Рішення № 15930917, 23.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2011 р.Справа № 5/17-1339-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОМ-ЛІЗИНГ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "РЕСУРСИ ТА БУДІВНИЦТВО"

про зобов'язання повернути майно та стягнення 15676598,84 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 03/03-11 від 15.03.2011 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Ресурси та будівництво»про стягнення 18231057,50 грн. та зобов'язання повернути майно. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-1339-2011 за вказаними позовними вимогами з призначенням справи до розгляду в засіданні суду.

До позову було подано клопотання про забезпечення позову в порядку статті 67 ГПК України шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Ресурси та будівництво» в розмірі заявлених позовних вимог.

Стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Слід зазначити, що позивачем не доведено суду наявності обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. З огляду на викладене, судом вказана вимога позивача була відхилена у звязку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Під час розгляду даної справи позивачем розмір заявлених вимог був зменшений. Так, згідно з уточненнями до позовної заяви, які надійшли до господарського суду Одеської області 10.05.2011р. (вхідний 14276/2011), позивач просить суд стягнути з відповідача 15676598,84 грн., в частині зобовязання повернути майно позовна вимога залишена без змін. Вищевказана редакція позовних вимог є остаточною та приймається судом до розгляду по суті.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 14.04.2011р., наявне в матеріалах справи.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 25.05.2011 року в присутності представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

10.09.2007р. між ТОВ „ТЕКОМ-ЛІЗИНГ” (надалі позивач) та ТОВ „Кращий бетон”, повним правонаступником якого є ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво” (надалі за текстом відповідач), укладено Договір фінансового лізингу обладнання №07/09/07-Л (надалі - Договір 1).

Згідно п. 1.1 укладеного Договору 1, позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг - Специфікації (Додаток № 1 до Договору 1), з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу у порядку, передбаченому Договором 1 та чинним законодавством України.

10.09.2007р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір фінансового лізингу обладнання № 08/09/07-Л (надалі - Договір 2), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг -Специфікації (Додаток № 1 до Договору 2), з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу у порядку, передбаченому цим Договором 2 та чинним законодавством України.

10.09.2007р. між позивачем та відповідачем укладено Договір фінансового лізингу обладнання № 09/09/07-Л (надалі - Договір 3), згідно умов якого позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг -Специфікації (Додаток № 1 до Договору 3), з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу у порядку, передбаченому цим Договором 3 та чинним законодавством України.

10.09.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу обладнання №10/09/07-Л (надалі - Договір 4), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг -Специфікації (Додаток № 1 до Договору 4), з подальшою передачею права власності майно відповідачу у порядку, передбаченому цим Договором 4 та чинним законодавством України.

10.09.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу обладнання №11/09/07-Л (надалі - Договір 5), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг -Специфікації (Додаток № 1 до Договору 5), з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу у порядку, передбаченому цим Договором 5 та чинним законодавством України.

10.09.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу обладнання № 12/09/07-Л (надалі - Договір 6), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг -Специфікації (Додаток № 1 до Договору 6), з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу у порядку, передбаченому цим Договором 6 та чинним законодавством України.

10.09.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу обладнання №13/09/07-Л (надалі - Договір 7), згідно умов якого позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг -Специфікації (Додаток № 1 до Договору 7), з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу у порядку, передбаченому цим Договором 7 та чинним законодавством України.

Крім того, 09.10.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу обладнання №34/10/07-Л (надалі - Договір 8), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався придбати у власність у продавця та передати у фінансовий лізинг відповідачу майно, вказане в заявці відповідача на отримання майна в лізинг -Специфікації (Додаток № 1 до Договору 8), з подальшою передачею права власності на це майно відповідачу у порядку, передбаченому цим Договором 8 та чинним законодавством України.

Дослідивши умови укладених вище договорів №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 судом встановлено, що вони є однотипними.

У відповідності до умов укладених договорів, а саме п. 2.1.1 позивач зобовязався передати обєкт лізингу, який належить йому на праві власності на момент передачі в лізинг, відповідачу в строки і на умовах Договору.

