Постанова № 15933843, 19.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/1727/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі          Мороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу                                                                                

за позовом                              Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад»

до                                        Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

м. Маріуполя

про                                         визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№ 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року

за участю:

від позивача:                               ОСОБА_1 (дов. від 21 січня 2011 року)

від відповідача:                    ОСОБА_2 (дов. № 1 від 04 січня 2011 року)

Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року, яким позивачу було зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за вересень 2010 року на 442755,00 грн. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував порушенням застосування податковою інспекцією 7.7.3. та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутністю підстав для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2010 року.

23 лютого 2011 року представником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя було надано клопотання про об’єднання в одне провадження справ № 2а/0570/1726/2011 та № 2а/0570/1727/2011, предметом розгляду яких є позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2010 року № 0003170700/0 та № 0003160700/0 з підстав пов’язаності заявлених позивачем вимог між собою та прийняття їх на підставі одного акту перевірки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року було об’єднано в одне провадження адміністративну справу № 2а/0570/1727/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року та адміністративну справу № 2а/0570/1726/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003170700/0 від 22 грудня 2010 року. Об’єднаній справі був присвоєний номер 2а/0570/1727/2011.

04 квітня 2011 року позивач надав клопотання, в якому зазначив про відкликання позовної заяви в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003170700/00 від 22 грудня 2010 року, яким позивачу було збільшено суму бюджетного відшкодування за звітний податковий період вересень 2010 року на 304724,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у зв’язку із надходженням клопотання позивача про відкликання позову в частині позовних вимог, позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» в частині вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003170700/0 від 22 грудня 2010 року було залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року, просив суд задовольнити позов.

Відповідач – Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя, проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення від 21 лютого 2011 року (т. 2 арк. справи 76-78). В обґрунтування незгоди із заявленими позивачем вимогами, зазначив, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 442755,00 грн. за вересень 2010 року податковою інспекцією було встановлено ведення позивачем податкового обліку із порушенням вимог чинного законодавства. Всупереч вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7. Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (додатку № 4 до декларації за вересень 2010 року) зазначено про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 442755,00 грн., визначеній в декларації за серпень 2010 року. Водночас, в декларації за серпень 2010 року платником податку не визначено суми бюджетного відшкодування, не наданий розрахунок бюджетного відшкодування та не заповнений рядок 25 декларації. З огляду на таке, за думкою податкової інспекції, позивач не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, внаслідок чого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00031670700/0 від 22 грудня 2010 року про зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 442755,00 грн.

Крім цього, в ході перевірки отримання бюджетного відшкодування за вересень 2010 встановлено сплату позивачем від’ємного значення податку серпня 2010 року в сумі 304724,00 грн., стосовно якого у вересні 2010 року позивач набув право на отримання бюджетного відшкодування. З огляду на таке, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00031670700/0 від 22 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 304724,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши надані у справі докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 14312447, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів (т. 2 арк. справи 25, 26). Згідно довідки Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 1045/10/29-114-11 від 03 травня 2006 року (т.2 арк. справи 27) позивач перебуває на обліку як платник податків в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя з 27 серпня 2004 року. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 28).

20 жовтня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2010 року (т. 2 арк. справи 45-50). Рядком 25.1 наданої декларації позивач визначив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у розмірі 442755 грн. Згідно додатку до декларації за вересень 2010 року сума від’ємного значення податку складається з від’ємного значення податку серпня 2010 року.

В період з 25 листопада 2010 року по 10 грудня 2010 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 3307/07-213/14312447 від 14 грудня 2010 року (т. 2 арк. справи 8-24).

22 грудня 2010 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 3307/07-213/14312447 від 14 грудня 2010 року податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року (т. 2 арк. справи 7) про зменшення заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2010 року на 442755,00 грн. та №0003170700/0 від 22 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 7), яким позивачу було збільшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 304724,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 3307/07-213/14312447 від 14 грудня 2010 року, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2010 року № 0003160700/0 стали висновки податкової інспекції про порушення позивачем при визначенні до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через визначення в заяві на повернення бюджетного відшкодування періодом його виникнення серпень 2010 року замість вересня 2010 року.

Крім цього, в акті перевірки зазначено про завищення позивачем податкового кредиту серпня 2010 року на 173440,00 грн., що призвело до завищення від’ємного значення податку за серпень 2010 року на 173440,00 грн., внаслідок чого позивачем було завищено частину залишку від’ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх звітних періодах (рядок 2 розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2010 року) на 138031,00 грн.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності в відповідача правових підстав за для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів на поточний рахунок та питання встановлення наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за звітний податковий період вересень 2010 року.

Згідно підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30 травня 1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання" (із змінами та доповненнями, в редакції наказу від 15.06.2005 р. N 213).

Пунктом 5.12 цього Порядку передбачено подання платником податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) (підпункт 5.12.3. Порядку).

Згідно підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

За змістом пункту б підпункту 7.7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 3.1. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України N 253 від 21 червня 2001 року, податковий орган приймає податкове повідомлення-рішення повідомлення про зменшення суми бюджетного відшкодування у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. При цьому податковий орган визначає суму виявленого перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом.

