Постанова № 15931456, 01.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 року Справа № 5023/481/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора виробничого підприємства, м. Харків (вх. № 1908 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року по справі № 5023/481/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпохім”, м. Харків

до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора виробничого підприємства, м. Харків

про стягнення 93094,39 грн., -          

встановила:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства 80863,10 грн. інфляційних; 12231,29 грн. трьох відсотків річних.

Позивач надав клопотання про зміну назви відповідача по справі з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора виробниче підприємство, оскільки така назва відповідача відображена в рішенні господарського суду Харківської області від 14 лютого 2007 року по справі № 21/541-06.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року (суддя Доленчук Д.О.) клопотання позивача про заміну назви відповідача по справі задоволено. Змінено назву відповідача по справі з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора виробниче підприємство. Позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора виробничого підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпохім” інфляційні у розмірі 78922,40 грн., три відсотки річних у розмірі 12222,46 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 911,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231,04 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року по справі № 5023/481/11 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому посилається на сплив строку позовної давності на пред’явлення вимог щодо стягнення нарахованих позивачем інфляційних та річних, про застосування якої було заявлено відповідачем в порядку стаття 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання 31 травня 2011 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, докази їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників процесу на адресу Харківського апеляційного господарського суду не надходило, явку представників сторін не визнано обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю за наявними у справі доказами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з результатів встановлених обставин справи, які свідчать про те, що між сторонами був укладений договір № 0105 від 01.05.2005 р. та заборгованість відповідача за ним перед позивачем становила 107369,42 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області по справі № 21/541-06 від 14.02.2007р.

Крім того, дослідивши вищевказане рішення судом також встановлено, що позивачем була пред'явлена відповідачу претензія № 20/10/06 від 20.10.2006 р. про сплату зазначеної суми заборгованості, яка є вимогою на оплату в порядку передбаченому статтею 530 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до господарського суду позивач посилався на те, що 14.02.2007 року рішенням господарського суду Харківської області по справі № 21/541-06 позовні вимоги позивача були задоволені частково, стягнуто з відповідача на його користь 107369,42 грн. основного боргу, інфляційні в розмірі 2916,36 грн. та 3% річних в розмірі 405,94 грн. за період з 03.11.2006 року по 19.12.2006 року. Відповідачем сума основного боргу повністю була сплачена позивачу лише 06.10.2010 року у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач має сплатити позивачу інфляційні та три відсотки річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто з 20.12.2006 року до 06.10.2010 року.

Заперечення відповідача про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв’язку із спливом позовної давності господарським судом відхилені за необґрунтованістю та безпідставністю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних та 3% річних за період з 20.12.2006 р. по 06.10.2006 р. господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 78922,40 грн. та 3% річних в розмірі 12222,46 грн.

В іншій частині позовних вимог судом відмовлено, як зайво нарахованих.

В силу статтей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в обґрунтування викладених заперечень посилається на те, що позивачем при нарахуванні інфляційних та 3% річних був пропущений строк позовної давності на пред’явлення цих вимог, оскільки, за його твердженнями, перебіг позовної давності розпочався 03.11.2006 р., тобто з моменту спливу десятиденного терміну з моменту пред’явлення претензії № 20/10/06 від 20.10.2006 р., та скінчився через три роки, тобто 03.11.2009 р.

Колегія суддів визнає безпідставність наведених тверджень, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, в даному випадку позивач скористався наданим йому правом на стягнення з боржника (відповідача у справі) не лише основної суми боргу, а й передбаченими чинним законодавством річними та інфляційними втратами, які виникли внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Таким чином, позовна давність за спірними правовідносинами сторін була перервана внаслідок дій самого відповідача, який сплатив 06 жовтня 2010 року суму основного боргу позивачу. Даний факт відповідачем не спростований.

При цьому, вказана норма права передбачає переривання позовної давності як до основної, так і до додаткової вимоги.

Згідно з частиною 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що інфляційні та річні є похідними зобов’язаннями від основного боргу, тому для перервання позовної давності щодо їх стягнення, достатньо вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи, ґрунтуються лише на міркуваннях та припущеннях, та не підтверджені ні документальними доказами, ні матеріальними нормами права.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 264, 625 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора виробничого підприємства, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року по справі № 5023/481/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.