Позивач взяті на себе зобовязання по укладеним договорам виконав належним чином, в підтвердження чого надав суду наступні документи:

акт приймання-передачі від 25.09.2007р. до договору фінансового лізингу №07/09/07-Л від 10.09.2007р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Кірковщік до автогрейдеру ГС-14.02 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі №1 від 25.09.2007 р. до договору фінансового лізингу №07/09/07-Л від 10.09.2007р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Автогрейдер ГС-14.02 у кількості двох одиниць;

акт приймання-передачі від 25.09.2007р. до договору фінансового лізингу №08/09/07-Л від 10.09.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Бульдозер Т-130 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі від 05.10.2007р. до договору фінансового лізингу №09/09/07-Л від 10.09.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Поливомиючу машину МДК-4 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі від 09.11.2007р. до договору фінансового лізингу №09/09/07-Л від 10.09.2007р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Автогудронатор у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі від 25.09.2007р. до договору фінансового лізингу №10/09/07-Л від 10.09.2007р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Екскаватор ЕК-14 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі від 25.09.2007р. до договору фінансового лізингу №11/09/07-Л від 10.09.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Каток Ду-96 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі №2 від 05.10.2007 року до договору фінансового лізингу №11/09/07-Л від 10.09.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Каток Ду-84 у кількості однієї одиниці та Каток Ду-98 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі №3 від 05.10.2007 р. до договору фінансового лізингу №11/09/07-Л від 10.09.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Каток Ду-85 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі від 25.10.2007 р. до договору фінансового лізингу №12/09/07-Л від 10.09.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Навантажувач фронтальний В-138 у кількості двох одиниць;

акт приймання-передачі від 08.11.2007 р. до договору фінансового лізингу №13/09/07-Л від 10.09.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Асфальтоукладальник Vogele Super 1800-2 у кількості однієї одиниці;

акт приймання-передачі від 27.06.2008 р. до договору фінансового лізингу №34/10/07-Л від 09.10.2007 р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Асфальтозмішувальну установку ДС 1853 у кількості однієї одиниці в зазначеній в Акті комплектації.

Відповідно до п. 2.2.1 укладених Договорів відповідач зобовязався прийняти та належним чином використовувати обєкт лізингу по його прямому призначенню.

Крім того, у відповідності до п. 2.2.3 Договорів відповідач зобовязався у встановлені строки і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі згідно умовам договорів.

Згідно п. 4.6. Договорів оплата всіх лізингових платежів здійснюється в гривнях по курсу НБУ, встановленому по відношенню до Долара США, на день здійснення оплати.

Пунктом 4.7 Договорів визначено, що планові лізингові платежі за даним Договором сплачуються Лізингоодержувачем щомісяця, не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця, відповідно до Графіку лізингових платежів.

Однак, відповідач в порушення умов укладених Договорів та відповідних Додатків до них, взяті на себе зобовязання в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, передбачених Договорами виконував не належним чином, внаслідок чого у нього станом на 22.03.2011р., згідно розрахунків позивача доданих до позовної заяви, виникла заборгованість по наступним Договорам:

згідно Договору 1 за період з 5 січня 2008 року по 5 березня 2011 року 1 334 099,18 гривень;

згідно Договору 2 за період з 5 січня 2008 року по 5 березня 2011 року 334 685,34 гривень;

згідно Договору 3 за період з 5 січня 2008 року по 5 березня 2011 року 241 517,36 гривень;

згідно Договору 4 за період з 5 січня 2008 року по 5 березня 2011 року 602 838,32 гривень;

згідно Договору 5 за період з 5 листопада 2007 року по 5 березня 2011 року 2 483 112,03 гривень;

згідно Договору б за період з 5 січня 2008 року по 5 березня 2011 року 1 126 522,70 гривень;

згідно Договору 7 за період з 5 листопада 2007 року по 5 березня 2011 року 1 992 073,81 гривень;

згідно Договору 8 за період з 5 січня 2008 року по 5 січня 2011 року 3 454 199,06 гривень.

