрема: Закон України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон України № 889-IV) та Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 9далі Закон України № 2181-ІІІ). Як зазначає позивач, виходячи з аналізу положень статей 8, 19, 20 Закону України № 889-IV, статей 5, 16, 17 Закону України № 2181-ІІІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платника податку з доходів фізичних осіб, і суми утриманого з них доходу (форма 1 ДФ) не може вважатися податковою декларацією, оскільки на підставі такого розрахунку не проводиться нарахування податкових зобовязань. Отже, позивач вважає, що суми податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб не є узгодженими у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, а тому відсутні підстави для розрахунку штрафних санкцій.

Суд не погоджується з наведеними позивачем доводами з наступних підстав.

Пунктом 1 Податкового кодексу України розділу ХХ «Перехідні положення» встановлено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Дане положення врегульовує питання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, що був нарахований, проте не сплачений у період до набрання чинності Податкового кодексу України, тобто до 1 січня 2011 року. Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб у період до набрання чинності зазначеним Кодексом відбувався відповідно до ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». У вказаному Законі зазначено, що податковий агент сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого зараховуваного доходу, необхідно сплатити (перерахувати) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

У випадку порушення податковим агентом встановленого вище порядку сплати податку на доходи фізичних осіб податкові зобовязання щодо даного податку, при набранні чинності даного Кодексу, набувають статусу податкового боргу (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України) за узгодженим податковим зобовязанням (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу). Наявність фактів порушення податкового законодавства щодо сплати податку на доходи фізичних осіб зумовлює застосування до податкового агента ряду заходів відповідальності, які передбачені Податковим кодексом України.

Приписами статті 51 Податкового кодексу визначається обовязок податкового агента подавати відомості про суми виплачених доходів платникам податків-фізичним особам. Статтею 18 Кодексу визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку покладається обовязок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обовязки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Таким обовязком є і обовязок подавати у встановлені строки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. На податкових агентах лежить відповідальність за правильне і своєчасне нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету.

Відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати встановлена статтею 127 Податкового кодексу України. Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Випадки оподаткування у джерела виплати встановлюються Кодексом для таких, наприклад, податків: оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковим агентом, у тому числі роботодавцем (стаття 168, п. 171.2), і т. і., за виключеннями, передбаченими Кодексом. Певним чином сумнівною вбачається можливість несплати податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати, оскільки в цьому випадку Кодексом передбачені серйозні запобіжні механізми забезпечення виконання платником своїх обов'язків. Так, наприклад, п. 168.1.2 передбачає, що податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, а банки мають приймати платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Таким чином, несплата цього податку стає майже неможливою. Разом із тим законодавець не упустив можливість додатково гарантувати виконання обов'язків платників податку, передбачивши серйозні санкції за такі порушення.

Суб'єктом цього правопорушення є всі платники податків, на яких покладається обов'язок щодо оподаткування доходів у джерела виплати. В тексті частини першої п. 127.1 особливо виділяються податкові агенти як особи, що несуть відповідальність за цією статтею. Відповідно до статті 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Крім того, частина третя п. 127.1 цілком обґрунтовано підкреслює, що суб'єктом цього правопорушення, як і особою, на яку покладається обов'язок щодо погашення такого податкового боргу, є саме особа, яка виплачує дохід, тобто уособлює джерело його виплати. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Штраф за це правопорушення встановлюється в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, суд дійшов до висновку, що Словянською ОДПІ правомірно застосовано приписи Податкового кодексу України під час нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000381740 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 13 926,61 грн. ґрунтується на нормах законодавства.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є неналежними доказами у справі, адже вони не містять вичерпну інформацію, яка б обґрунтувала незаконність податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000381740.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем є обґрунтованим та відповідає обставинам справи, а також правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду доказів, що спростували б доводи відповідача, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000381740 відмовити у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено в присутності представників сторін 12.05.2011 року. Повний текст постанови буде виготовлений 16.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.