Постанова № 15934245, 06.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 р. справа № 2а/0570/4968/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник»)

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

про скасування податкового повідомлення- рішення від 08.11.2010р. № 0002721530/0 про застосування фінансової санкції у розмірі 7479,67 грн.

за участі представника позивача Матюхіної І.Г.

представника відповідача Клімової Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про скасування податкового повідомлення -рішення від 08.11.2010р. № 0002721530/0 про застосування фінансової санкції у розмірі 7479,67 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що зазначеним податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Волноваському районі Донецької області неправомірно застосовані штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2010р. в рахунок сплати поточних зобовязань з земельного податку, в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач наводить, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просить суд скасувати податкове повідомлення- рішення від 08.11.2010р. № 0002721530/0 про застосування фінансової санкції у розмірі 7479,67 грн.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав. Вважає, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань більш, ніж на 90 днів. У звязку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 7479,67 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2010р. № 0002721530/0. Просив суд в задоволені позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях від 08.04.2011 р. № 7509/10/10-013.

Заслухавши представників позивача та відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ 33161769 та є платником податків.

ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» має відокремлені підрозділи, одним з яких є Шахта «Жовтневий рудник».

Відповідач Державна податкова інспекція у Волноваському районі Донецької області

є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена перевірка ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «ДВЕК» стосовно своєчасності сплати земельного податку, про що складений акт № 6611/1530/33577425 від 20.10.2010р.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2010 року № 0002721530/0 на підставі акту №6611/1530/33577425 від 08.11.2010р., відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначений штраф у сумі 7479,67 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надав письмові пояснення від 06.05.2011р., у яких зазначив, що при формуванні спірного податкового повідомлення-рішення було допущено технічну помилку у даті акту, на підставі якого останнє було прийняте. Датою акту необхідно вважати 20.10.2010р.

Позивач не погодившись з зазначеним рішенням оскаржив його у адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Волноваському районі Донецької області за № 27969/10/25-012 від 29.11.2010р. про результати розгляду первинної скарги, останню залишено без задоволення.

В подальшому, позивач звернувся зі скаргою до ДПА у Донецькій області. Рішенням ДПА у Донецькій області за №22490/10/25-213-1-5 від 17.12.2010р. про результати розгляду повторної справи, також останню залишено без задоволення.

Позивач звернувся до ДПА України, яка рішенням за № 4133/6/25-215 від 01.03.2011р. про результати розгляду повторної скарги, останню знов залишено без задоволення.

З адміністративним позовом позивач звернувся до суду 31.03.2011р. про скасування податкового повідомлення рішення від 08.11.2010р. № 0002721530/0 повністю.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків у періоді, який перевіряв відповідач встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Щодо податку на землю строки його сплати врегульовані спеціальними нормами права, а саме ст.17 Закону України «Про плату за землю».

Згідно з нею податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, платник податків самостійно не проводив погашення податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб, що зазначені у акті перевірки № 6611/1530/33577425 від 20.10.2010року, а платіжними дорученнями: № 682 від 26.08.2010р., №186 від 30.07.2010р., №4872 від 30.06.2010р., №4405 від 26.05.2010р., які знаходяться в матеріалах справи, здійснив оплату податкових зобовязань за 2010 рік.

Відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більше ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обовязковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «податок за землю» та періоди, за які сплачуються суми.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник») до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про скасування податкового повідомлення- рішення від 08.11.2010р. № 0002721530/0 про застосування фінансової санкції у розмірі 7479,67 грн. задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області № 0002721530/0 від 08.11.2010р. про нарахування штрафу у розмірі 7479,67 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ВП «Шахта «Жовтневий рудник») (83001, м. Донецьк вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) судові витрати з судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 06 травня 2011р. Постанова складена у повному обсязі 11 травня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.