Загальна сума заборгованості по лізинговим платежам по вищезазначеним договорам, згідно розрахунків позивача додатних до позовної заяви становить 11569047,8 гривень.

Пунктом 10.2 Договорів передбачено, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Так, позивачем на підставі п. 10.2 Договорів у звязку з порушенням термінів сплати лізингових платежів відповідачу нарахована пеня загальна сума, якої, згідно представлених позивачем розрахунків становить 3789066,64 грн., яка складається з наступного:

- Договір 1 - 424 567,27 гривень;

- Договір 2 - 107 582,74 гривень;

- Договір 3 - 77 637,58 гривень;

- Договір 4 -193 363,75 гривень;

- Договір 5 - 805 613,07 гривень;

- Договір 6 - 347 835,63 гривень;

- Договір 7 - 713 661,80 гривень;

- Договір 8 - 1 118 804,80 гривень.

Крім того, позивачем на підставі вимог ст. 625 ЦК України здійснено нарахуванням відповідачу 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, загальна сума, яких згідно розрахунків позивача становить 583322,64 грн., яка складається з наступного:

- Договір 1 65810,49 гривен;

- Договір 2 16620,56 гривень;

- Договір 3 12017,22 гривень;

- Договір 4 29937,09 гривень;

- Договір 5 124505,26 гривень;

- Договір 6 54222,39 гривень;

- Договір 7 107394,26 гривень;

- Договір 8 172815,37 гривень.

Позивачем також на підставі вимог ст. 625 ЦК України здійснено нарахування відповідачеві інфляційних втрат (індекс інфляції), загальна сума яких по Договорам становить 2169940,92 грн., яка складається з наступного:

-Договір 1 258971,70 гривень;

-Договір 2 65416,12 гривень;

-Договір 3 47243,3 гривень;

-Договір 4 117828,05 гривень;

-Договір 5 490419,40 гривень;

-Договір 6 213096,49 гривень;

-Договір 7 427588,25 гривень;

-Договір 8 549377,61 гривень.

Згідно до п. п. 10.3. Договорів, Лізингодавець має право достроково припинити дію Договору, стягнути з Лізингоодержувача суму несплачених лізингових платежів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню й інші відшкодування) за Договором і вимагати повернення Об'єкта лізингу з письмовим повідомленням Лізингоодержувача у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив або сплатив не повністю лізинговий платіж у строк, установлений Додатками до Договорів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню й інші відшкодування відповідно до Договорів) та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

23.03.2011 року на адресу відповідача було направлено листа №28/03-11 від 21.03.2011р. з вимогою погашення заборгованості по укладеним Договорам та повідомленням про дострокове припинення дії Договорів.

Однак вимоги викладені у надісланому листі від 21.03.2011р. відповідач не виконав.

Враховуючи те, що прострочення оплати лізингових платежів по Договорам становило більше ніж 30 (тридцять) календарних днів позивач просить суд також зобовязати відповідача повернути Об'єкти лізингу, а саме:

- кірковщік до автогрейдеру ГС-14.02 (Договір купівлі-продажу №289 від 10.09.2007р.);

- автогрейдер ГС-14.02, заводський №070264, двигун №70232178 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479898);

- автогрейдер ГС-14.02, заводський №070260, двигун №70231802 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479899);

- бульдозер Т-130, заводський №60038, двигун №166411 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479933);

- поливомиюча машина МДК-4, шасі (рама) №І_3077855 (Тимчасовий реєстраційний талон, реєстраційний номер ВН5869СВ);

- автогудронатор, шасі (рама) №329350 (Тимчасовий реєстраційний талон, реєстраційний номер ВН5870СВ);

- екскаватор ЕК-14, заводський №2935, двигун №273924 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479895);

- каток Ду-9б, заводський №135, двигун №762399 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479930);

- каток Ду-84, заводський № 945, двигун № 058649 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479928);

- каток Ду-98, заводський № 422, двигун № 266201 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479931);

- каток Ду-85, заводський № 560, двигун № 058513 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479929);

- навантажувач фронтальний В-138, заводський №873, двигун №70233060 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479896);

- навантажувач фронтальний В-138, заводський №874, двигун №70234632 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479897);

- асфальтоукладальник Vogele Super 1800-2, заводський №11820580, двигун №ІІ004539Р.

