Постанова № 15931547, 24.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р.           Справа № 2а/0270/1413/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Павліченко Аліні Володимирівні,

за участю:представника позивача-Книжника С.В.,представника відповідача-Спесивцева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аспект ріелтс” (далі –ТОВ “Аспект ріелтс”) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі –ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення №000262300/1 від 16.11.2010 року

в с т а н о в и в :

В березні 2011 року ТОВ “Аспект ріелтс” звернулось в суд з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення №000262300/1 від 16.11.2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001672300/0 від 07.06.2010 року прийнято безпідставно, оскільки позивачем на законних підставах віднесено до складу валових витрат 5384 571 грн. за 2-4 квартал 2009 року, що пов’язані з веденням господарської діяльності, правомірно не включено до складу валових витрат в декларацію за 2009 рік витрати на загальну суму 4 746 219 грн., а також правомірно віднесоно до валових витрат відсотки за користування кредитом, отриманого на реконструкцію та будівництво торгового комплексу в загальній сумі 5 038727 грн. В зв’язку з чим позивач вважає, що відповідачем неправомірно донараховано 770 608 грн. податку на прибуток підприємств та застосовано штраф у розмірі 205 974 грн.

В судовому засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ “Аспект ріелтс” порушено норми податкового законодавства при формуванні валових витрат підприємства та нарахування амортизаційних витрат (а.с. 101-104).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що державними податковими інспекторами ДПА у Вінницькій області з 30.06.2010 року по 06.08.2010 року та з 28.07.2010 року по 10.08.2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Аспект ріелтс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 06.08.2010 року № 258/2310/35057705 яким було встановлено наступні порушення ТОВ “Аспект ріелтс”:

1. п.5.1, п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.6 п.5.4, статті 5, п.п.8.1.2 п.8.1 статті 8, п.п.11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року всього у сумі 770608 грн., у тому числі:

- за 2-4 кв. 2009 року у сумі 338 387 грн.,

- за 1 кв. 2010 року в сумі 432221 грн.,

завищено від’ємне значення по податку на прибуток всього у сумі 15456248 грн., у тому числі:

-за 2-4 кв. 2009 року у сумі 8015296 грн.,

-за 1 кв. 2010 року у сумі 7440952 грн.

2. п.п.7.7.4, п.7.7 статті Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації по ПДВ) всього у сумі 4768895 грн. (а.с. 82-83).

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2010 року № 0002602300/1, яким позивачу донараховано податку на прибуток підприємств за основним платежем 770608 грн. та за штрафними санкціями 205 974 грн., всього 976 582 грн. (а.с. 10).

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) (далі –Закон).

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону, валовими витратами виробництва та обігу (далі валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 статті 2 Закону платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

На порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” п. 2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995 року підприємством було враховано до складу валових витрат за 2-4 квартал 2009 року в загальній сумі 5384571 грн. витрати, які не пов’язанні з веденням господарської діяльності, тобто немає доказу наявності витрати в відповідному звітному періоді, доцільність їх здійснення та які не підтвердженні даними бухгалтерського обліку підприємства, бухгалтерськими проводками та первинним документами. Згідно п. 2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи (на паперових та електронних носіях інформації) для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати наступні реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до п.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.4. п. 2 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу. Тому, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б стверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Відповідно до п.п.5.3.2. п. 5.3. статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, судом з’ясовано та підтверджено матеріалами справи, а саме із акту перевірки, що ТОВ “Аспект ріелтс” укладений кредитний договір із ЗАТ «ОТП Банк»від 17.07.2008 року №SR08-389/29-1 та згідно якого за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року було отримано кредитні кошти в сумі 3509464 доларів США на реконструкцію та будівництво торгового комплексу. За користування кредитними коштами товариством сплачено банку відсотки в загальній сумі 5038727 грн.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 року за № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, встановлено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання господарської діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, згідно кредитного договору від 17.07.2008 року №SR08-389/29-1, отримано кошти на реконструкцію та будівництво торгового комплексу, разом із сплаченими банку відсотками на загальну суму 5 038 727 грн.

Відповідно до проведеної перевірки, зазначена умова в експлуатацію не введена, а відповідно і не використовувалась в госодарській діяльності. За даним фактом товариством безпідставно віднесено до складу валових витрат відсотки за користування кредитом, що знайшло своє відображення в акті перевірки (а.с. 14-17).

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 8.1.2. пункту 8.1 статті 8 Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації таінших видів поліпшення основних фондів, у зв'язку з чим, товариством було отримано кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації.

А тому, суд погоджується із думкою відповідача, що виплата (нарахування) відсотків за кредитом пов'язана із залученням кредитних коштів і не має відношення до операції з придбання, ремонту основних фондів.

Згідно, пунктів 4, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 року № 92, встановлено, що амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням)основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості валіфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.04.2006 року №415 визначено, що запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки. Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). Капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби нездійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Так, отриманий ТОВ “Аспект ріелтс” кредит було застраховано, та в 4 кварталі 2009 року сплачено страхову суму в розмірі 100 084 грн., а витрати якого, товариством безпідставно віднесено до складу валових витрат, що суперечить підпункту 5.4.6 пункту 5.4. статті 5 Закону.

У п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як зазначає позивач, підставою для віднесення зазначених витрат до складу валових витрат є посилання на пункт 5.4.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що: "до валових витрат відносяться будь-які витрати зі страхування - кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності", а страхування власного нерухомого майна та земельної ділянки, які є формою застави по кредитному договору та обов'язковою умовою отримання кредиту товариством в ЗАТ "ОТП-Банк" не є фактом безпідставного віднесення товариством до валових витрат витрати на страхування кредиту, отриманого на реконструкцію та будівництво торгового комплексу.

Разом з тим, факт використання отриманих в своїй господарській діяльності коштів передбачених кредитним договором на реконструкцію та будівництво торгового комплесу, та надання первинних документів, якіб підтверджували ввдення в експлуатацію даного торгового комплексу та вірного віднесення цих витрат до складу валових витрат, позивачем не надано, а відтак посилання позивача на дану обставину не може братись судом до уваги.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пп. 8.1.4, п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають амортизації витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи які не використовуються у господарській діяльності.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать що оскаржувані дії та рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

В задоволені позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:           Дончик Віталій Володимирович