Постанова № 15934275, 29.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4032/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер»

доДержавної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0000272342/25113283/406 від 03 березня 2011 року,

№ 0000262342/25113283/407 від 03 березня 2011 року.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 01 квітня 2011 року)

Єриш Л.Ф. (протокол № 8 від 10 лютого 2005 року)

ОСОБА_3 (дов. від 01 березня 2011 року)

від відповідача:ОСОБА_4 (дов.№ 47110 від 13 квітня 2010 року)

ОСОБА_5 (дов. № 42110 від 14 квітня 2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слайдер» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 березня 2011 року № 0000272342/25113283/406 та № 0000262342/25113283/407. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що на підставі укладених договорів протягом жовтня грудня 2009 року, лютого 2010 року позивачем отримувалися товарно-матеріальні цінності, які були в подальшому продані третім особам. Наслідки здійснених господарських операцій із контрагентами були відображені у відповідності із вимогами чинного законодавства в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Всі контрагенти позивача, в яких придбавалися товарно - матеріальні цінності та на користь яких позивач відчужував придбані товари є діючими підприємствами, що звітують до органів державної податкової служби за місцем реєстрації. Товариством з обмеженою відповідальністю «Слайдер» були виконані всі умови укладених із контрагентами договорів, проведені розрахунки, що й стало підставою відображення здійснених господарських операцій в податковому обліку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Куйбишевському районі м. Донецька проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В наданих до суду письмових запереченнях на підтвердження правомірності прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень відповідачем було визначено, що в ході проведення податковою інспекцією перевірки діяльності позивача, через не надання позивачем до перевірки документів, що підтверджують транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей на виконання умов укладених договорів, представниками податкової інспекції було дійдено висновків про нікчемність цих договорів. Як зазначав представник відповідача, невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків. З огляду на визначення укладених між позивачем та його контрагентами договорів нікчемними, відповідач зауважував на безпідставності відображення наслідків здійснення зазначених правочинів у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В судовому засіданні представники відповідача наполягали на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Слайдер» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 25113283. Позивач зареєстрований та обліковується як платник податків в Державній податковій інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька.

16 червня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Триєст-Дон» укладений договір постачання нафтопродуктів (т. 1 арк. справи 28-29). За умовами зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Триєст-Дон» (постачальник) зобовязалося поставити нафтопродукти у відповідності із наданою позивачем заявкою, а покупець (позивач) зобовязався прийняти та сплатити товар, на умовах, визначених договором. Згідно пункту 2.6. укладеного договору ціна товару, що постачається, підлягає узгодженню сторонами. Факт узгодження ціни підтверджується підписом покупця на товарній накладній. Здійснення господарських операцій на умовах зазначеного договору відображено позивачем в податковому обліку наступним чином: до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року позивачем було включено 163013,95 грн. (отримання товару та здійснення оплати здійснені в одному звітному періоді), до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року позивачем було включено 100954,50 грн. (отримання товару та здійснення оплати здійснені в одному звітному періоді).

Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року із додатками (т.1 арк. справи 225-232) позивач до складу податкового кредиту включив податок на додану вартість в сумі 18176,25 грн. Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року із додатками (т. 1 арк. справи 233-235, 200-204) позивач до складу податкового кредиту включив податок на додану вартість в сумі 14426,53 грн. Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року із додатками (т. 1 арк. справи 206-214) позивач до складу податкового кредиту включив податок на додану вартість в сумі 20190,90 грн.

На підставі умов укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 договору від 1 червня 2009 року, протягом жовтня 2009 позивачем були придбані товарно-матеріальні цінності (нафтопродукти). Наслідки виконання зазначеного договору були відображені позивачем в податковому обліку наступним чином: до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року позивачем було включено за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей 140535,45 грн. Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року із додатками (т. 1 арк. справи 217-224) позивач до складу податкового кредиту включив податок на додану вартість в сумі 28107,09 грн.

На підставі умов укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» договору № 20 від 12 жовтня 2009 року (т. 1 арк. справи 58-59), протягом жовтня грудня 2009 року позивач поставив товарно-матеріальні цінності. Наслідки виконання зазначеного договору були відображені позивачем в податковому обліку наступним чином: до складу валового доходу 4-го кварталу 2009 року позивачем було включено 307857,14 грн.

Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року із додатками (т.1 арк. справи 217-224) позивач до складу податкових зобовязань включив податок на додану вартість в сумі 28518,56 грн. на підставі податкової накладної № 188 від 20 жовтня 2009 року (т.1 арк. справи 65).

Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року із додатками (т.1 арк. справи 225-232) позивач до складу податкових зобовязань включив податок на додану вартість в сумі 18371,10 грн. на підставі податкової накладної № 202 від 13 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 66),

Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року із додатками (т. 1 арк. справи 233-235, 200-204) позивач до складу податкових зобовязань включив податок на додану вартість в сумі 14681,77 грн. на підставі податкової накладної № 230 від 28 грудня 2009 року (т.1 арк. справи 67).

На підставі умов укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» договору № 4 від 04 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 77-78), протягом лютого 2010 позивачем поставлені товарно-матеріальні цінності.

Наслідки виконання зазначеного договору були відображені позивачем в податковому обліку наступним чином: до складу валового доходу 1-го кварталу 2010 року позивачем було включено 101898,00 грн.

Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року із додатками (т. 1 арк. справи 205-214) позивач до складу податкових зобовязань включив податок на додану вартість в сумі 10189,80 грн. на підставі податкової накладної № 32 від 18 лютого 2010 року (т.1 арк. справи 82), в сумі 10189,80 грн. на підставі податкової накладної № 38 від 26 лютого 2010 року (т.1 арк. справи 82).

В період з 29 грудня 2010 року по10 лютого 2011 року Державною податковою інспекцією в Куйбишевському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 307/23-2/25113283 від 17 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 14-25).

03 березня 2011 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 307/23-2/25113283 від 17 лютого 2011 року податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000272342/25113283/406 (т. 1 арк. справи 26) про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 89870,00 грн., з яких за основним платежем 71896,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17974,00 грн. та № 0000262342/25113283/407 (т. 1 арк. справи 27) про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в загальній сумі 101126,00 грн., з яких за основним платежем 80901,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20225,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 307/23-2/25113283 від 17 лютого 2011 року підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000272342/25113283/406 та № 0000262342/25113283/407 від 03 березня 2011 року стали висновки податкової інспекції про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Триєст Дон» та ФОП ОСОБА_7 договорів на придбання товарно-матеріальних цінностей та укладених між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Донтрансторг» договорів на відчуження отриманих товарно-матеріальних цінностей. Як зазначено в акті, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця - ТОВ «Триєст Дон» та СГД ОСОБА_7 до покупця - ТОВ «Слайдер» та від продавця - ТОВ «Слайдер» до покупців - ТОВ «Провімакс-торг» та ТОВ «Донтрансторг» у звязку із відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару.

З огляду на наведене, в акті перевірки зазначено, що укладені між позивачем та ТОВ «Триєст-Дон», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Донтрансторг» є нікчемними. В акті перевірки зазначено, що відповідно до пунктів 1, 2, статті 215, пунктів 1,5, статті 204, статті 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю. З огляду на таке, податківцями було дійдено висновків про те, що позивачем були відображені із порушенням підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 та 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наслідки виконання зазначених договорів.

Внаслідок зазначеного, позивачем в 4-му кварталі 2009 року завищений валовий дохід на 46258,00 грн. та завищені валові витрати на 303549,00 грн. Із врахування декларування в 4-му кварталі 2009 року збитків в сумі 103211,00 грн., порушення формування валового доходу та валових витрат 4-го кварталу 2009 року призвели до заниження оподатковуваного прибутку на 154080,00 грн. та відповідно до заниження податку на прибуток на 38520,00 грн.

В 1-му кварталі 2010 року позивачем занижений валовий дохід на 46258,00 грн. та занижені валові витрати на 100955,00 грн. Із врахуванням декларування в 1-му кварталі 2010 року збитків в сумі 13711,00 грн., порушення формування валового доходу та валових витрат 1-го кварталу 2010 року призвели до заниження оподатковуваного прибутку на 133502,00 грн. та відповідно до заниження податку на прибуток на 33376,00 грн.