Крім того, позивач посилаючись на п.10.6. Договору 8 від 09.10.2007р. зазначає, що 26 січня 2011 року було вчинено виконавчий надпис нотаріуса про повернення Об'єкту лізингу, який було частково виконано 28 січня 2011 року.

Так, згідно Акту державного виконавця від 28 січня 2011 року не було повернуто Агрегат целюлозної добавки марки ДС 185 7700000, відсутні компоненти до Асфальтозмішувальної установки ДС-1853, а саме: установка компресорна Д508-2А 08.00.000" (УМ 18/40); в каплевловлювачі (УМ 24/40) ДС - 185 26.00.060 труба 1, ДС - 185 26.00.010 патрубок 1, ДС - 185 26.00.020 трубопровід 1, ДС - 185 26.00.040 трубопровід 1, ДС - 185 26.00.050 коліно 1, ДС - 185 26.00.060 коліно 1, ДС -185 26.00.070 трубопровід 1, ДС - 185 26.00.100 бак 1, ДС - 185 26.00.110 установка клапана 1, ДС - 185 27.00.010 стійка 1, ДС - 185 27.00.020 стійка 1, ДС - 185 26.09.030-01 фланець 2; в блоці нижньому, сходи (УМ 28/40) ДС - 185 03.00.080 сходи 1, ДС - 168 82.-6.060 сходи 1; в блоці №1 (УМ 13/40) клемна коробка; в блоці №2 (УМ 14/40) клемна коробка.

Загальна вартість відсутніх компонентів становить 30 002,00 гривень, згідно контракту №10/0830/31 від 15 грудня 2010 року з ВАТ „Кредмаш”, за яким були придбані вищезазначені відсутні компоненти.

Відповідно до п.п. 10.5., 10.6. Договору 8 всі видатки по поверненню Об'єкта лізингу покладають на Лізингоодержувача, всі витрати по здійсненню виконавчого надпису нотаріуса здійснюються за рахунок Лізингоодержувача.

ТОВ „Теком-Лізинг” для повернення Об'єкту лізингу були понесені відповідні витрати в загальній сумі 89 677,50 грн., які складаються наступного:

- за контрактами з ВАТ „Кредмаш” №35/10-005 від 02 лютого 2010 року та №35/10-008 від 24 лютого 2010 року з приводу сервісного обслуговування в частині перевірки комплектності Асфальтозмішувальної установки ДС-1853 - 3 000,00 грн.;

- за договором експедирування вантажів з ПП „Граф Транс” №07/з/10 від 02 лютого 2011 року - 27 607,50 грн.;

- за договором зберігання із ВАТ „Сталь канат” №1-02/75 від 15 лютого 2010 року - 34 020,00 грн.;

- плата за вчинення виконавчого надпису нотаріуса від 26 січня 2011 року - 25 050,00 грн.

За таких обставин позивач просить суд також стягнути з відповідача, додатково 89677,50 грн., видатків повязаних з повернення обєкту лізингу та приведення його в належний, робочий стан.

Зазначені обставини спонукали позивача звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№1790/2011 від 05.04.2011р.) до ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво” про стягнення лізингових платежів, штрафних санкцій, видатків повязаних з повернення обєкту лізингу, а також повернення обєкту лізингу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2011р. порушено провадження у справі №5/17-1339-2011 за позовом ТОВ „Теком-Лізинг” до відповідача ТОВ „Група компаній „Ресурси та будівництво” про зобовязання повернути майно та стягнення 18231057,5 грн.