20 жовтня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2010 року, в рядку 25.1. якої відобразив своє рішення про отримання бюджетного відшкодування на рахунок в банку в сумі 442755,00 грн. Разом із податковою декларацією згідно наявних відміток на зворотному боці 2 аркушу податкової декларації (т. 2 зворот. бік арк. справи 46) до податкової декларації позивач додав: розрахунок бюджетного відшкодування, довідку щодо залишку від’ємного значення попередніх звітних періодів, що підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, оригінали п’яти основних аркушів вантажно-митних декларацій. В додатку № 4 до декларації за вересень 2010 року – заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (т. 2 арк. справи 48), позивачем зазначено про перерахування бюджетного відшкодування в сумі 442755,00 грн. визначених в податковій декларації за серпень 2010 року на рахунок № 26000215062355, МФО 334011 в Донецькій обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк».

Тобто, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року стало не виявлення відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування, а визначення позивачем в наданій заяві про повернення бюджетного відшкодування періоду його виникнення – серпень 2010 року замість вересень 2010 року без врахування відображеного платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування в рядку 25.1. наданої декларації за звітний податковий період вересень 2010 року.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких віднесені податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень суб’єкті владних повноважень суди перевіряють чи прийнятті рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено приписами наведених вище актів податкового законодавства підставою для прийняття податковим органом повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування, визначеного платником податку, стало не виявлення невідповідності заявленої платником суми бюджетного відшкодування сумі, визначеній податковим органом, а допущення платником податку помилок при заповнені окремих документів податкової звітності. Порушення порядку заповнення документів податкової звітності є підставою для застосування інших заходів визначених чинним законодавством, проте, не може мати наслідком зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

Суд зазначає, що за наслідком надання позивачем податкової звітності за вересень 2010 року, позивачем були допущені порушення порядку заповнення та надання податкової звітності, проте, зазначені порушення не передбачені чинним законодавством у якості підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на підпункт 7.7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на те, що зазначеним пунктом визначено, що платник податків вважається таким, що відмовився від суми бюджетного відшкодування у разі заниження ним заявленої суми бюджетного відшкодування. Позивачем було відображено в рядку 25.1. наданої податкової декларації за вересень 2010 року рішення про намір отримання бюджетного відшкодування за вересень 2010 року в сумі 442755,00 грн. Ненадання заяви про повернення бюджетного відшкодування чи заповнення такої заяви із помилками не свідчить про заниження платником податку бюджетного відшкодування.

Для всебічного та повного з’ясування обставин справи суд вважає за необхідне встановити правильність здійсненого позивачем розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року із врахуванням викладених в акті перевірки висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту звітного податкового періоду серпня 2010 року на 173440,00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту податку на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Січ-Інтеграл», що може впливати на визначення суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року.

Пунктом 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, заявлена ним до бюджетного відшкодування суму податку в розмірі 442755,00 грн. виникла за рахунок від’ємного значення податку, сформованого у серпні 2010 року. Згідно рядку 23.1. податкової декларації за вересень 2010 року, залишок від’ємного значення податку попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу звітного податкового періоду складає 478164,00 грн., що відповідає рядку 22.2. декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Зі змісту декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року ( т. 2 арк. справи 40-41) вбачається, що від’ємне значення податку серпня 2010 року сформувалося за рахунок перебільшення податкового кредиту звітного періоду над сумою податкових зобов’язань звітного періоду. Згідно рядку 17 декларації за серпень 2010 року податковий кредит складає 884561,00 грн., рядком 9 зазначеної декларації податкові зобов’язання визначені на рівні 406397,00 грн.

В акті перевірки № 3307/07-213/1431247 від 14 грудня 2010 року зазначено, що позивачем завищений податковий кредит звітного податкового періоду серпня 2010 року на 173440 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із Товариством з обережною відповідальністю «Січ-Інтеграл», надана податкова звітність якого не була визнана податковою інспекцією за місцем реєстрації як податкова звітність.

Згідно Додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) позивач до складу податкового кредиту серпня 2010 року включив податок на додану вартість в сумі 173440,00 грн. Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2010 року податковий кредит в сумі 173440,0 грн. сформований позивачем на підставі виданих ТОВ «Січ-Інтеграл» (ІПН 362776308278) податкових накладних:

№ 13 від 31 травня 2010 року , ПДВ в сумі 32416,00 грн. (т. 2 арк.. справи 30)

№ 14 від 10 червня 2010 року, ПДВ в сумі 29174,40 грн. (т. 2 арк.. справи 31);

№ 15 від 23 червня 2010 року, ПДВ в сумі 19449,60 грн. (т. 2 арк. справи 32;

№ 21 від 09 серпня 2010 року, ПДВ в сумі 23670,40 грн. (т. 2 арк. справи 34);

№ 22 від 16 серпня 2010 року, ПДВ в сумі 15504,00 грн. (т.2 арк. справи 35);

№ 23 від 20 серпня 2010 року, ПДВ в сумі 20809,60 грн. (т.2 арк. справи 36);

№ 24 від 27 серпня 2010 року, ПДВ в сумі 1682,67 грн. (т.2 арк. справи 37);

№ 25 від 30 серпня 2010 року, ПДВ в сумі 30733,33 грн. (т.2 арк. справи 38).

