Постанова № 15932774, 31.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р. Справа № 2а-13122/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретаріТуранській С.О. за участю представників: позивача відповідача Заклецького В.В. Крейси Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про скасування картки відмови, визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, з позовними вимогами про: - визнання відмови Криворізької митниці з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом, неправомірною;

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000058 від 18.01.2010 року;

- визнання Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000020/1 від 18.01.2010 року протиправним;

- стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40369,81 грн. (сорок тисяч триста шістдесят девять грн. 81 коп.).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року в адміністративній справі №2а-13122/10/0470 допущено заміну первинного відповідача Криворізьку митницю, її правонаступником Дніпропетровською митницею.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.06.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та Фірмою «Бриджстоун Індастріал Лімітед», Бенсхайм, Німеччина, було укладено зовнішньоекономічний контракт №3559-09, згідно з умовами якого Постачальник продав, а Позивач купив на умовах Контракту стиковочний матеріал фірми «Бріджстоун», за ціною згідно із Додатком №1 до Контракту. 18.01.2010 року при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею прийняте Рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000020/1, на підставі якого 18.01.2010 року оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/000058, якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, при обґрунтуванні Рішення і Картки відмови Криворізькою митницею як на підставу зміни митної вартості товару посилається на Митний Кодекс України, Постанову КМУ №1766 від 20.12.2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову КМУ №339 від 09.04.2008 року «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, авіа накладна № 172-6884 1146 від 15.12.2009 року. Позивач не погоджується із прийнятим Відповідачем-1 Рішенням та винесеною ним Карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними, а дії Відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси Позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач 1 Дніпропетровська митниця, в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2010 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація №113050000/2010/000078. Відповідно до зазначеної декларації до митного оформлення був поданий товар - комплект стиковочного матеріалу для гарячої вулканізації конвеєрної стрічки 1600мм 10+7ммST5000. Країна походження та виробництва Японія. Виробник: BRIDGESTONE CORPORATION.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України - принципи митного регулювання - визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи.

Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, - виключна компетенція митного органу.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

Також, згідно зі статтею 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» митний орган здійснює шляхом:

- перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено;

- застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 року № 1766 передбачений перелік документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Відповідно до цієї норми права позивач зобов'язаний був надати до митного оформлення банківські платіжні документи, відповідно до яких ним, згідно з п.5.1.1. зовнішньоекономічного контракту №3559-09 від 15.06.2009 року, було здійснено передплату за товар у розмірі 100% від загальної суми контракту. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, було з'ясовано, що позивачем зазначені вимоги п.7 Порядку 1766 не виконані.

Згідно пункту 11 постанови КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 року № 1766 для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний додаткові документи. Так, згідно пункту 11 Постанови митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів додаткові документи, а саме:

- калькуляцію фірми виробника товару;

- сертифікат про походження товару;

- копію ВМД країни відправлення;

- довідку підприємства перевізника, що здійснювало перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір оплати за надані транспортні послуги.

Згідно вимог даної Постанови 12 січня 2010 року декларанта ознайомлено з цим записом під підпис.

Крім того, згідно постанови КМУ № 1766 декларант може самостійно надати інші документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів.

Також, на зворотному боці ДМВ-1 відображено, що декларанту повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобов'язання згідно з наказом ДМСУ від 22.03.2008 року №230.

До цього ж, із запропонованих до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документів, декларантом позивача було надано довідку про транспортні витрати, сертифікати походження, комерційна пропозиція і лист - роз'яснення.

Проте, надані додаткові документи у підтвердження митної вартості товару не підлягають застосуванню з наступних причин, зокрема: довідка про транспортні витрати та лист - роз'яснення оформлені з порушенням вимог пункту 12 постанови КМУ №1766, а саме: листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення); довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару повинні мати реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки. Комерційна пропозиція не може підтверджувати митну вартість товарів, оскільки являє собою переписку перед укладенням контракту.

Отже, на підставі вище викладеного, митним органом на виконання п.14 постанови КМУ №1766, було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000020/1 від 18.01.2010 року на підставі наявних відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 264 МКУ у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутись до митного органу з проханням відпустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку, про що позивач був ознайомлений під підпис. Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України передбачений наказом ДМСУ від 17.03.2008 року №230.

22 січня 2010 року позивач подав до Криворізької митниці ВМД №113050000/2010/000456 для проведення митного оформлення товару, в оформленні якого відмовлено, та випустити товари у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. При цьому, позивач повинен був не пізніше 90 календарних днів надати документи, що підтверджують митну вартість товару, ним заявлену. В цей же день товар оформлений митницею під гарантійні зобов'язання.