Відповідача про час та місце проведення судових засідань по справі було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак в судове засідання відповідач не зявився, письмових заперечень на позов не надав.

В ході розгляду справи у суді, а саме 10.05.2011р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог в частині стягнення, у звязку з деякими неточностями при здійсненні попереднього розрахунку суми позовних вимог та просить суд стягнути на його користь наступне:

- за Договором фінансового лізингу обладнання № 07/09/07-Л від 10 вересня 2007 року 1334 099,18 грн. - основного боргу; 222 541,14 грн. - суми інфляції основного боргу; 176 883,45 грн. - пені; 65 810,49 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- за Договором фінансового лізингу обладнання № 08/09/07-Л від 10 вересня 2007 року 334 685,34 грн. - основного боргу; 56 407,06 грн. - суми інфляції основного боргу; 44 446,90 грн. - пені; 16 620,56 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- за Договором фінансового лізингу обладнання №09/09/07-Л від 10 вересня 2007 року 241 517,36 грн. - основного боргу; 40 482,71 грн. - суми інфляції основного боргу;

32 100,55 грн. - пені; 12 017,22 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- за Договором фінансового лізингу обладнання №10/09/07-Л від 10 вересня 2007 року 602 838,32 грн. - основного боргу; 101 600,85 грн. - суми інфляції основного боргу; 80 058,13 грн. - пені; 29 937,09 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- за Договором фінансового лізингу обладнання № 11/09/07-Л від 10 вересня 2007 року - 2483 112,03 грн. - основного боргу; 426 026,78 грн. суми інфляції основного боргу; 330 420,97 грн. - пені; 124 505,26 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- за Договором фінансового лізингу обладнання №12/09/07-Л від 10 вересня 2007 року 1 126 522,70 гривень - основного боргу; 180 295,55 грн. - суми інфляції основного боргу; 151 801,27 грн. - пені; 54 222,39 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- за Договором фінансового лізингу обладнання №13/09/07-Л від 10 вересня 2007 року - 1 992 073,81 грн. - основного боргу; 381 324,62 грн. - суми інфляції основного боргу; 237 369,57 грн. - пені; 107 394,26 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- за Договором фінансового лізингу обладнання № 34/10/07-Л від 09 жовтня 2007 року - 3 454 199,06 грн. - основного боргу; 484 034,60 грн. - суми інфляції основного боргу; 455 514,75 грн. - пені; 172 815,37 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами;

- 30 002,00 грн. - вартості відсутніх компонентів;

- 92 917,50 гривень - видатків для повернення Обєкту лізингу.

Інші позовні вимоги повязані з поверненням обєктів лізингу позивачем залишені без змін.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, дослідивши обставини справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Теком-Лізинг”, з урахуванням наданих уточнень, підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобовязання за цим договором мають виконуватися належним чином.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Так розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підставі укладених договорів фінансового лізингу відповідачу були передані у лізинг майно, яке перелічене вище та визначене у Додатках до укладених Договорів.

Відповідно до п. 2.2.3 Договорів відповідач зобовязався у встановлені строки і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі згідно умов договорів.

Пунктом 4.6. Договорів оплата всіх лізингових платежів здійснюється в гривнях по курсу НБУ, встановленому по відношенню до Долара США, на день здійснення оплати.

Пунктом 4.7 Договорів визначено, що планові лізингові платежі за даним Договором сплачуються Лізингоодержувачем щомісяця, не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця, відповідно до Графіку лізингових платежів.

Вимогами ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому ст. 526 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач в порушення умов укладених договорів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 та вимог чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі не сплачував лізингові платежі внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка згідно уточненого розрахунку суми боргу, наданого позивачем становить 11 569047 грн. 80 коп.

Дослідивши уточнений розрахунок суми основного боргу по несплаченим лізинговим платежам, судом встановлено, що зазначений розрахунок обґрунтований у звязку з чим позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити.

