Постанова № 15933309, 26.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/5435/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

до Комунального підприємства «Ізотовський», м. Горлівка

про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Ізотовський» на суму 209983,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довір. від 8 листопада 2010 року

від відповідача: ОСОБА_2 - за довір. від 15 квітня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Горлівською обєднаною державної податкової інспекції заявлено позов до Комунального підприємства «Ізотовський» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Ізотовський» на суму 209983,57 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статті 67 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги податкового органу визнав у повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Ізотовський» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради 19.07.2001р., включене до ЄДРПОУ за номером 31615065, перебуває на податковому обліку у Горлівській ОДПІ (Микитівському відділенні) з 24.07.2001р. (арк. справи 5 - 7, 10, 50, 51).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

З огляду на те, що податковий борг відповідача частково виник до набрання чинності Податковим кодексом України, а частково після набрання чинності цим Кодексом, факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларація з податку на прибуток: № 9001812164 від 19.05.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 9588,73 грн., № 9002228905 від 18.06.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 11969,00 грн., № 7919 від 20.07.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 11614,00 грн., № 9893 від 19.08.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 15 468,00 грн., № 10426 від 20.09.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 14 960,00 грн., № 12669 від 20.10.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 17 890,00 грн., № 9005333698 від 22.11.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 18579,00 грн., № 9005807164 від 20.12.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 10 232,00 грн., № 9006456128 від 20.01.2011р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 16639,00 грн., № 9000619015 від 21.02.2011р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 16 711,00 грн. (арк. справи 18 37).

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення у відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181: від 10.06.2010р. № 0001221540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 6508,54 грн., від 20.08.2010р. № 0001741540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 12685,00 грн., від 13.09.2010р. № 0001901540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 7 989,00 грн., від 12.10.2010р. № 0002151540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 6 028,00 грн., від 22.10.2010р. № 0002261540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 5 831,00 грн., від 29.10.2010р. № 0002301540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 777,00 грн., від 18.11.2010р. № 0002381540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 2 235,00 грн., від 07.12.2010р. № 0002531540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 4 759,00 грн., від 06.01.2011р. № 0000021540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 6 333,00 грн., від 16.02.2011р. № 0000161540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем: ПДВ в сумі 2 172,00 грн. (арк. справи 38 40).

Податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, про що свідчать підписи на їх корінцях. В адміністративному або судовому порядку не оскаржені.

Внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання за наведеними податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями утворилася заборгованість з податку на додану вартість в сумі 209983,57 грн., у т.ч. з основного платежу 135650,73 грн., по штрафним санкціям в сумі 55317,10 грн. та пені в сумі 19015,74 грн., нарахованої на підставі ст. 16 Закону № 2181, яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки (арк. справи 74 77).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Крім того, відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі, на підтвердження чого надав акт звірки податкової заборгованості станом на 19.04.2011р. (арк. справи 78), з якого вбачається, що сторони дійшли згоди щодо наявної суми заборгованості - 209983,57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом були направлені перша від 29.12.2007р. № 1/43 та друга від 31.01.2008р. № 2/15 податкові вимоги, які отримані відповідачем, про що свідчать підписи на їх корінцях (арк. справи 16). Згідно з підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Горлівської обєднаної державної податкової інспекції до Комунального підприємства «Ізотовський» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Ізотовський» на суму 209983,57 грн. задовольнити.

Стягнути кошти Комунального підприємства «Ізотовський» з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Ізотовський» на суму 209983, 57 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 29 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.