Постанова № 15931471, 18.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року Справа № 3/5004/179/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Юрчук Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, дов. в справі

відповідача: ОСОБА_2, дов. в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області у справі № 3/5004/179/11 від 21.02.11р. (суддя Кравчук Віктор Оксентійович)

за позовом Приватне підприємство "Охоронна фірма "Багіра"

до відповідача Закрите акціонерне товариство "Горохівзернопрод"

про стягнення 120 413 грн. 11 коп. заборгованості, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 3/5004/179/11 від 21.02.11р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з закритого акціонерного товариства «Горохівзернопрод»на користь приватного підприємства «Багіра»113000,00 грн. заборгованості за послуги по охороні обєкта, 6215,00 грн. суми інфляційних втрат, 1198,11 грн. трьох відсотків річних, всього: 120413,11 грн., 1204,13 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами. У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи укладення між сторонами договору на охорону обєкту від 01.01.2008 р., надання позивачем на виконання його умов відповідачу охоронних послуг, прийняття їх закритим акціонерним товариством «Горохівзернопрод»та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 113000,00 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення 6215,00 грн. суми інфляційних втрат за період з 08.09.2010р. по 14.01.2011р., а також 1198,11 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 08.09.2010р. по 14.01.2011р. суд першої інстанції вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідач -ЗАТ "Горохівзернопрод" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.02.11р. у справі 3/5004/179/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що на момент звернення Приватного підприємства "Охоронна фірма"Багіра" до ЗАТ "Горохівзернопрод" в бухгалтерському обліку відповідача заборгованості перед позивачем про надання охоронних послуг не рахується. Окрім того, згідно статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли з якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами зокрема є: не з"явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; не подано витребуваних доказів. Щодо порушення норм матеріального права апелянт відзначив, що згідно п.1 ст.598 ЦК України зобов"язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Статтею 600 ЦК України визначено, що зобов"язання припиняються за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного ( грошей, іншого майна тощо). Пунктом 1 статті 604 ЦК України - зобов"язання припиняються за домовленістю сторін. З актів № 104, 102/3, 98/1,94,83,76,76,71/1,67 за договором № 2 встановлено, що взаємних претензій з боку обох сторін не має, а тому позовні вимоги позивача до відповідача вважає безпідставними.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано. В судовому засіданні представник позивача просить суд рішення господарського суду Волинської області від 21.02.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, обгрунтовуючи тим, що між сторонами існували договірні зобов"язання щодо надання охоронних послуг, факт їх надання підтверджується актами виконаних робіт, за період з січня 2008 року по липень 2009 року на суму 113000,00 грн. Однак оплата проведена не була. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Поряд з цим, згідно із ч.2 статті 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні в сумі 6215,00 грн. та 3% річних в сумі 1198,11 коп. за період з 08.09.2010 року по 14.01.2011 року.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення господарського суду необхідно змінити в частині нарахування та стягнення інфляційних втрат та державного мита, виходячи з наступного.

Між Приватним підприємством «Багіра», м. Луцьк («Охоронна фірма»)та Закритим акціонерним товариством «Горохівзернопрод», смт.Мар'янівка Горохівського району («Замовник»)01.01.2008 року було укладено договір на охорону обєкту №2, у відповідності до умов котрого підприємством було взято на себе зобовязання щодо охорони обєктів визначених в додатках до договору (а.с. 12-16, 17-19).

Згідно п. 1.7договору на охорону об"єкта щомісяця сума на охорону об"єкта складає 23000,00 грн., а з березня 2008 року 13000,00 грн. (додаток №2 до договору від 01.03.2008 року, а.с. 18). Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здається в установи банку за 5 (п'ять) днів до початку наступного місяця (п. 1.8 договору). Додатком № 1 до договору № 2 від 01.01.2008р. (а.с.17-а.с.18) визначено, що оплата проводиться згідно акту виконання робіт підписаного обома сторонами.

В період з січня місяця 2008 року по липень місяць 2009 року позивач надав відповідачу охоронних послуг на загальну суму 267000,00 грн., що стверджується копіями та представленими додатково представником останнього в судовому засіданні оригіналами актами виконаних робіт (а.с. 20-38). Акти виконаних робіт підписані обома сторонами та скріплені печатками, крім того, в останніх зазначено, що послуги по охороні обєкта виконані в повному обсязі і в належній якості.