Відповідно до п.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно п.1 ст. 321 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 232 ГУ України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що сторони при укладанні Договорів у пункті 10.2 визначили, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач (відповідач) зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, з дня, слідую чого за днем оплати поточного платежу, зазначеного в Додатках, по день фактичної сплати цього платежу включно.

У відповідності до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, враховуючи, що сторони по укладеним Договорам встановили, що нарахування пені здійснюється по день фактичної повної сплати не внесених лізингових платежів, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснений розрахунок пені за прострочку оплати лізингових платежів, в частині строків її нарахування, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовані.

Дослідивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, уточнений розрахунок якої наданий позивачем у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що в цій частині їх слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 1 508 595,59 грн.

Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши уточнений розрахунок 3% річних та індексу інфляції, наданий відповідачем у ході розгляду справи, судом встановлено, що він розрахований у відповідності до вимог діючого законодавства. Крім цього, судом також здійснено дослідження правових підстав нарахування 3% річних та інфляційних втрат, внаслідок чого судом встановлено наявність у відповідача суми боргу на яку позивачем правомірно здійснено нарахування, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, заявлені позивачем до стягнення 3% річних, які нараховані внаслідок не виконання відповідачем своїх грошових зобовязань по сплаті лізингових платежів по укладеним Договорам фінансового лізингу у загальній сумі 583322,64 грн., яка складається з: 65810,49 грн. по Договору 1; 16620,56 грн. по Договору 2; 12017,22 грн. по Договору 3; 29937,09 грн. по Договору 4; 124505,26 грн. по Договору 5; 54222,39 грн. по Договору 6; 107394,26 грн. по Договору 7; 172815,37 грн. по Договору.

Крім цього, судом також перевірено правильність нарахування відповідачу, згідно п.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат, у звязку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також обґрунтовані та підлягають задоволенню, з урахуванням наданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, в результаті чого з відповідача по справі слід стягнути на користь позивача інфляційних втрат в загальному розмірі 1892713,31 грн., які складаються з наступного: 222541,14 грн. по Договору 1; 56407,06 грн. по Договору 2; 40482,71 грн. по Договору3; 101600,85 грн. по Договору 4; 426026,78 грн. по Договору 5; 180295,55 грн. по Договору 6; 381324,62 грн. по Договору 7; 484034,6 грн. по Договору 8.

У відповідності до вимог п. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

При цьому, відповідно до п.п.3,4 ст. 10 цього ж Закону лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно до п. п. 10.3. Договорів, Лізингодавець має право достроково припинити дію Договору, стягнути з Лізингоодержувача суму несплачених лізингових платежів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню й інші відшкодування) за Договором і вимагати повернення Об'єкта лізингу з письмовим повідомленням Лізингоодержувача у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив або сплатив не повністю лізинговий платіж у строк, установлений

Додатком № 2 до Договору, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню й інші відшкодування відповідно до Договору) та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що 17.03.2011р. позивачем на адресу відповідача направлено листа №24/03-11, з вимогою погашення в десятиденний строк заборгованості по лізинговим платежам, штрафним санкціям та погашення збитків повязаних з вартістю відсутніх компонентів.

23 березня 2011 року на адресу Відповідача на підставі п. 10.5 Договорів направлено листа №28/03-11 від 21.03.2011р. із вимогою на протязі 10 робочих днів погасити заборгованість по Договорам та повідомленням про дострокове припинення дії Договорів фінансового лізингу 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Однак, відповідачем вимоги викладені у вищезазначених листах виконані не були.

Умовами укладених договорів, а саме п. 10.6 передбачено, що у випадку, якщо лізингоотримувач не виконав свої зобовязання згідно п.10.4, п. 10.5 Договорів, лізингодавець має право стягнути заборгованість або витребувати обєкт лізингу в безспірному порядку, у відповідності з виконавчим написом нотаріуса, всі витрати по здійсненню якого покладаються на лізингоотримувача.

26 січня 2011 року на підставі п.10.6. Договору 8 вчинено виконавчий надпис нотаріуса про повернення Об'єкту лізингу, який було частково виконано 28 січня 2011 року.

