Постанова № 15934196, 05.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 р. справа № 2а/0570/4068/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

з участю:

представника позивача:Гладкової Л.М.

представника відповідача: Єфременко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та визнання податкового повідомлення рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державне підприємство «Макіїввугілля» звернувся до суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та податкових повідомлень рішень від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн. повністю недійсним та № 0000041730 частково недійсним на суму 12832956, 56 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 та № 0000041730 на підставі акту планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року № 386/23-2/32442295 від 31.01.2011 року. З вказаними рішеннями позивач не згоден, вважає їх неправомірними, оскільки вважає, що відповідно до ст.. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат і отримання інших компенсацій у звязку із службовими відрядженнями, при чому Інструкцією № 59 про службові відрядження в межах України та за кордон передбачено, що витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, які наявні в матеріалах справи.

Позивач вважає, що в акті перевірки не вбачається порушень в частині включення до валових витрат на відрядження, у звязку із чим, відповідач не має підстав визнавати відшкодовані підзвітній особі кошти, як надміру витрачені та не має підстав для нарахування податку з доходів фізичних осіб, що знаходилися у відрядженні у 2009 2010 році в сумі 9807,00 грн.

Отже, позивач вважає, що є тільки одне обмеження по відшкодуванню витрат відсутність оригіналу первинного документу, підтверджуючого факт сплати грошей.

Також позивач вважає, що відповідачем неправомірно були застосовані штрафні санкції податковим повідомленням рішенням № 0000041730/0 від 17.02.2011 року в сумі 12832956,56 грн., керуючись нормами Податкового кодексу України за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, оскільки в той період діяли норми ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про доцільність розєднання позовів у самостійні провадження, оскільки їх спільних розгляд міг сповільнити розгляду справи, у звязку із чим ухвалою від 06.04.2011 року позовні вимоги щодо визнання дій протиправними та недійсним податкового повідомлення рішення від 17.02.2011 року за № 0000022333 на суму 65380,00 грн. залишилися на розгляд судді Кірієнко В.О.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав письмове заперечення, де зазначив, що при проведенні перевірки позивачем були надані документи щодо розрахунків з підзвітними особами без належного документального оформлення (відсутній підпис керівника підприємства на посвідченні, не вказані паспортні дані, невідповідність міста відрядження фактичному місцю їх надходження, інше) та в деяких випадках, не підтвердження відшкодованих витрат належним чином оформленими первинними документами, що є порушенням п. 1.3 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.1998 року № 59.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстровано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29.04.2003 року за № 1273120 0000 000106, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ серії А00 № 296617.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 22.09.2006 року № 1/10/29-014-8, позивач знаходиться на податковому обліку у Макіївській ОДПІ з 15.05.2003 року за № 58 та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Отже, 31.01.2011 року Макіївською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ДП «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 32442295) за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року, про що складено акт перевірки за № 386/23-2/32442295.

Вказаним актом перевірки були встановлені порушення, зокрема п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 3 січня 2005 р. за № 40/10320 - працівникам головного підприємства ДП «Макіїввугілля» відшкодовувались витрати на відрядження без належного документального оформлення (відсутній підпис керівника підприємства на посвідченні, не вказані паспортні дані, невідповідність міста відрядження фактичному місцю їх находження, в деяких випадках вбачається не підтвердження відшкодованих витрат належним чином оформленими первинними документами, а також встановлено видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше витрачених коштів на загальну суму 87100,00 грн.

Акт перевірки підписаний із запереченнями, з урахуванням розгляду яких, відповідачем переглянуті первинні висновки акту щодо вищезазначених порушень та зменшені суми донарахувань відносно видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо витрачених коштів за проживання зменшена до 65380,00 грн.

На підставі встановлених порушень, керуючись п.54.3.3, 54.3.5, п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123, пп.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, абз. 5 р. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» № 436 від 16.06.1996 року та з урахуванням зменшення суми донарахувань, податковим органом 17.02.2011 року були винесене податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022333 на суму 65380,00 грн.

Із зазначеним податковим повідомленням рішенням позивач не згоден, у звязку із чим просив визнати дії Макіївської ОДПІ щодо його прийняття неправомірними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000022333 на суму 65380,00 грн. повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 була затверджена Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за № 218/2658 (в редакції чинній на момент проведення перевірки), відповідно до загальних положень якої, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

У відповідності до зазначених загальних положень Інструкції № 59, витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Власник (або уповноважена ним особа) відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами усіх форм власності, не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених працівникам, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, залежно від країни відрядження. Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) власника (або уповноваженої ним особи).

Згідно з п. 1.3 Інструкції, фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього, при чому згідно із п. 1.5 якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються.

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

З матеріалів справ встановлено, що працівники ДП «Макіїввугілля» - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у різні періоди згідно наказів ДП «Макіїввугілля» направлялися у відрядження.

Отже, згідно наказу ДП «Макіїввугілля» № 4 від 12.01.2009 року, підписаного генеральним директором підприємства, був направлений у відрядження до м. Львову та м. Дніпропетровську на 6 днів ОСОБА_4, проживання якого в готелях СП «НТОН» та «Мармелад-2» підтверджується фіскальними чеками за проживання від 13.01.2009 року та від 17.01.2009 року, а також відмітками про прибуття до відрядження у м. Львов та м. Дніпропетровськ з кінцевим прибуттям у м. Макіївка.

