Постанова № 15931499, 20.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1684/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання"

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємодії ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» з ТОВ «Фірма теплий дім», яким сформовано податковий кредит за період 01.08.10 р. до 31.08.10 р. відповідачем було складено акт перевірки №65/15-31163770 від 02.03.11 р., в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п/п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За наслідками проведеної перевірки, Жмеринською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 25.03.11 р., яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 27 606 грн., у т.ч. 22084,80 грн. - основний платіж, 5 521,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з названим рішенням та вважає його протиправним з тих підстав, що податкові зобовязання зі сплати ПДВ позивачем не занижувались, ПДВ ним сплачено в ціні придбаного товару, а первинні документи по здійснених господарських операціях наявні та були представлені перевіряючим.

За вказаних обставин, ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» звернулось до суду з зазназначеними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 11.04.2011 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, в обґрунтування заявленого посилались на обставини, що викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях. При цьому, уточнили, що податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 25.03.11 р. вважають протиправним, а тому воно підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнала, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи. При цьому зазначила, що проведена позивачем операція купівлі-продажу товарів у контрагента не може підтверджуватись виданими первинними документами, відомостями яких є укладення правочину з контрагентом без мети настання реальних наслідків, а тому вказаний договір вважається нікчемними. Просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» є юридичною особою, що зареєстровано Жмеринською міською радою від 18.09.2000 року. Перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ (а.с.22).

На підставі наказу на перевірку від 15.02.11 р. №82, протягом часу з 23.02.11 р. по 24.02.11 р. Жмеринською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Фірма теплий дім», яким сформовано податковий кредит за період з 01.08.10 р. до 31.08.10 р.

За результатами перевірки складено Акт №65/15-31163770 від 02.03.11 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, як вбачається з акта перевірки, позивачем в порушення п/п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбаним товарам, використання яких в межах господарської діяльності платника податку за даними бухгалтерського та податкового обліку не підтверджено, чим збільшено податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 22 084,80 грн.

Підставою для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням слугував той факт, що укладена між позивачем та контрагентом ТОВ «Фірма торговий дім» угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, а була направлена на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вимоги третім особам. Таким чином, у результаті порушення контрагентом своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад суспільства), угода укладена ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» на придбання продукції має протиправний характер, є недійсною а тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Крім того, як пояснила представник відповідача, про укладання угоди TOB «Жмеринський завод по ВТНС» з TOB «Фірма теплий дім» без настання реальних наслідків, свідчать наступні обставини:

1) відповідно до наданої інформації ДПІ у Шевченківському районі від 24.01.2011р. №959/7/23-1106 TOB «Фірма теплий дім» починаючи з березня 2010 року не звітує, до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

2) відповідно до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України TOB «Фірма теплий дім» було подано декларацію з податку на прибуток за 2009 рік з нульовими показниками в рядку 07к1 Декларації «Амортизаційні відрахування», що свідчить про відсутність власних основних фондів.

3) відповідно до даних вищеназваної автоматизованої системи співставлення TOB «Фірма теплий дім» було подано податковий розрахунок комунального податку за ІУ квартал 2009 року з нульовими показниками в рядку 1 «Кількісний склад працівників за звітний період», що свідчить про відсутність трудових ресурсів.

4) в ході перевірки TOB «Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» не встановлено доказів фактичного отримання TOB «Жмеринський завод по ВТНС» продукції - вишні або послуг по транспортуванню від TOB «Фірма теплий дім» і в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання придбаної продукції -вишня, сертифікати якості.

5) основним видом діяльності TOB «Фірма теплий дім» є оптова торгівля будівельними матеріалами, що свідчить про неможливість постачанням останнім вишні. Вказаний факт також підтверджує необґрунтованість податкової вигоди.