25.02.2010 листом №30/2926 позивач надав додатково документи, а саме: декларацію країни виробника, калькуляцію вартості, страховий поліс.

Проте, листом від 09.04.2010 року №45-15-1/2019 Криворізькою митницею повідомлено позивача про те, що надані додаткові документи у підтвердження митної вартості товару не підлягають застосуванню з наступних причин:

- з авіа накладної №172-6884 1146 від 15.12.2009 слідує, що на вагу 1516 кг., нарахована вартість транспортування 2 183 240,00 японських єн, що в перерахунку на долари США (складає 23 204, 27 дол. США) значно перевищує вартість, заявлену у рахунку №SI09-091109-1 від 09.11.2009 року - 8 706, 00 дол. США. Відповідно до зовнішньоекономічного контракту №3559-09 від 15.06.2009 року умовами поставки товару є СІР - аеропорт Бориспіль. Згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс термін СІР «фрахт/перевозка і страхування сплачено до» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати пов'язані з доставкою товару до місця призначення і заключити договір на перевезення і страхування. Тобто, вартість перевезення повинна бути включена у вартість товару. Але в даному випадку вартість перевезення згідно з авіа накладною №172-6884 1146 від 15.12.2009 року значно більше вартості товару згідно з рахунком №SI09-091109-1 від 09.11.2009 року. Статтею 267 МКУ передбачено, що витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

- довідка про транспортні витрати б/н від 14.01.2010 року, лист - роз'яснення б/н, вантажна митна декларація країни відправлення (Японія) не можуть бути прийняті, як підтвердження митної вартості, оскільки в документах вказана різна вартість транспортування товару: в довідці про транспортні витрати 126600 японських єн, в ВМД - 436 дол. США, що дорівнює 41022,3 японським єнам, в калькуляції - 454 дол. США, що дорівнює 42715,9 японським єнам.

Крім цього, надана калькуляція вартості товару оформлена з порушенням вимог пункту 12 постанови КМУ №1766.

Стаття 273 Митного кодексу України (резервний метод) під час визначена вартості товарів застосована з наступних причин.

Частиною 5 статті 266 МКУ передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 2 статті 268 МКУ передбачено, що при застосуванні другого методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

До цього ж, згідно частини 2 статті 13 МКУ передбачено обов'язок Держмитслужби України спрямовувати, координувати та контролювати діяльність митних органів щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання.

Наказом Держмитслужби України від 31.01.2007 року №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

Розділом 5 Методичних рекомендацій передбачено: «5.1 При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються.

Методи визначення митної вартості другий та третій неможливо було використати, оскільки як у позивача так і у відповідача-1 була відсутня інформація про митну вартість ідентичних та/або подібних товарів.

Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст. 271 та ст. 272 МКУ Криворізькою митницею неможливо було застосувати через відсутність інформації, яка повинна ґрунтуватися на даних, що є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідної інформації та документів підтверджується матеріалами справи виходячи із вимог ст. 271 та ст. 272 МКУ.

Відповідно до ст. 273 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 МКУ, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

На підставі зазначеного, при визначенні митної вартості за рішенням №113000006/2010/000020/1 від 18.01.2010 року був застосований шостий метод визначення митної вартості, на підставі наявних відомостей, відповідно до положень ст. 273 МКУ.

Тому, на підставі прийнятого 18.01.2010 року Криворізькою митницею рішення про визначення митної вартості, відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 року №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за №1562/11842, було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00058 від 18.01.2010 року.

Таким чином, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00058 від 18.01.2010 року видана відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та без будь - якого втручання в господарську діяльність позивача.

Щодо майнових вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ та для його цілей є податковою декларацією.

Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує суму податкового зобовязання, крім випадків, передбачених підпунктом “г” п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Враховуюче вищезазначене, податкове зобовязання позивачем самостійно нараховане та визначене згідно із вказаною в позові вантажної митної декларації №113050000/2010/000456 від 22.01.2010 року (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.

Отже, Картка відмови №113050000/0/00058 від 18.01.2010 року та Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № №113000006/2010/000020/1 від 18.01.2010 року є такими, що винесені на підставі вимог чинного законодавства, і тому Рішення не є протиправним та Картка відмови не підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладе, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з Державного бюджету України судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» не підлягають задоволенню, в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат належить відмовити.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про скасування картки відмови, визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 27 травня 2011 року.

Суддя О. Д. Коблова