Постанова № 15934100, 16.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. справа № 2а/0570/4020/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Єфіменко О.В.

при секретаріТютюннику М.О.

з участю представника позивача Родіонової К.В.,

з участю представника відповідача Ращупкіної І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Донецького обласного центру зайнятості про визнання недійсним акту перевірки, припису та рішення до акту перевірки про накладення штрафних санкцій,

в с т а н о в и в :

У березні 2011 року Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» (далі ДП «Дзержинськвантажтранс») звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, просило визнати недійсним акт перевірки № 23 від 14.02.2011, припис до акту перевірки № 23 від 14.02.2011 та рішення до акту перевірки № 23 від 14.02.2011 про накладення штрафних санкцій за порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 4 вересня 2009 року було порушено провадження по справі № 45/179Б про банкрутство ДП «Дзержинськвантажтранс» та вжито заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою зазначеного суду від 16 липня 2010 року по справі № 45/179Б було введено процедуру санації строком на шість місяців та потім продовжено ще на чотири місяці до 16 травня 2011 року. Згаданою ухвалою від 16 липня 2010 року було призначено керуючим санацією ДП «Дзержинськвантажтранс» Крамаренка А.В. і тому 21 липня 2010 року позивачем було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП ) директора ДП «Дзержинськвантажтранс» ОСОБА_4

11 листопада 2010 року та 29 грудня 2010 року головним спеціалістом Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Донецького обласного центру зайнятості Підковою С.Д. проводилась перевірка дотримання позивачем законодавства про зайнятість населення та було встановлено порушення вимог п. 5 Закону України «Про зайнятість населення», яке полягало в неповідомленні Дзержинському міському центру зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення директора ДП «Дзержинськвантажтранс» ОСОБА_4

В акті перевірки № 23 від 14.02.2011 відповідачем було запропоновано за зазначене порушення накласти на позивача штраф у розмірі 75731,59 грн. На підставі цього акту було прийняте рішення до акту перевірки № 23 від 14.02.2011 про накладення штрафних санкцій за порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у розмірі 75731,59 грн. та винесено припис, яким зобовязано ДП «Дзержинськвантажтранс» у місячний термін з моменту його отримання сплатити зазначені штрафні санкції на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

На думку ДП «Дзержинськвантажтранс» відповідач не мав права накладати штраф на підприємство, оскільки це суперечить ч. 4. ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі Закон № 2343-ХІІ), яка передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства та не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також наводить, що звільнення директора ДП «Дзержинськвантажтранс» ОСОБА_4 відбулось із дотриманням норм діючого законодавства а саме розд. 4 абз. 1 ст. 17 Закону № 2343-XII в якому зазначено, що з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади в порядку, визначеному законодавством про працю, про що робиться запис у трудовій книжці а управління божником переходить до керуючого санацією. Зазначає, що у п.1 ст. 33 цього ж Закону вказано, що звільнення працівників боржника може провадитися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу законів про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Позивач вважає, що зазначені акт, рішення і припис складені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, ДП «Дзержинськвантажтранс» не порушило жодної із норм чинного законодавства, тому просить суд визнати недійсними зазначені акт, рішення і припис.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Відповідач, Донецький обласний центр зайнятості направив в суд заперечення на адміністративний позов про визнання недійсним акту перевірки, припису та рішення до акту перевірки про накладення штрафних санкцій. В якому зазначив, що він не визнає позов ДП «Дзержинськвантажтранс» у звязку із наступним.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та мораторій не поширюється на поточну заборгованість, яка виникла після введення в дію мораторію. Тому на думку відповідача дії Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості (далі - Інспекція) по нарахуванню штрафних санкцій в період дії мораторію є законними.