На підставі зазначеного вище акту, Жмеринською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000121600/0 від 25.03.11 р. згідно якого позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 27 606 грн., у т.ч. 22084,80 грн. - основний платіж, 5 521,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Між ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» (покупцем) та продавцем ТОВ «Фірма теплий дім» (продавцем) було укладено договір постачання товарів вишні від 30.07.10 р. в кількості 20 640 кг. на загальну суму 132508, 80 грн., (з яких 22 084,80 грн. ПДВ) (а.с.20).

Вишню позивач придбавав для використання у власній господарській діяльності з метою переробки та подальшого збуту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав виписані контрагентом (ТОВ “Фірма теплий дім”) видаткову накладну та податкову накладну на суму 132 508,80 грн. (а.с.23-24).

В якості гарантії належного виконання умов зазначеного договору поставки №1-06/10, між фізичною особою ОСОБА_1 (кредитор) із контрагентом ТОВ «Фірма теплий дім» (позичальник) було укладено договір безвідсоткової цільової позики від 09.08.10 р. на суму 132 508,80 грн. (а.с.19). Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру позичальник одержав від кредитора кошти в зазначеній сумі (а.с.21) для закупівлі вишні.

Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон України №168) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) містить вимогу відповідно до якої платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має відповідати зазначеним у ній формі та змісту.

Відповідно до п/п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України №168 зареєстровані платники мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкові накладні.

Дослідивши перелічені бухгалтерські документи, суд приходить до переконання щодо їх відповідності формі податкової накладної, порядку її заповнення, що містить всі необхідні реквізити. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Врахувавши норми Закону України “Про податок на додану вартість”, суд приходить до висновку, що позивачем зазначений Закон не порушено, оскільки ПДВ ним сплачено в ціні придбання товару від ТОВ “Фірма теплий дім”, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проведений судом аналіз дозволяє стверджувати, що Законом України №168 визначено дві самостійні підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ чи факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). При цьому, береться до уваги дата першої з подій.

Позивачем до складу податкового кредиту по торговій операції з контрагентом ТОВ “Фірма теплий дім” включено суму податку на додану вартість у розмірі 22 084,80 грн. за серпень 2010 року на підставі видаткової накладної від 11.08.10 р. №4339 та податкової накладної від 11.08.10 р. №4339.

Згідно договору поставки №1-06/10 від 21.06.10 р., ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання»(продавець) зобовязувався поставити ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»(покупець) сік спиртований вишневий 25% в кількості 14000 л. на загальну суму 361 200,00 грн.

По даній господарській операції позивачем сплачено ПДВ, що підтверджується одержаною позивачем податковою накладною від ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»на суму 364 032,84 грн.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Водночас, узагальнюючи судову практику, Верховний суд України в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі - Інформаційний листі № 1112/11/13-10) звертає увагу на те, що при оцінці доказів, на які слід посилатися при ухвалені рішень, наявність або відсутність належним чином оформлений податкових накладних вважається обовязковою, але не вичерпною умовою, оскільки предмет доказування у цій категорії справ становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобовязань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними.

З урахуванням вищенаведеного, судом витребовувались належним чином завірені копії всіх наявних документів на підтвердження факту отримання вишні, та наявності єдиного поставщика даного товару у вказаний вище період.

На вимогу суду, надано додаткові докази, зокрема: перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податкові декларації з ПДВ за 06, 07, 08 місяці 2010 року з додатками 1, 5, звіти про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за жовтень 2009р, за липень-грудень 2010р., січень-квітень 2011р., видаткові касові ордери, які підтверджують повернення гр. ОСОБА_1 коштів за свіжу вишню.

Даючи правову оцінку додатковим доказам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 протоколу-узгодження, який досліджувався судом, про взаємозалік від 31.08.10р. позивач зобов"язаний повернути ОСОБА_1 132 508грн. 80 коп. З вересня 2010 року розрахунки проводились через касу товариства по мірі поступлення коштів на поточний рахунок. Станом на 20.05.2011 року залишок неповернутих коштів складає 77 502,55грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що не заперечується сторонами, свіжа вишня закуплялась у контрагента ТОВ «Фірма теплий дім» в серпні 2010 року для переробки її на сік спиртований та подальшої поставки ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод».

