Рішення № 15930918, 25.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2011 р.Справа № 5/17-871-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства "Західенерго" до відповідачів: 1.Одеської залізниці

2.Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська"

про стягнення 1801,56 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники, які брали участь у розгляді справи:

від позивача: ОСОБА_1 довіреності № 08-3377 від 30.12.2010р. та № 82-1490 від 29.04.2011

ОСОБА_2 довіреність №08-3376 від 30.12.2010 року

від відповідача 1: ОСОБА_3 довіреність №290 від 23.03.2011 року

ОСОБА_4 довіреність №31 від 04.01.2011 року

від відповідача 2: не зявився

Суть спору:Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Одеська залізниця та Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»про стягнення 1801,56 грн. вартості нестачі вантажу та покладанні на відповідачів судових витрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2011 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до розгляду, порушено провадження у справі № 5/17-871-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 28.03.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників позивача та Державного підприємства „Одеська залізниця”.

Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” з невідомих причин не скористалась наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності її представника.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ВАТ „Західенерго” посилається на ст.924 ЦК України, ст.ст. 24,31,110,118,122,127,129 Статуту залізниць України, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, п. п. 27,20 Правил видачі вантажів, затверджених наказами Міністерства транспорту України, параграфів 1-3, 5, 6, 8, 9 розділу 2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, договір поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, специфікацію від 29.09.2010 р. № 10/10-Л, залізничну накладну від 28.10.2010 р. № 52887002, комерційні акти від 03.11.2010 р. № 034373/373/57 тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні вимог до нього відмовити, оскільки завантаження здійснювалось силами та засобами ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська». Окрім цього, рахунок або інший документ відправника вантажу, на підставі якого має визначатись розмір відповідальності перевізника, не надано.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2011 року було продовжено строк розгляду справи № 5/17-871-2011 за клопотанням представника позивача.

Представник позивача надав до господарського суду Одеської області заяву про зміну назви у справі позивача з Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»на Публічне акціонерне товариство "Західенерго" та відповідача 2. з Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»на Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська".

Судом, заяву позивача задоволено. У звязку з наданими у судовому засіданні 25.05.2011р. представником позивача документів підтверджуючих заміну назви позивача та відповідача 2 та приймаючи до уваги, що відповідні зміни були внесені і до свідоцтва про державну реєстрацію даних юридичних осіб, з метою приведення діяльності відкритого акціонерного товариства у відповідність до вимог Закону України „Про акціонерні товариства”, який набрав чинності з 29.04.2009 року судом здійснена заміна назви у справі позивача з Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»на Публічне акціонерне товариство "Західенерго" та відповідача 2. з Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська» на Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська".

Відповідач Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська" у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 25.05.2011 р., в присутності представників ПАТ «Західенерго»та ДП Одеської залізниці оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ВАТ „Західенерго” та ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив:

На виконання договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) і ВАТ „Західенерго” (покупець), 24.09.2010 р. зі станції відправлення Ординська ВАТ ЦЗФ «Октябрська»(відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 65707754 та вагон № 62563648 з вугіллям камяним марки г-газовий, що підтверджується залізничною накладною № 52887002 на маршрут або групу вагонів.

Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-3, 5, 6, 8, 9 розліду 2 Технічних умов.

30.10.2010р. складено Акти № 136 та № 137 про технічний стан вагонів, згідно із якими у вагоні № 65707754 ( Акт № 137 ) встановлено наявність зазору зліва у вагоні між кришкою 5-го люка и поперечною балкою вагону довжиною 700 мм. та шириною 50 мм. а у вагоні № 62563648 ( Акт № 136 ) встановлено, що з права у вагоні мається зазор між кришкою 5 люка та поперечною балкою довжиною 500 мм шириною 40 мм.

