Постанова № 15933305, 26.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4379/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного малого підприємства «Современник», м. Харцизьк

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

про скасування податкового повідомлення рішення від 06.05.2010р. № 0000971520/0

за участю представників сторін:

від позивача: Чекіна О.В. згідно статуту від 17.01.1994 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 12 квітня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Современник» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення рішення від 06.05.2010р. № 0000971520/0.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010р. № 0000971520/0.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III(далі Закон №2181) за порушення граничного строку сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість, оскільки податковим органом штрафні санкції нараховані поза межами строку, встановленого пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 наведеного Закону.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податку на додану вартість, встановлені пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181, що підтверджується актом перевірки.

Зазначає, що відповідно до пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно рішення керівника ДПІ у м. Харцизьку про списання безнадійного податкового боргу № 138 від 19.08.2009р. борг підприємства позивача по декларації № 32916 від 09.02.2006р. в сумі 1271,39 грн. було списано. З моменту списання залишку непогашеного податкового боргу він вважається погашеним. Наведений факт став підставою для складання акту про стан платіжної дисципліни при сплаті ПДВ з питань повноти і своєчасності погашення узгоджених податкових зобовязань.

Щодо застосування строків, встановлених п. 15.1. ст. 15 Закону № 2181, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 1 цього Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Спірним податковим повідомленням-рішенням нарахована саме штрафна санкція, а не податкові зобовязання, тому строк повинен відраховуватися з моменту погашення податкового зобовязання з 19.08.2009р.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне мале підприємство «Современник» є юридичною особою (арк. справи 37 46), включене до ЄДРПОУ за номером 22033827, перебуває на податковому обліку в у Державній податковій інспекції у м. Харцизьку з 26.01.1995р.

06.05.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питань повноти і своєчасності погашення узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ, за результатами якої складено акт про стан платіжної дисципліни № 1347/15-2/22033827 від 06.05.2010р. (арк. справи 60, 61).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010р. № 0000971520/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 за порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181 за платежем: податок на додану вартість в сумі 3172,81 грн. (арк. справи 6).

Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення, воно прийнято, зокрема, за затримку на 289 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по декларації № 32916 від 09.02.2006р. при сплаті 06.12.2006р. суми коштів 4429,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученнями від 06.12.2006р. № 27 на суму 7130,00 грн. сплачував податкові зобовязання з ПДВ за грудень 2005р. вересень 2006р. (арк. справи 75).

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки (арк. справи 73) податковим органом зарахований цей платіж у погашення боргу по декларації № 32916 від 09.02.2006р. за 4-й квартал 2005 року (арк. справи 55, 56).

Вищевказаною декларацією за 4-й квартал 2005 року № 32916 від 09.02.2006р. позивач задекларував до сплати 7617,00 грн. З урахуванням суми, яка була списана відповідачем - 1271,39 грн., залишок боргу складає 6345,61 грн.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем в сумі 7130,00 грн. відповідач частково в сумі 4429,78 грн. спрямував за призначенням платежу, тобто, на погашення боргу по декларації за 4-й квартал 2005 року.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не дотриманий строк, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 21841 щодо строків нарахування штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові зобов'язання, самостійно визначені позивачем у податкових деклараціях, вважаються узгодженими з дня подання цих податкових декларацій.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В силу п. 17.3 ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Факт несвоєчасного погашення узгоджених сум податкових зобов'язань та їх розмір, наведений в акті перевірки, підтверджується матеріалами справи.

Проте, як встановлено судом, податкові зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за грудень 2006р. (а саме, 06.12.2006р.) визначені відповідачем 16.06.2010р. (дата прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), тобто після закінчення строку давності, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доказів про існування обставин, які зазначені у пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» та за наявності яких строки давності не застосовуються, в матеріалах справи не вбачається.

Відтак, після закінчення строку давності, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону, позивач вважається вільним від зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, про які вказано в акті перевірки.

Вищевказана позиція щодо підстав застосування строків встановлених пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.01.2010 р. по справі № К-12995/07 та у постанові від 07.10.2010р.по справі № К-20619/07.

Крім того, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки позивачу нараховані штрафні санкції за затримку на 498 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по декларації № 32916 від 09.02.2006р. при сплаті 03.07.2007р. сум коштів 954,02 грн. та 961,82 грн. (арк. справи 7).

З виписки із банківського рахунку позивача видно, що позивач платіжним дорученням від 03.07.2007р. № 5 на суму 1 000,00 грн. сплачував податкові зобовязання з ПДВ за 2006р., а платіжним дорученням від 03.07.2007р. № 6 на суму 1 000,00 грн. сплачував податкові зобовязання з ПДВ за 2-й квартал 2007р. (арк. справи 83, 84).

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки (арк. справи 74) податковим органом зарахований ці платежі спрямовані у погашення боргу по декларації № 32916 від 09.02.2006р. за 4-й квартал 2005 року.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 03.07.2007р. №№ 5, 6 в загальній сумі 1915,84 грн. відповідач спрямував не за призначенням платежу.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181 з огляду на наступне.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999Р. № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного малого підприємства «Современник» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.06.2010р. № 0000971520/0 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010р. № 0000971520/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства «Современник» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 квітня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 29 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.