Згідно поданих додаткових доказів вбачається, що в вересні 2009 року TOB «Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» заключив договір на поставку соку спиртованого вишневого (код продукції 25, вид - лікеро-горілчані вироби). В жовтні згідно договору було виготовлено 1440,0 дал соку та відвантажено на ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» 1387,7 дал соку. На складі заводу залишилось 52,3 дал спиртованого вишневого соку, про що свідчить звіт до Жмеринської ОДПІ - 2-РС.

З жовтня 2009 року по липень 2010 рік виробництва соку спиртованого вишневого не було (про що свідчать звіти до Жмеринської ОДПІ - 2-РС), так як не було замовлення на дану продукцію.

В червні 2010 року TOB «Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання» укладено нову угоду з ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» на поставку нової партії вишневого спиртованого соку. Для виконання своїх договірних обов'язків, товариством було закуплено вишню в фірмі TOB «Фірма Теплий Дім» та вироблено 1358,68 дал соку спиртованого вишневого, а відвантажено - 1410,98 дал (звіт 2-РС за серпень 2010 рік).

Посилання відповідача на недотримання позивачем вимог Закону за відсутності права у ТОВ «Фірма теплий дім» здійснювати діяльність з постачання вишні, оскільки у останнього видом діяльності є оптова торгівля будівельними матеріалами, оцінюється судом критично, оскільки діючим податковим законодавством не передбачено прав та обовязків субєкта господарювання вимагати будь-які відомості та контролювати показники податкової звітності своїх контрагентів, здійснення ними господарської діяльності.

Крім того, відповідачем в ході перевірки здійснені запити про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства. Згідно матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що така перевірка не була здійснена в зв"язку з тим, що згідно БД АРМу "Облік" стан платника (7) - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Щодо дати внесеного запису відповідачем пояснення не надані.

В той же час, податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність поставки товарів за вказаним договором з підстав не підтвердження їх перевезення товарно-транспортними накладними.

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що товарно-транспортні накладні, не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження, того що умови вище вказаного договору відбулись позивачем суду надано податкові накладні, видаткові накладні, та документи про оплату, а саме: договір безвідсоткової цільової позики, протокол-узгодження про взаємозалік, квитанція до прибуткового касового ордеру №1112, що свідчить про оплату поставленого товару в готівковій формі. Вказані документи оглядались в судовому засіданні та копії яких наявні в матеріалах справи. Покупець розрахувався за поставлений товар готівковими коштами, що дає підстави вважати, що спірна угода виконана позивачем і в частині розрахунків за товар.

При цьому, судом критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ “Фірма теплий дім” договори є недійсними (нікчемними) так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 ЦК України, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Договір поставки укладений між позивачем та ТОВ “Фірма теплий дім” не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин укладений між позивачем та ТОВ “Фірма теплий дім” відповідає положенням норм чинного законодавства України, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ “Фірма теплий дім”, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договором, укладеним між ТОВ “Фірма теплий дім” і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про реальність операції закупівлі вишні, реальність часу здійснення операції та фактичну наявність їх результатів.

В той же час, суд не погоджується із позицією відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем податкового кредиту з підстав неподання контрагентом ТОВ “Фірма теплий дім” за серпень 2010 року податкової звітності за місцем реєстрації, так як такі обставини не можуть впливати на формування кредиту платника податку. Крім того відповідачем належним чином не зясований даний факт. Чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Відтак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Незалежно від неподання контрагентом ТОВ “Фірма теплий дім” звітності, даний податковий кредит, який документально підтверджений, приймає участь у визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 25.03.11 р. яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 27 606 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, що в даному випадку є сума 3,40 грн., яка підтверджена документально.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ №0000121600/0 від 25.03.2011 року.

Присудити з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання" судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:Дмитришена Руслана Миколаївна