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені обов’язкові реквізити податкових накладних.

Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку – покупця належним чином оформленої податкової накладної. Наявність в платника податків належним чином оформлених податкових накладних, є підставою для включення визначеного в них податку до складу податкового кредиту, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Отже, невизнання податковим органом податковою звітністю наданої контрагентом платника податків податкової звітності, як само й встановлення порушень контрагентом платника податку правил ведення податкового обліку не може випливати на формування податкового кредиту покупця товару.

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних, долучених позивачем до матеріалів справи (т. 2 арк. справи 30- 32, 34-38), судом встановлено відповідність зазначених податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітного податкового періоду серпня 2010 року в сумі 173440,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та ТОВ «Січ-Інтеграл» договору № 02/337 від 11 січня 2010 року, контрагент позивача - ТОВ «Січ-Інтеграл» зобов’язався поставити, а позивач прийняти комплект заготовок (кришка та корпус) з конструкційної сталі на пральні машинки «Донбас», заготовку обичайки для корпусу «Донбас». Згідно пункту 1.2. зазначеного договору ціна, кількість та асортимент продукції визначаються специфікаціями, які узгоджуються сторонами та є невід’ємними частинами договору. Факт узгодження асортименту та вартості продукції, що поставлялася за умовами зазначеного договору підтверджений специфікаціями, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 150-171). Фактичне виконання умов укладеного договору № 02/337 від 11 січня 2010 року сторонами підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками фактурами, журналом реєстрації виданих довіреностей, прибутковими ордерами, банківськими виписками на сплату отриманого товару (т.2 арк. справи 174- 207). Крім цього, згідно акту перевірки, податковою інспекцією не було встановлено безтоварності здійснених господарських операцій на підставі умов укладеного договору між позивачем та ТОВ «Січ-Інтеграл».

На підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за умовами договору № 02/337 від 11 січня 2010 року у власній господарській діяльності позивачем було надано документацію на технологічний процес холодної штамповки кришки та сварки корпуса (т. 3 арк. справи 2-31), за змістом якої товари, аналогічні придбаним в ТОВ «Січ-Інтеграл»» використовуються в технологічних процесах, здійснюваних товариством у межах господарської діяльності.

Таким чином, наявними в матеріалах справи підтверджено виконання позивачем всіх передбачених Законом України “Про податок на додану вартість” умов за для включення до складу податкового кредиту серпня 2010 року в сумі 173440,00 грн. за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Січ-Інтеграл».

Передумовою віднесення відповідних сум податків до податкового кредиту, не передбачено встановлення внесення продавцем за наслідками здійснення зазначених операцій до податкової звітності. Тим більше, не передбачено вплив на податковий облік покупця товарів дій податкового органу з невизнання податковою звітністю наданої подавцем податкової звітності до органу державної податкової служби. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з включення до податкового обліку наслідків здійснення певних господарських операцій, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

З огляду на наведені приписи Закону суд дійшов висновку про невідповідність дійсності викладених в акті перевірки висновків податкової інспекції щодо допущення позивачем порушень формування податкового кредиту серпня 2010 року в сумі 173440,00 грн. через включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Січ-Інтеграл» за наслідками вчинення господарських операцій на підставі умов договору № 02/337 від 11 січня 2010 року.

З огляду на наведене, наявними матеріалах справи документами підтверджено правильність визначення позивачем суми податкового кредиту та від’ємного значення податку серпня 2010 року.

В судовому засіданні представниками відповідача було пояснено, що при проведенні перевірки, за наслідками якої було встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року, податковою інспекцією не було встановлено порушень позивачем абз. «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у межах фактично сплаченого податку.

З огляду на таке, наявними в матеріалах справи документами підтверджено недопущення позивачем порушень вимог абз. «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлено обмеження суми бюджетного відшкодування від’ємного значення податку, сумою фактичної сплати від’ємного значення податку в попередніх звітних періодах, при включенні до складу суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2010 року сум сплаченого від’ємного значення податку, сформованого у серпні 2010 року.

На підставі викладеного, враховуючи викладене вище стосовно необґрунтованості висновків податкової інспекції про завищення позивачем податкового кредиту та від’ємного значення податку на додану вартість серпня 2010 року на 173440,00 грн., суд дійшов висновку про недопущення позивачем порушень при визначенні суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року.

З огляду на наведене вище, враховуючи правильність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року та прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000003160700/0 від 22 грудня 2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування за відсутності на то правових підстав, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року, яким Відкритому акціонерному товариству «Електропобутприлад» було зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 442755,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» (87528, м. Маріуполь, вул. Артема, 93, ЄДРПОУ 14312447) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

В судовому засіданні 19 квітня 2011року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 квітня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                       Михайлик А.С.