Звертає увагу, що відповідно до ст. 17 Закону № 2343 під час введення процедури санації має бути проведено лише відсторонення від посади керівника боржника, а не звільнення його, тому ці дії керуючим санацією було проведено з власної ініціативи і він мав дотримуватись норм законодавства про працю, оскільки ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш ніж як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або несвоєчасного подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати кожного вивільненого працівника.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи зазначені в запереченні на адміністративний позов та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державному підприємству «Дзержинськвантажтранс» надано код ЄДРПОУ 34686338, воно зареєстроване за адресою: вул. Леніна, буд. 9, м. Дзержинськ, Донецька обл., 85200.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 4 вересня 2009 року по справі №45/179б внаслідок фінансової неспроможності ДП «Дзержинськвантажтранс» було порушено справу про його банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалами цього ж суду від 25 лютого 2010 року та 30 червня 2010 року по зазначеній справі було введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Крамаренко А.В. і затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16 липня 2010 року по справі №45/179б було введено процедуру санації ДП «Дзержинськвантажтранс» на шість місяців до 16 січня 2011 року та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Крамаренка А.В. 17 січня 2011 року ухвалою Господарського суду Донецької області було продовжено строк процедури санації ДП «Дзержинськвантажтранс» на чотири місяці до 16 травня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи наказом №85/К від 21 липня 2010 року керуючим санацією ДП «Дзержинськвантажтранс» Крамаренком А.В. було звільнено з 21 липня 2010 року з посади директора ДП «Дзержинськвантажтранс» ОСОБА_4 згідно п.1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП.

11 листопада 2010 року та 29 грудня 2010 року головним спеціалістом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Донецького обласного центру зайнятості Підковою С.Д. проводилась перевірка дотримання ДП «Дзержинськвантажтранс» законодавства про зайнятість населення та було встановлено порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», яке полягало в неповідомленні Дзержинському міському центру зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення директора ДП «Дзержинськвантажтранс» ОСОБА_4

Перевіряючим було складено акт перевірки № 23 від 14.02.2011, в якому було зазначено про виявлене порушення відповідачем зазначеної норми права, та запропоновано накласти на позивача штраф у розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника. В довідці ДП «Дзержинськвантажтранс», наданій відповідачу, заробітна плата за рік ОСОБА_4 становила 75731,59 грн., тому штраф був установлений у такому ж розмірі.

На підставі цього акту було прийняте рішення до акту перевірки № 23 від 14.02.2011 про накладення штрафних санкцій за порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у розмірі 75731,59 грн. та винесено припис до акту перевірки №23 від 14.02.2011, яким зобовязано ДП «Дзержинськвантажтранс» у місячний термін з моменту його отримання сплатити зазначені штрафні санкції на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та надати до Інспекції копію платіжного документу про його сплату.

Не погодившись із накладенням штрафу ДП «Дзержинськвантажтранс» звернулось до суду вважаючи, що його права порушені.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 й 2 ч. 3 ст. 2 вказаного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

У п.1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24 червня 1991 року №47 вказано, що Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

П. 4 ст. 17 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Під час введення процедури санації, має бути проведено лише відсторонення від посади керівника боржника. Згідно практики застосування юридичних термінів «відсторонення від роботи» це тимчасова заборона працівникові виконувати функції, покладені на нього трудовим договором, з одночасним припиненням виплати заробітної плати, а ніяк не звільнення з посади. У постанові Вищого господарського суду, від 06.08.2003, № Б26/8/02 було вказано, що при проведенні санації, керівника підприємства мали лише відсторонити від посади та лише при ліквідації - звільнити.

Таким чином, керуючий санацією не був зобов'язаний, при введенні процедури санації, звільняти з посади директора боржника, він проводив ці дії з власної ініціативи, а не згідно вимог Закону № 2343-ХІІ, тому він мав додержуватись вимог законодавства України про зайнятість населення. Посилання позивача на те, що звільнення керівника підприємства здійснюється за окремою підставою, яка не передбачена Законом України "Про зайнятість населення", з огляду на зазначене, є невірним.

