Постанова № 15931481, 30.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 р. Справа № 5004/381/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Мельник О.В. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Директорія" на рішення господарського суду Волинської області від 04.04.11 р.

у справі № 5004/381/11 (суддя Войціховський Віталій Антонович )

позивач Приватне підприємство "Готика"

відповідач 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна Транспортна Компанія" відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Директорія" про солідарне стягнення 60037600,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.09.2009р.);

відповідача 1 - Ковальчук О.В. - директор;

відповідача 2 - ОСОБА_2 (довіреність №139 від 09.03.2011р.).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.04.2011 року у справі №5004/381/11 позов приватного підприємства "Готика" до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Транспортна Компанія", товариства з обмеженою відповідальністю "Директорія" про солідарне стягнення 60 037 600 грн. задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Транспортна Компанія та товариства з обмеженою відповідальністю "Директорія" на користь приватного підприємства "Готика" 60 037 600 грн. збитків, 25500 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 2 ТзОВ "Директорія" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апелянт вважає, що дане рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також при неправильному застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку скаржника, факт передачі ТзОВ "Альянс-8" продукції ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" (відповідач 1) не підтверджується матеріалами справи, оскільки позивачем до позовної заяви не надано довіреностей на отримання продукції та накладних, які б підтверджували факт такого отримання. Крім того, позивачем не доведено тих обставин, що спірна продукція станом на дату підписання договору комісії була наявною у ТзОВ "Альянс-8" (Комітент) та обраховувалась у нього на складі. Доданий до матеріалів справи акт приймання - передачі товару не може бути належним доказом підтвердження факту отримання відповідачем 1 товару.

В апеляційній скарзі відповідач 2 посилається також на те, що позивачем в обгрунтування позовних вимог не надано жодних доказів понесення ним збитків у розмірі, що заявлений до стягнення. Жодним доказом не підтверджено тих обставин, що відповідач 1 втратив, знищив чи пошкодив отримане ним за договором комісії майно, чи те, що позивач поніс будь-які інші збитки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх договірних зобов'язань.

Апелянт вважає, що зазначення у договорі розміру збитків, які повинен відшкодувати відповідач у випадку неповернення майна, у відповідності до приписів чинного законодавства не є безумовною підставою для стягнення таких збитків при відсутності доказів фактичного понесення збитків. Крім того, на думку скаржника, позивачем у встановленому законом порядку не заявлялися вимоги до суду про зобов'язання відповідача 1 повернути отримане ним за договором комісії майно.

У письмових поясненнях по суті апеляційної скарги відповідач 1 - ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" зазначив, що дійсно, 01 квітня 2009 року між ТзОВ "Альянс-8" та ТзОВ "Західна Транспортна Компанія", був укладений договір комісії №0104/1. Продукцію було передано ТОВ "Західна Транспортна Компанія" за актом прийому-передачі № 1 від 01 квітня 2009р. на загальну вартість 60 037 600,00 грн. Діючи в інтересах комітента ТОВ "Західна Транспортна Компанія" передала вказану продукцію по договору субкомісії іншій юридичній особі для подальшої її реалізації. Однак, після здійснення фактичної передачі продукції будь - який контакт із субкомісіонером було втрачено, який більше того не повернув ТОВ "Західна Транспортна Компанія" підписані примірники договору субкомісії та акту приймання - передачі продукції. Отже, враховуючи дану ситуацію, ТОВ "Західна Транспортна Компанія" не може повернути передану йому по договору комісії №0104/1 від 01.04.09р. продукцію. Крім того, відповідач 1 вказує, що при передачі продукції від комітента до комісіонера не проводилось оформлення довіреностей на отримання продукції та видаткових накладних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - ПП "Готика" вважає доводи відповідача 2 безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Ппросить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі, письмових поясненнях та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-8" та товариством з обмеженою відповідальністю "Західна Транспортна Компанія" був укладений договір комісії за №0104/1 (далі договір комісії, а.с. 11-13), відповідно до умов якого ТзОВ "Альянс-8" (Комітент) доручило, а ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" (Комісіонер) зобовязувалось здійснити за винагороду в розмірі 1% за рахунок Комітента від свого імені продаж продукції, переданої на комісію.

При цьому, п.1.1 договору комісії зазначено, що конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наводяться у Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до Додатку №1, Комітентом було доручено Комісіонеру продати за мінімальною ціною наступну продукцію: апарат для виробництва цукру безперервної дії в кількості 9 шт. загальною вартістю 25830000 грн., центробіжний апарат 1-го продукту в кількості 7 шт. загальною вартістю 19474000 грн., центрифуги II-го продукту в кількості 5 шт. загальною вартістю 14733600 грн., всього загальною вартістю 60037600 грн. (а.с.14)

Як вбачається з матеріалів справи, передача ТзОВ "Альянс-8" на комісію ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" визначених товарно-матеріальних цінностей, а також їх одержання Комісіонером підтверджується підписаним між зазначеними субєктами господарювання актом №1 прийому-передачі від 01.04.2009р. (а.с.15).

Відповідно до п. 3.4 договору комісії (в редакції додаткових угод №1 від 31.03.2010р. та №2 від 01.04.2010р., а.с.16-17) ТОВ "Західна Транспортна Компанія" зобовязувалось здійснити продаж продукції передбаченої Розділом 1 "Предмет договору" і протягом строку дії договору але у будь-якому разі не пізніше 31.12.2010р. У разі якщо продукція не буде реалізована протягом вказаного строку, ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" зобовязалось протягом трьох днів повернути продукцію або відшкодувати її вартість товариству "Альянс-8" у разі розтрати або неповернення продукції Комітенту.