З урахуванням висновків про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами договорів на придбання та відчуження товарно-матеріальних цінностей, податківцями було дійдено висновків про те, що позивачем були відображені із порушенням підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.3.1. пункту 7.3. та підпункту 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податку на додану вартість» наслідки виконання зазначених договорів. Внаслідок зазначених порушень, позивачем завищений податковий кредит жовтня 2009 року на 28107,00 грн., листопада 2009 року на 18176,00 грн., грудня 2009 року на 14427,00 грн., лютого 2010 року на 20191,00 грн. та занижений податок на додану вартість за жовтень 2009 року на 28107,00 грн., листопад 2009 року на 18176,00 грн., січень 2010 року на 14427,00 грн., березень 2010 року на 20191,00 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем із контрагентами договорів та правомірність визначення позивачем валових витрат та доходу 4-го кварталу 2009 року, 1 кварталу 2010 року, податкового кредиту звітних податкових періодів жовтня - грудня 2009 року, лютого 2010 року, формування яких відбувалося за наслідками виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей, укладених із ТОВ «Триєст-Дон», СГД ОСОБА_7, ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Донтрансторг».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 цього закону валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Підпунктом 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, позивачем за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Провімакс-Торг» було включено до складу валового доходу 4-го кварталу 2009 року 307857,14 грн., з яких по факту отримання передплати 261598,81 грн. та фактом передачі товарно-матеріальних цінностей 46258,33 грн. За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Донтрансторг» по факту отримання передплати позивач включив до складу валового доходу 1-го кварталу 2010 року 101898,00 грн.

Згідно з пунктом 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року позивачем були включені витрати в сумі 163013,95 грн. за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Триєст-Дон» та в сумі 140535,45 грн. за наслідками здійснення господарських операцій із СГД ОСОБА_7 До складу валових витрат у 1 кварталі 2010 року позивач включив 100954,50 грн. за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Триєст-Дон».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно рядку 17 податкової декларації за звітний податковий період жовтень 2009 року (т. 1 арк. справи 217-218) загальна сума податкового кредиту звітного податкового періоду складає 574235,00 грн. Позитивне значення податку звітного податкового періоду (рядок 18.1 декларації) складає 9580 грн. Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкової накладної, виданої ФОП ОСОБА_7 (ІПН № НОМЕР_1) № 238 від 20 жовтня 2009 року (т. 2 арк. справи 12) податок на додану вартість в сумі 28107,09 грн.

Згідно рядку 17 податкової декларації за звітний податковий період листопад 2009 року (т. 1 арк. справи 226-227) загальна сума податкового кредиту звітного податкового періоду складає 296177 грн. Позитивне значення податку звітного податкового періоду (рядок 18.1 декларації) складає 5179,00 грн. Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Триєст-Дон» (ІПН № 02345723534) № 7881 від 13 листопада 2009 року (т. 2 арк. справи 7) податок на додану вартість в сумі 18176,25 грн.

Згідно рядку 17 податкової декларації за звітний податковий період грудень 2009 року (т. 1 арк. справи 234-235) загальна сума податкового кредиту звітного податкового періоду складає 551688,00 грн. Відємне значення податку звітного податкового періоду (рядок 18.2 декларації) складає 31670 грн. Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Триєст-Дон» (ІПН № 02345723534) № 9129 від 28 грудня 2009 року (т. 2 арк. справи 9) податок на додану вартість в сумі 14126,53 грн.

Згідно рядку 17 податкової декларації за звітний податковий період лютий 2010 року (т. 1 арк. справи 206-207) загальна сума податкового кредиту звітного податкового періоду складає 531317,00 грн. Відємне значення податку звітного податкового періоду (рядок 18.2 декларації) складає 10926,00 грн. Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Триєст-Дон» (ІПН № НОМЕР_1) № 1188 від 18 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 41) податок на додану вартість в сумі 10032,55 грн., № 1408 від 26 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 42) податок на додану вартість в сумі 10158,35 грн.