Цитування позивачем ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2007 року, доданої ним до адміністративного позову, є недоречним, оскільки в ухвалі мова йде про звільнення особи під час оголошення підприємства банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури. В даному випадку спірні правовідносини виникли під час процедури санації тому суд не бере до уваги ці доводи позивача.

При перевірці ДП "Дзержинськвантажтранс" встановлено, що з посади директора ОСОБА_4 було звільнено з 21 липня 2010 року згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Таким чином, працівника було звільнено на підставах, визначених трудовим законодавством.

Ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або несвоєчасного подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати кожного вивільненого працівника.

Таким чином Законом України «Про зайнятість населення» підстави вивільнення працівників, за якими може бути накладено штраф за неподання або несвоєчасне подання звітів про попереднє та фактичне звільнення, є автентичними з підставами, визначеними у п. 1 ст.40 КЗпП. Оскільки ОСОБА_4, було звільнено саме за п. 1 ст.40 КЗпП, відомості про його звільнення (фактичне, попереднє) не були подані до служби зайнятості, отже, порушення вимог законодавства про зайнятість відбулось.

Щодо посилань позивача на те, що штраф накладений Інспекцією відноситься до адміністративно-господарських санкцій, оскільки він встановлений законом та застосовується уповноваженим державним органом до субєктів господарювання, за порушення ними господарської діяльності і тому не може застосовуватись до підприємства щодо якого введено процедуру санації є неправильним трактуванням норм законодавства.

Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно -господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також, ст. 4 Господарського кодексу України зазначає, що «не є предметом регулювання цього Кодексу трудові відносини, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання».

Як вбачається з наведеного неподання до державної служби зайнятості звітів про заплановане та фактичне вивільнення працівників, не є порушенням правил здійснення господарської діяльності, в розумінні Господарського кодексу України, а є невиконанням вимог Закону України «Про зайнятість населення» щодо участі підприємств, установ та організацій в реалізації державної політики зайнятості.

Оскільки Донецький обласний центр зайнятості не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією (у сфері суспільного виробництва), і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання - ДП «Дзержинськвантажтранс», тому, штраф за порушення п. 5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» не належить до адміністративно - господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України.

Стосовно доводів позивача, що до підприємства ДП «Дзержинськвантажтранс» не можуть застосовуватись штрафні санкції, оскільки щодо нього введено процедуру санації суд вважає ці доводи теж суперечать чинному законодавству у звязку з таким.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону № 2343-ХІІ кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначеною правовою нормою встановлено два види кредиторів, зокрема конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, та поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки вимоги відповідача до позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, то він є поточним кредитором.

Частиною другою статті 14 вищезазначеного Закону № 2343-ХІІ визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Тобто не розглядаються та вважаються погашеними виключно вимоги конкурсних кредиторів, до кола яких відповідач не відноситься. Вимоги відповідача мають розглядатися у загальному порядку, та не підлягають розгляду в порядку процедури банкрутства відповідача.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України № 2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, оскільки відповідач не може бути визнаний конкурсним кредитором, то на його вимоги дія мораторію не розповсюджується.

У звязку із наведеним зрозуміло, що відповідачем при винесенні спірних: акту перевірки № 23 від 14.02.2011, припису до акту перевірки № 23 від 14.02.2011 та рішення до акту перевірки № 23 від 14.02.2011 про накладення штрафних санкцій за порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» не порушено правових норм, які передбачені нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про зайнятість населення» та іншим правових норм, підстав їх скасовувати немає, відповідач діяв в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

Тому суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Донецького обласного центру зайнятості про визнання недійсним акту перевірки, припису та рішення до акту перевірки про накладення штрафних санкцій є необґрунтованими та відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» до Донецького обласного центру зайнятості про визнання недійсним акту перевірки, припису та рішення до акту перевірки про накладення штрафних санкцій - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 16 травня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Єфіменко О.В.