Поряд з цим, 01 квітня 2009 року для забезпечення належного виконання ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" зобовязань по договору комісії між ТзОВ "Альянс-8" (Кредитор) та ТзОВ "Директорія" (Поручитель) був укладений договір поруки (а.с.18-19), відповідно до п.п.1.1,1.2 якого, з врахуванням додаткової угоди №1 від 01.04.2010р. (а.с.20), відповідач 2, як поручитель, зобов'язувався в повному обсязі відповідати перед Кредитором за повне і своєчасне виконання Боржником (відповідачем 1) зобовязань за договором комісії №0104/1 від 01.04.2009р. та усіма додатковими угодами до нього. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобовязання Боржником по договору комісії від 01.04.2009р. з додатковими угодами до нього в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, інфляційних, комісій, штрафів, неустойки, збитків, витрат Кредитора тощо.

Відповідно до ст.ст. 512-516 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається, 01 квітня 2010 року між ТзОВ"Альянс-8" (Цедент) та ПП "Готика"(Цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (а.с.21-22), відповідно до умов якого ТзОВ "Альянс-8" відступило ПП "Готика", а останнє набуло права вимоги, належного Цеденту, і стало новим кредитором за договором комісії №0104/1 від 01.04.2009р. (з додатковими угодами №1 від 31.03.2010р., №2 від 01.04.2010р. та акту прийому-передачі №1 від 01.04.2009р.) на загальну суму 60037600 грн. Відповідно до п.6 договору відступлення права вимоги до Цесіонарія (позивача) переходять усі права, які забезпечують виконання обовязків Боржника.

При цьому, про укладення між ТзОВ "Альянс-8" та ПП "Готика" відповідної угоди та перехід у звязку з цим до підприємства "Готика" права вимоги, ТзОВ "Альянс-8" в установленому порядку повідомило ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" та ТзОВ "Директорія", що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про відступлення права вимоги від 01.04.2010р. (а.с. 35-36).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" взяті на себе згідно договору комісії зобовязання не виконало, продукції не повернуло, вартості останньої не відшкодувало.

Крім того, на письмову вимогу ПП "Готика" щодо повернення продукції, переданої за договором комісії, ТзОВ"Західна Транспортна Компанія" повідомило, що передану останньому продукцію було втрачено товариством внаслідок протиправних дій третіх осіб свідченням чого виступають матеріали відповідної кримінальної справи.

До матеріалів справи, в підтвердження факту втрати ТзОВ "Волинська Транспортна Компанія" переданих на комісію товарно-матеріальних цінностей внаслідок протиправних дій третіх осіб долучено надані представником ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" постанови Ковельського МРВ УМВС про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.07.2010р. та про зупинення досудового слідства в кримінальній справі від 10.09.2010р. (а.с. 52, 53).

Відповідно до ст.173 ГК України, ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями ст.193 ГК України, ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента (ч.1 ст.1021 ЦК України).

В свою чергу, з моменту одержання від комітента (або третьої особи) майна за договором, останнє на підставі ст. 1018 ЦК України є обєктом права власності комітента.

З огляду на це, місцевим господарським судом вірно визначено, що з метою повного виконання своїх зобовязань за договором на комісіонера покладається обовязок не допустити втрату, недостачу або знищення майна комітента, тобто забезпечити його зберігання, а тому на дані правовідносини мають поширюватися норми статей 936 - 955 ЦК України, які регулюють питання зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Сторони господарського зобовязання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязання чи строків порушення зобовязання сторонами.

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства та враховуючи укладення ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" договору комісії, прийняття на виконання його умов товарно-матеріальних цінностей для подальшої їх реалізації, допущення товариством втрати ввіреної продукції, та, як наслідок, невиконання у звязку з цим умов договору, що в подальшому призвело до завдання іншій стороні збитків, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність предявленого до ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" позову щодо стягнення суми завданих збитків в розмірі 60 037 000 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд вірно взяв до уваги договір поруки, відповідно п.п.1.1,1.2 якого Поручитель поручається у повному обсязі відповідати перед Кредитором за повне і своєчасне виконання Боржником зобовязань за договором комісії №0104/1 від 01.04.2009р., включаючи сплату основного боргу, процентів, інфляційних, комісій, штрафів, неустойки,збитків, витрат Кредитора тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.п. 2.1-2.2 договору поруки, позивач звернувся до поручителя з претензією №18-01/11 від 18.01.2011р. (а.с.54), отриманою останнім 18.01.2011р., що підтверджується його відміткою на претензії, скріпленою печаткою, про прийняття заходів для повернення боржником переданих на комісію товарно-матеріальних цінностей, або ж відшкодування вартості останніх у розмірі 60037600 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вимога до поручителя ТзОВ "Директорія" предявлена позивачем в межах строку, визначеного ст.559 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не може не погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про солідарне стягнення на його користь з ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" та ТзОВ "Директорія" 60 037 000 грн. збитків, які становлять вартість втрачених товарно-матеріальних цінностей підставна та підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на непредявлення позивачем позовних вимог про зобовязання відповідача 1 повернути отримане ним за договором комісії майно, колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу і не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено, що позову про відшкодування збитків, повязаних з невиконанням договірних зобовязань, має передувати позов про зобовязання їх виконати.

Крім того, твердження апелянта про те, що факт передачі ТзОВ "Альянс-8" продукції ТзОВ "Західна Транспортна Компанія" (відповідач 1) не підтверджується матеріалами справи, оскільки, позивачем до позовної заяви не надано довіреностей на отримання продукції та накладних, які б підтверджували факт такого отримання є безпідставними, так як наявність довіреностей на отримання продукції та видаткових накладних для даних правовідносин не є обов'язковою, оскільки продукцію було передано не у власність, а на комісію.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Директорія"- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2011 року у справі №5004/381/11 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.