Відповідно до п.п. 10.5., 10.6. Договору 8 всі видатки по поверненню Об'єкта лізингу покладають на Лізингоодержувача, всі витрати по здійсненню виконавчого надпису нотаріуса здійснюються за рахунок Лізингоодержувача.

Згідно Акту державного виконавця від 28 січня 2011 року не було повернуто Агрегат целюлозної добавки марки ДС 185 7700000, відсутні компоненти до Асфальтозмішувальної установки ДС-1853 , а саме: установка компресорна Д508-2А 08.00.000" (УМ 18/40); в каплевловлювачі (УМ 24/40) ДС - 185 26.00.060 труба 1, ДС - 185 26.00.010 патрубок 1, ДС - 185 26.00.020 трубопровід 1, ДС - 185 26.00.040 трубопровід 1, ДС - 185 26.00.050 коліно 1, ДС - 185 26.00.060 коліно 1, ДС -185 26.00.070 трубопровід 1, ДС - 185 26.00.100 бак 1, ДС - 185 26.00.110 установка клапана 1, ДС - 185 27.00.010 стійка 1, ДС - 185 27.00.020 стійка 1, ДС - 185 26.09.030-01 фланець 2; в блоці нижньому, сходи (УМ 28/40) ДС - 185 03.00.080 сходи 1, ДС - 168 82.-6.060 сходи 1; в блоці №1 (УМ 13/40) клемна коробка; в блоці №2 (УМ 14/40) клемна коробка. Загальна вартість відсутніх компонентів становить 30 002,00 гривень, що підтверджується контрактом №10/0830/31 від 15 грудня 2010 року з ВАТ „Кредмаш”, за яким придбавались вищезазначені відсутні компоненти.

Пунктом 10.9 Договорів передбачено, що якщо при поверненні обєкта лізингу буде встановлено, що він потребує ремонту або технічного обслуговування, які по своєму характеру і строкам повинні бути виконанні на протязі строку лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю суму, яка необхідна для приведення обєкта лізингу в належний стан. Розмір цієї суми встановлюється сервісною службою продавця.

Зі змісту ст. 611 ЦК України слідує, що уразі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як встановлено у ході розгляду справи, позивачем внаслідок звернення до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Рубля Т.М., з метою повернення належного йому на праві власності майна, було ініційовано вчинення виконавчого напису на договорі фінансового лізингу. Матеріалами справи встановлено, що за вищезазначені нотаріальні дії позивач сплатив витрати у розмірі 25050 грн., що підтверджується платіжним дорученням №112 від 26.01.2011р.

Відповідно до п.п. 10.5., 10.6. Договору 8 всі видатки по поверненню Об'єкта лізингу покладають на Лізингоодержувача, всі витрати по здійсненню виконавчого надпису нотаріуса здійснюються за рахунок Лізингоодержувача.

Крім цього, позивачем також були понесені витрати у розмірі 3000 грн., повязані з перевіркою комплектності Асфальтозмішувальної установки ДС-1853, що виникли на підставі контракту з ВАТ „Кредмаш” №35/10-005 від 02 лютого 2010 року та №35/10-008 від 24 лютого 2010 року з приводу сервісного обслуговування.

Також, позивачем понесені витрати у розмірі 27607,5 грн., які повязані з перевезенням вантажу - Асфальтозмішувальної установки ДС-1853, у звязку з укладанням договору експедирування з ПП „Граф Транс” №07/з/10 від 02 лютого 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №281 від 15.02.2010р.