30.09.2010 р. на станції Ладижин складено комерційний акт серії АА № 034374/374/58 яким встановлено, що: у вагоні № 65707754 знаходиться вугілля камяне марки Г-газовий; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 2 500 кг; вантаж, якого не достає, у вагоні міститися міг; навантаження у вагоні рівномірне, на рівні бортів, застосовано каток ( марка ДГ 0100 мм ); ліворуч по ходу потяга між 5-6 люками маються воронкоподібні поглиблення довжиною 1,5 м, шириною 1,5 м, глибиною 0,8 м; ліворуч по ходу потяга зазор між кришкою 5-го люка та поперечною балкою довжиною 700 мм. та шириною 500 мм., люки та двері закриті щільно; теча відсутня.

Комерційним актом № 034373/373/57 встановлено, що у вагоні № 62563648 знаходиться вугілля камяне марки Г-газовий; різниця проти документу в сторону зменшення на 1240 кг.; вантаж, якого не достає, в вагоні міститися міг; навантаження у вагоні рівномірне, на рівні бортів, застосовано каток ( марки ДГ 0100 мм ); праворуч по ходу потяга між 5-6 люками маються воронкоподібні поглиблення довжиною 3 м, шириною 1,5м., глибиною 0,3м.; праворуч по ходу потяга зазор між кришкою 5-го люка та поперечною балкою довжиною 500 мм. шириною 40 мм., люки та двері закрити щільно, течі відсутні.

Як вбачається з Актів про технічний стан вагонів та комерційних актів вагони були технічно справні але не підготовлені до перевезення даного виду вантажу, а саме вугілля. Крім того зазори, визначені в Актах про технічний стан вагонів та комерційних актах вантажовідправник бачити міг, але заходів по його усуненню для попередження втрати вантажу не зробив.

Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ „Західенерго”.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 1 801,56 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 2 430 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону встановлена по специфікації від 29.09.2010 р. № 10/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачену п.6.1 угоди доплату за відсоток золи та вологості).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна № 52887002 свідчить про укладення між ВАТ ЦЗФ «Октябрська»(вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагони № 65707754 та № 6256368 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.31 Статуту залізниць України зобовязаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 розяснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)...”

Згідно із п.3.20 цього ж розяснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу...

Проаналізувавши ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, текст комерційних актів від 30.09.2010 р. № 034374/374/58 та № 034373/373/57 , в якому за правилами ст.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська» слід визнати винним у втраті товару.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційні акти від 30.09.2010 р. № 034374/374/58 та № 034373/373/57 з даними щодо воронкоподібних поглиблень може підтверджувати те, що недостача у вагонах № 65707754 та № 625663648 результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.

Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та обєктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці за ціною вантажовідправника, а відносно відправника за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в звязку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вказує, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діяннями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвали суду від 18.04.2011 р. платіжними дорученнями від 12.11.2010 р. №№ 5281, 5282 виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 29.09.2010 р. № 10/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”; актом приймання передачі вугільної продукції від 11.11.2010р. та довідкою ПАТ ДТК Октябрська ЦЗФ»від 11.05.2011р. (вхідний ГСОО 15527/2011 від 18.05.2011р. ).

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Таким чином, маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% та граничного розходження визначення маси нетто маса нетто вантажу становить 2 430 кг, та з ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»та ДП Одеської залізниці підлягають стягненню кошти в сумі 1801, 56 грн. солідарно ( 1801, 56грн. /2= 900,78 грн.. )

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська" (85043, Донецька обл., м. Білецьке, вул. Красноармійська, 1А; код 00176549; р/р 26000301391 в відділенні ВАТ «Ощадбанк України»м. Добропілля, МФО 394158) на користь Публічного акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555; р/р 260033373803 в ВАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 302076) 900 / девятсот /грн. 78 коп. вартості недостачі вантажу, 51 /пятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.Стягнути з Державного підприємства Одеська залізниця ( 65042, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, р/р 26038200003 в Одеській філії АБ «Експрес-Банк», МФО 328801, код 01071315 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555; р/р 260033373803 в ВАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 302076) 900 /девятсот/ грн. 78 коп. вартості недостачі вантажу, 51 /пятдесят одна/ грн. 00 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 30.05.2011 року.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Погребна К.Ф.