Також, зазначений працівник ДП «Макіїввугілля» в оспорюваний період, відповідно до наказу № 98 від 11.05.2009 року, № 44 від 13.04.2010 року, № 80 від 14.06.2010 року, № 85 від 22.06.2010 року, № 127 від 03.07.2009 року, № 75 від 10.06.2010 року направлявся у відрядження:

- у м. Львов та м. Київ на 4 дні з 12.05.2009 року по 15.05.2009 року. Проживання в готелі «ОСОБА_8» у Хорольському районі Полтавської області підтверджується посвідченням про відрядження, квитанціями № 569593 та № 569588 та відмітками 12.05.2009 року вибув з м. Макіївка прибув до м. Львову 13.05.2009 року вибув з м. Львів 14.05.2009 року прибув до м. Макіївки 15.05.2009 року, про що 18.05.2009 року за № 27 було подано звіт про використання коштів.

- у м. Ялта на 5 днів з 15.04.2010 року по 19.04.2010 року, з надання посвідчення про відрядження, де факт витрат коштів у розмірі 6000,00 грн. на наймання житлового приміщення у готелі «Таврида» підтверджується рахунком з відміткою про сплату від 19.04.2010 року № 0019;

- у м. Ялта на 4 дні з працівниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (наказ № 75 від 10.06.2010 року) в період з 11.06.2010 року по 14.06.2010 року, що підтверджується посвідченнями про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунками з відміткою про сплату готелю «Таврида» № 0034 від 12.06.2010 року на суму 5970,00 грн. (3 доби), № 0033 від 12.06.2010 року на суму 5970,00 (3 доби), № 0035 від 12.06.2010 року (3 доби), про що 15.06.2010 року подані звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт;

- у м. Ялта на 4 дні з 16.06.2010 року по 19.06.2010 року , на 3 дні в період з 23.06.2010 року по 25.06.2010 року, на 2 дні з 07.07.2009 року по 08.07.2009 року що підтверджується посвідченнями про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунками № 0040, № 0043 з відміткою про сплату готелю «Таврида» в сумі 5970,00 грн. кожний та № 0069 на суму 1950,00 грн., що підтверджує факт витрат коштів. Звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт були надані відповідно 21.06.2010 року, 09.07.2009 року, 29.06.2010 року.

Згідно наказу № 44 від 13.04.2010 року до відрядження був направлений у м. Ялта на 4 дні ОСОБА_5 в період з 16.04.2010 року по 19.04.2010 року, про що стверджують посвідчення про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунком зі штампом про сплату № 0020 на суму 3000,00 грн. готелю «Таврида», про що 20.04.2010 року було подано звіт на відрядження або під звіт.

Згідно наказу № 121 від 24.06.2010 року до відрядження були направлені у м. Ялта та на 6 днів ОСОБА_6 в період з 23.06.2009 року по 02.07.2009 року, про що стверджують посвідчення про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунком зі штампом про сплату № 0063 на суму 11940,00 грн. готелю «Таврида» , про що 03.07.2009 року було подано звіт на відрядження або під звіт.

Згідно наказу № 121 від 24.06.2010 року до відрядження був направлений у м. Ялта та на 6 днів ОСОБА_6 в період з 23.06.2009 року по 02.07.2009 року та ОСОБА_9 в період з 26.06.2009 року по 02.07.2009 року, про що стверджують посвідчення про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунком зі штампом про сплату № 0063, № 0063 на суму 11940,00 грн. (кожний) готелю «Таврида» , про що 03.07.2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було подано звіт на відрядження або під звіт.

Пунктом 1.11 Інструкції № 59 передбачено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспорт. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Отже, ознайомившись із зазначеними оригіналами первинних документів, відповідно до яких було засвідчено надані копії, суд не приймає посилання представника відповідача на відсутність належного документального оформлення, а саме відсутності підписів керівника підприємства на посвідченнях, відсутність паспортних даних, невідповідність міста відрядження фактичному місцю їх знаходження, не підтвердження відшкодованих витрат належним чином оформленими первинними документами, оскільки вони складені у відповідності до вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, тобто витрати підтверджені наданими чеками, а кошти, отримані на це відрядження, отримані без наявності заборгованості за раніше отримані кошти.

Платіжними документами, якими працівник підтверджує витрачання готівки, є квитанція до прибуткового касового ордера, чек РРО, розрахункова квитанція. Якщо товар або послуга придбані у платника єдиного податку - приватного підприємця, підтверджуючим документом може бути товарний чек вільної форми з основними реквізитами первинного документа, оскільки такі підприємці видають розрахункові документи тільки на вимогу покупця. А затверджена форма розрахункового документа для платників єдиного податку не передбачена Указом Президента України № 436, який регламентує діяльність фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Згідно пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Отже, законодавством передбачено лише одне обмеження по відшкодуванню витрат, тобто відсутність оригіналу первинного документу, підтверджуючого факт сплати коштів.

Таким чином, з обґрунтованих причин, вищезазначені витрати на відрядження були включені позивачем до валових витрат та задекларовані в деклараціях з прибутку підприємств в періодах, в яких склалися такі витрати.

Частинами 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд вважає, що Макіївська обєднана державна податкова інспекція, при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн. діяла на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України з урахуванням розєднання позовів.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та визнання податкового повідомлення рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн. - задовольнити.

Визнати дії Макіївської обєднаної державної податкової інспекції при прийнятті податкового повідомлення рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 протиправними.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 05 травня 2011 року.

Повний текст постанови складений 10 травня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.