За дослідження в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ «Триєст - Дон» та СГД ОСОБА_7 по факту передачі позивачу товарно-матеріальних цінностей, судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено включення позивачем до складу податкового кредиту жовтня грудня 2009 року, лютого 2010 року податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентами позивача (ТОВ «Триєст - Дон» та ФОП ОСОБА_7.) податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виконання прийнятих зобовязань ТОВ «Триєст - Дон» за умовами договору постачання нафтопродуктів від 16 червня 2009 року підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними.

Відповідно до накладної № 7881 від 13 листопада 2009 року (т. 2 арк. справи 6) ТОВ «Триєст-Дон» було поставлено на адресу позивача: паливо А-92 у кількості 16701 літрів вартістю 109057,53 грн., з яких ПДВ в сумі 18176,25 грн. Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортною накладною № 7881, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до накладної № 9129 від 28 грудня 2009 року (т.2 арк. справи 8) ТОВ «Триєст-Дон» було поставлено на адресу позивача: паливо А-92 у кількості 16646 літрів вартістю 86559,20 грн., з яких ПДВ в сумі 14426,53 грн. Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортною накладною № 9129, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до накладної № 1188 від 18 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 40) ТОВ «Триєст-Дон» було поставлено на адресу позивача: паливо А-92 у кількості 9435 літрів вартістю 60195,30 грн., з яких ПДВ в сумі 10032,55 грн. Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортною накладною № 1188, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до накладної № 1408 від 26 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 38) ТОВ «Триєст-Дон» було поставлено на адресу позивача: паливо А-92 у кількості 9435 літрів вартістю 60950,10 грн., з яких ПДВ в сумі 10158,35 грн. Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортною накладною № 1408, копія якої наявна в матеріалах справи.

Виконання прийнятих зобовязань ФОП ОСОБА_7 за умовами договору постачання нафтопродуктів від 01 червня 2009 року підтверджено наявними в матеріалах справи документами. Відповідно до накладної № 238 від 20 жовтня 2009 року (т. 2 арк. справи 11) ФОП ОСОБА_7 було поставлено на адресу позивача: паливо А-92 у кількості 25338 літрів, А-76/80 у кількості 3223, літрів, А-95 у кількості 1159 літрів загальною вартістю 168342,54 грн., з яких ПДВ в сумі 28107,09 грн. Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортною накладною № 238, копія якої наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 52).

Крім цього, на виконання вимог Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року контрагентами позивача СГД ОСОБА_7 та ТОВ «Триєст-Дон» були надані листи, в яких зазначено про виконання прийнятих сторонами зобовязань за умовами укладених договорів належним чином та відсутності в сторін претензій з приводу виконання умов договорів.

Виконання прийнятих позивачем зобовязань за договором, укладеним із ТОВ «Провімакс-Торг» підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними.

Відповідно до накладної № 188 від 20 жовтня 2009 року (т.1 арк. справи 60) позивач поставив на адресу ТОВ «Провімакс-торг»: паливо А-92 у кількості 25338 літрів, А-76/80 у кількості 3223, літрів, А-95 у кількості 1159 літрів загальною вартістю 171111,34 грн., з яких ПДВ в сумі 28518,56 грн.

Відповідно до накладної № 230 від 28 грудня 2009 року (т.1 арк. справи 62) позивач поставив на адресу ТОВ «Провімакс-торг»: паливо А-92 у кількості 16646 літрів вартістю 88090,63 грн., з яких ПДВ в сумі 14681,77 грн.

Відповідно до накладної № 202 від 13 листопада 2009 року (т.1 арк. справи 63) позивач поставив на адресу ТОВ «Провімакс-торг»: паливо А-92 у кількості 16701 літрів вартістю 110226,60 грн., з яких ПДВ в сумі 18371,10 грн.

Виконання прийнятих позивачем зобовязань за договором, укладеним із ТОВ «Донтрансторг» підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідно до накладної № 38 від 26 лютого 2010 року (т.1 арк. справи 79) позивач поставив на адресу ТОВ «Донтрансторг»: паливо А-92 у кількості 9435літрів, загальною вартістю 61138,80 грн., з яких ПДВ в сумі 10189,80 грн.