Відповідачем зобов"язання щодо оплати виконані частково, зокрема сплачено 154000,00 грн. Залишок заборгованості становить 113000,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно із умовами договору ( п.1.8 договору) оплата за охорону щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здається в установи банку за 5 (п'ять) днів до початку наступного місяця.

За приписами п.6.1 договору у випадку ненадходження оплати за надання послуг у встановлений п.1.8 цього договору строк, "Охоронна фірма" направляє "Замовнику" письмове повідомлення з вимогою оплатити послуги протягом 5 ( п"яти) днів, та попередження про припинення послуг у випадку нездійснення оплати в зазначний строк.

26.08.2010р. позивачем на адресу ЗАТ «Горохівзернопрод» було направлено претензію за №1 (а.с. 39) з вимогою проведення останнім належних розрахунків по оплаті наданих охоронних послуг в період з січня місяця 2008 року по липень 2009 року в сумі 113000,00 грн. Доказами отримання 01.09.2010 року даної претензії є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 113000,00 грн. Сума заборгованості 113000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів за послуги охорони, як це передбачено умовами договору про охорону обєкта №2 від 01.01.2008р. (п. 1.7 договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 6215,00 грн. суми інфляційних втрат за період з 08.09.2010р. по 14.01.2011р., а також 1198,11 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 08.09.2010р. по 14.01.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних апеляційна інстанція вважає, що 3% річних та інфляційні нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи. Щодо нарахування інфляційних, то судова колегія в цій частині змінює рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частина 3 статті 101 ГПК України містить обмеження щодо розгляду вимог, які не були предметом розгляду в місцевому господарському суді. Вимоги, які судом першої інстанції не розглядалися, не приймаються і не розглядаються апеляційним господарським судом.

Зазначене обмеження означає, що позивач не може реалізовувати деяких прав, наданих йому ст. 22 ГПК: він не вправі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Водночас, позивач не позбавлений права на підставі ст. 22 ГПК відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних в зв"язку з тим, що в період нарахування з вересня 2010 року по січень 2011 року включений період серпня 2010 року. Враховуючи викладене зменшує суму інфляційних і просить стягнути її в сумі 4859,00 грн.

Відповідно до п.4 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах .

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2011р. у справі №3/5004/179/11 підлягає зміні в частині стягненої суми інфляційних втрат та державного мита, стягнувши їх на користь Приватного підприємства "Охоронної фірми "Багіра" в сумі 4 859,00 грн. та державне мито в сумі 1 190,57 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Так як, відповідач всупереч вимогам ухвали суду від 07.02.2011р. про порушення провадження у справі не було представлено суду доводів та заперечень з приводу предявленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання ЗАТ «Горохівзернопрод» не направило, хоча про день та час розгляду справи повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась за адресою товариству: Горохівський район, смт.Мар'янівка, вул.. Привокзальна, 17, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 11.02.2011 р., про що свідчить поштове повідомлення від 14.02.2011р.за №4574400029858 (а.с. 44) справа була призначена до розгляду на 21.02.2011 року, тобто у відповідача було достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

А тому, враховуючи викладене судова колегія не вбачає підстав порушення процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді справи без участі представника відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ЗАТ "Горохівзернопрод" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2011р. у справі №3/5004/179/11 змінити в частині стягненої суми інфляційних втрат та державного мита.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Горохівзернопрод» (45744, Волинська область, Горохівський район, смт.Мар'янівка, вул.. Привокзальна, 17, код ЄДРПОУ 31016749, р/р 26007000195001 в АТ «Індекс-Банк», МФО 303633) на користь приватного підприємства «Багіра»(43000, м. Луцьк, вул.. Холмська, 4, код ЄДРПОУ 32501533, р/р 26003025573001 в АКБ «Імексбанк»м. Одеса, МФО 328384) інфляційні втрати в сумі 4 859,00 грн. та державне мито в сумі 1 190,57 грн.

В решті рішення залишити без змін.

3.Доручити видачу наказу господарському суду Волинської області.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.