Крім того, дослідивши позовні вимоги по стягненню з відповідача 34020 грн. витрат повязаних з зберіганням Асфальтозмішувальної установки ДС-1853, внаслідок укладення договору зберігання №1-02/75 від 15.02.2010р., суд дійшов висновку, що зазначені вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами понесення таких витрат, а саме платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до вимог п. 6 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Дослідивши позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 92917,5 грн. витрат, які були понесені позивачем внаслідок повернення Об'єкту лізингу та 30002 грн. вартості відсутніх компонентів до Асфальтозмішувальної установки ДС-1853, суд дійшов висновку, що зазначені витрати по своїй правовій природі являються збитками, розмір яких обґрунтовано доведений та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про повернення обєктів лізингу, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, оскільки відповідно до п. 4 ст. 10 ЗУ „Про фінансовий лізинг”, п. 10.5 Договорів позивач вправі вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідач зобовязаний повернути вищевказаний обєкт лізингу на протязі 10 днів.

Оскільки станом на теперішній час обєкти лізингу по Договорам 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 відповідачем у встановлені договором та Законом строки не повернуті, суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги порушення відповідачем умов укладених Договорів фінансового лізингу 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, суд керуючись вимогами ст.ст.11, 22, 204, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 611, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 224, 225, 232, 321 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 7, 10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Теком-Лізинг” підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Ресурси та будівництво»про стягнення 15676598,84 грн. та зобовязання повернути майно задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Ресурси та будівництво»( м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 код ЄДРПОУ 33890698 ), р/р 26000311128801 в Акціонерному банку «Південний»МФО 328209 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг» ( 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54а код ЄДРПОУ 33509465 ), р/р 26508311429701 в Акціонерному банку “Південний», МФО 328209 суму основної заборгованості 11569047 (одинадцять мільйонів пятсот шістдесят девять тисяч сорок сім) грн. 80 коп., сума інфляції у розмірі 1892713 (один мільйон вісімсот девяносто дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 31 коп., суму пені у розмірі 1508595 (один мільйон пятсот вісім тисяч пятсот девяносто пять) грн. 59 коп., суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 583322 (пятсот вісімдесят три тисячі триста двадцять дві) грн. 64 коп., суму вартості відсутніх компонентів у розмірі 30002 (тридцять тисяч дві) грн., суму видатків для повернення обєкту лізингу у розмірі 92917 (девяносто дві тисячі девятсот сімнадцять) грн. 50 коп.

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Ресурси та будівництво» повернути майно:

Кірковщік до автогрейдеру ГС-14.02 ( Договір купівлі-продажу № 289 від 10.09.2007р. );

Автогрейдер ГС-14.02, заводський № 070264, двигун № 70232178 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479898);

Автогрейдер ГС-14.02, заводський № 070260, двигун № 70231802 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479899 );

Бульдозер Т-130, заводський № 60038, двигун № 166411 ( Свідоцтво про реєстрацію машини АБ № 479933 );

Поливомиюча машина МДК-4, шасі ( рама ) № L3077855 ( Тимчасовий реєстраційний талон, реєстраційний номер ВН 5869 СВ );

Автогудронатор, шасі ( рама ) № 329350 ( Тимчасовий реєстраційний талон, рестраційний номер ВН 5870 СВ );

Екскаватор ЕК-14, заводський № 2935, двигун № 273924 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479895 );

Каток ДУ-96, заводський № 135, двигун № 762399 ( свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479930);

Каток ДУ-84, заводський № 945, двигун № 058649 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479928);

Каток ДУ-98, заводський № 422, двигун № 266201 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479931);

Каток ДУ-85, заводський № 560, двигун № 058513 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479929);

Навантажувач фронтальний В-138, заводський № 873, двигун № 70233060 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479896);

Навантажувач фронтальний В-138, заводський № 874, двигун № 70234632 ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479897);

Асфальтоукладальник Vogel Super 1800-2, заводський № 11820580, двигун № U004539Р ( Свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 479932) Товариству з обмеженою відповідальністю "Теком-Лізинг".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Ресурси та будівництво»( м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 код ЄДРПОУ 33890698), р/р 26000311128801 в Акціонерному банку «Південний»МФО 328209 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теком-Лізинг» (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54а код ЄДРПОУ 33509465 ), р/р 26508311429701 в Акціонерному банку “Південний», МФО 328209 державне мито у розмірі 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2011р.

Суддя Погребна К.Ф.