Постанова № 15932454, 20.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/3920/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача представника відповідача Бублейника В.А. Колоти В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Раритет" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспеції Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення №643/290 від 28.03.2011 року, - ВСТАНОВИВ: 05.04.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Раритет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції № 643/290 від 28 березня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 березня 2011 року позивачем отримано рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №643/290 від 28.03.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. У рішенні зазначено, що свідоцтво платника ПДВ було скасовано на підставі наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Позивач вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутній запис про відсутність ТОВ «Раритет» за місцезнаходженням, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру від 06.01.2011 року та 31.03.2011 року.

В судове засідання зявився представник позивача та крім обставин, викладених у позовній заяві, зазначив, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, складеної станом на 11.04.2011 року, під записом 6 міститься інформація про підтвердження 09.03.2011 року відомостей про юридичну особу, під записом 7 міститься інформація про внесення 24.03.2011 року інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою та під записом 8 зазначена інформація про підтвердження 31.03.2011 року відомостей про юридичну особу. Так як, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що запис про відсутність підтвердження відомостей виситься державним реєстратором не раніше одного місяця з дня надходження юридичній особі відповідного повідомлення та з моменту внесення запису 6 в державний реєстр пройшло менше місяця, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.03.2011 року є незаконним, а тому і рішення державної податкової інспекції № 643/290 від 28.03.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, представник позивача зазначив, що підприємство перебуває за своєю реєстраційною адресою, що підтверджується конвертом з відміткою поштового відділення від 30.03.2011 року, яким було отримано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також зауважив, що рішення прийнято на підставі нормативного документа, який не був чинним на момент прийняття рішення, а саме: Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.08.2005 року № 372. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання зявився, надав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволені позовних вимог. Пояснив, що 24.03.2011 року до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області надійшла відомість з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо внесення запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Тому, на підставі зазначеного, з урахуванням вимог підпункту «ж» пункту 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, відповідачем було прийнято рішення № 643/290 від 28.03.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Також зазначив, що посилання в рішенні на Порядок проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.08.2005 року № 372, є помилковим, але зазначена обставина не є підставою для його скасування, оскільки рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Раритет» (код ЄДРПОУ 24998523) зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 31.05.1999 року за адресою: 52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Зоряна, буд. 15, номер запису 12031200000000709, та перебуває на обліку у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області.

11 серпня 1999 року ТОВ «Раритет» видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 03615916.

24 березня 2011 року державним реєстратором Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис 7 під № 1203143 0007 000709 про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи ТОВ «Раритет» за вказаною адресою 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Зоряна, буд. 15.

29.03.2011 року Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області прийнято рішення № 643/290 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Раритет» у звязку з надходженням з ЄДР інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України та п. 1.4. Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.08.2005 року № 372.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, в тому числі, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Вирішуючи спір по суті, відповідно до ст. 159 КАС України, суд приймає рішення, яке повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 70 КАС України докази у справі повинні бути належними і допустимими. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, повинен перевірити чи прийняте рішення субєктом владних повноважень (в даному випадку Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, повно і всебічно зясувати всі обставини у справі та здійснити аналіз всіх наданих суду доказів, перевіривши, чи стосуються вони предмету спору, та якщо ні - не прийняти їх до уваги.

Порядок адміністрування податку на додану вартість, його платників, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, а також повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю щодо вказаного податку визначені розділом V Податкового кодексу України.

Порядок анулювання реєстрації платника податку передбачений статтею 184 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1. якої встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податків і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до пункту 184.2. цієї статті встановлено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1. може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Згідно пункту 184.10. статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобовязаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Таким чином, діючий Податковий кодекс визначає прямий зв'язок між наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) та анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість і не надає податковому органу повноважень щодо прийняття такого рішення на власний його розсуд.

Оскільки, на момент прийняття рішення 29.03.2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців під записом 7 містяться відомості про внесення 24.03.2011 року інформації щодо відсутності юридичної особи ТОВ «Раритет» за вказаною адресою 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Зоряна, буд. 15, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області прийняла рішення № 643/290 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Раритет» на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не сприймає твердження представника позивача про незаконність рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку у звязку з незаконністю самого внесення державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 51 цього Кодексу, право змінювати предмет або підставу позову належить позивачу шляхом подання до початку судового розгляду справи по суті письмової заяви.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Так як, представником позивача не було надано суду жодних доказів, які можуть підтвердити незаконність дій державного реєстратора щодо внесення запису про відсутність ТОВ «Раритет» за адресою своєї реєстрації, та зазначені дії не були предметом розгляду заявленого позивачем позову, а, отже, суд не надавав їм оцінку, суд вважає твердження представника позивача в цьому питанні не обґрунтованим та таким, що не можуть використовуватися при прийнятті рішення.

Щодо застосування відповідачем під час прийняття рішення нормативно-правового акту, що втратив силу, суд зазначає, що порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість передбачений Податковим кодексом України, на підставі положень якого рішення і було прийнято, про що є в ньому посилання. Тому, зазначення в рішенні податкового органу разом з Податковим кодексом України Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.08.2005 року № 372, який втратив чинність на підставі наказу ДПА України від 16.09.2008 року № 596, не є підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень, прийнятого на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Також, не спростовують висновків суду про правомірність рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції № 643/290 і твердження позивача, що підприємство знаходиться за своєю реєстраційною адресою, оскільки в порядку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не визначено повноважень податкового органу додаткової перевірки обставин, які є підставою для прийняття рішення. Крім того, в своїх поясненнях представник позивача зазначив, що особисто не був за зазначеною адресою 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Зоряна, буд. 15 та що за нею знаходиться він не знає, а тому конверт, яким направлено оскаржуване рішення, жодним чином не доводить факт перебування ТОВ «Раритет» за адресою своєї реєстрації та незаконність дій податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

З урахуванням викладеного, суд вважає твердження позивача, що рішення Дніпропетровської державної міжрайонної державної податкової інспекції №643/290 від 28 березня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість прийняте з порушенням закону та підлягає скасуванню, такими, що не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет» до Дніпропетровської державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення №643/290 від 28.03.2011 року - відмовити.

Копію постанови направити позивачу.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядзку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 04.05.2011 року

Суддя В.В. Горбалінський