Відповідно до накладної № 32 від 18 лютого 2010 року (т.1 арк. справи 81) позивач поставив на адресу ТОВ «Донтрансторг»: паливо А-92 у кількості 9435літрів, загальною вартістю 61138,80 грн., з яких ПДВ в сумі 10189,80 грн.

Наведені вище господарські операції найшли своє відображення у відомостях аналітичного обліку розрахунків з постачальниками на бухгалтерських рахунках № 631 та 361 (т. 1 арк. справи 144-154).

Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Триєст Дон», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Провімакс Торг» договорів супроводжувалося складенням первинних документів: накладних, рахунків на сплату, податкових накладних, товарно-транспортних накладних. Здійснення позивачем сплати отриманих від ТОВ «Триєст Дон», ФОП ОСОБА_7, паливно-мастильних матеріалів підтверджено наявними в матеріалах справи документами (т.1 арк. справи 174-175, 180-181, 184, 187-188). Отримання позивачем грошових кошті в рахунок оплати поставлених на користь ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Провімакс-Торг» також підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т.1 арк. справи 169-173, 176-186). Таким чином, при судовому розгляді справи судом не було встановлено розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку позивача при відображенні наслідків здійснення господарських операцій за договорами, укладеними із ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Триєст-Дон», ТОВ «Донтрансторг» та ФОП ОСОБА_7

Як вбачається із приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств та Закону України «Про податок на додану вартість» визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів,(робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження використання придбаних позивачем паливо - мастильних матеріалів за умовами укладених із ТОВ «Триєст-Дон» та ФОП ОСОБА_7 договорів, у власній господарській діяльності позивач надав договори, укладені із ТОВ «Провімакс-Торг» та ТОВ «Донтрансторг», зміст яких описаний вище. Зазначеними документами підтверджено подальший продаж придбаних товарів за умовами договорів, укладених із ТОВ «Триєст-Дон» та ФОП ОСОБА_7 та відображення такого продажу в податковому обліку, що свідчить про повязаність здійснених позивачем витрат на придбання цих товарів із здійснюваною ним господарською діяльністю.

Щодо посилання відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем із контрагентами (ТОВ «Триєст-Дон», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Провімакс-Торг», ТОВ «Донтрансторг») суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем його контрагентами договорів вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ «Триєст-Дон», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Провімакс-Торг» при здійсненні спірних операцій. Зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі. Крім цього, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи в його контрагента на предмет спору.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій на підставі умов укладених договорів, в відповідача відсутні підстави стверджувати, щозазначені договори порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку позивача наслідків господарських операцій за умовами укладених договорів із ТОВ «Триєст-Дон», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Провімакс - Торг» та ТОВ «Донтрансторг» в період з жовтня по грудень 2009 року, лютий 2010 року відповідає вимогам чинного законодавства України. З наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що свідчить про не підтвердження наявними в матеріалах справи висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про заниження податку на прибуток в сумі 71896,00 грн., у тому числі за 4-й квартал 2009 року в сумі 38520,00 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 33376,00 грн., та заниження податку на додану вартість в сумі 80901,00 грн., з яких у жовтні 2009 року на 28107,00 грн., у листопаді 2009 року в сумі 18176,00 грн., у січні 2010 року в сумі 14427,00 грн., у березні 2010 року в сумі 20380,00 грн.

Таким чином, з огляду на не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на прибуток в сумі 71896,00 грн. у 4-му кварталі 2009 року та 1-му кварталі 2010 року та податку на додану вартість в сумі 80901,00 грн. у жовтні-листопаді 2009 року, січні та березні 2010 року відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000272342/25113283/406 від 03 березня 2011 року та № 0000262342/25113283/407 від 03 березня 2011 року, прийняті відповідачем Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272342/25113283/406 від 03 березня 2011 року та № 0000262342/25113283/407 від 03 березня 2011 року, задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262342/25113283/407 від 03 березня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слайдер» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 101126,00 грн., з яких за основним платежем 80901,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 20225,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272342/25113283/406 від 03 березня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слайдер» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 89870,00 грн., з яких за основним платежем 71896,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 17974,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер» (83045, м. Донецьк, вул. Олімпієва, буд. 2а, ЄДРПОУ 25113283) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 29 квітня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 травня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.