Рішення № 15930774, 30.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.11 Справа № 29/58/2011

За позовом:Товариства з обмеженою

відповідальністю «Луганське

енергетичне обєднання», м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою

відповідальністю «Рубіжанський

Краситель», м. Рубіжне

Луганської області;

про стягнення 238707 грн. 96 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання: Скрипник М.С.;

в присутності представників

сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт 1-ої

категорії довіреність №20 від 01.01.2011;

від відповідача: ОСОБА_2., представник за довіреністю

№ 217юр-1 від 01.01.2011.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України дана справа розглядалась у судовому засіданні 18.04.2011 було оголошено перерву на 26.04.2011 о 11 год. 00 хвил.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»(далі ТОВ "ЛЕО", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель»(далі ТОВ «Рубіжанський Краситель», відповідача у справі) заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 44 від 01.01.2007 у липні 2009 року та лютому 2011 року у сумі 175838 грн. 85 коп., пені за період прострочення платежів з 02.11.2010 по 01.03.2011 у сумі 12246 грн. 31 коп., 3 % річних у сумі 11454 грн. 80 коп. за період прострочення з 12.08.2009 по 20.03.2011, інфляційних нарахувань у сумі 39167 грн. 94 коп. за період прострочення з вересня 2009 року по лютий 2011 року.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 15, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного договору по розрахунках за спожиту електроенергію.

Відповідач у справі відзивом на позов визнав вимоги позивача частково та повідомив наступне (а.с.139-141,т.1).

Заборгованість за спожиту активну електроенергію у лютому 2011 року в сумі 300611 грн. 22 коп. сплачена повністю станом на 15.04.2011 (а.с.79,т.1).

На дату подання позову (30.03.2011) заборгованість за лютий 2011 року складала вже 135611 грн. 22 коп., яку було сплачено у період з 31.03.2011 по 13.04.2011.

Заборгованість за спожиту активну електроенергію у липні 2009 року (рахунок № 44-2/7/1 від 04.08.2009) була сплачена у повному обсязі протягом 2010 року відповідно до графіку погашення заборгованості. Проте, позивачем лише частково були зараховані сплачені відповідачем суми на погашення боргу за липень 2009 року.

Відповідач на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) просить визнати нараховану суму пені надмірно великою порівняно зі збитками позивача та зменшити розмір пені до 6000 грн. та не погодився з розрахунком 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Доповнюючи заперечення проти позову (а.с.40,41,т.2) відповідач вказав, що за змістом пункту 7.9 договору про погашення електроенергії № 44 від 01.01.2007 та пункту 9 додатку до нього "Порядок розрахунків" позивач повинен був зарахувати платежі, здійснені відповідачем згідно Графіку погашення заборгованості у рахунок погашення заборгованості саме за липень 2009 року, оскільки ця заборгованість й була з найдавнішим терміном виникнення, так як заборгованість за червень 2009 року (включно) була стягнута за рішенням господарського суду Луганської області від 02.03.2010 у справі № 13/256, та протягом 2010 року сплачувалася окремо на підставі ухвали суду про розстрочення виконання від 26.04.2010. Отже, на момент подання позову заборгованість відповідача по сплаті боргу за активну електроенергію спожиту у липні 2009 року була відсутня.

Також відповідач подав контррозрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, згідно якого 3 % річних складають суму 9398 грн. 28 коп., інфляційні втрати 26760 грн. 33 коп.

При з'ясуванні фактичних обставин справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.2007 між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії № 44 (далі договір) (а.с.18-30,т.1).

25.07.2008 та 29.11.2010 до вказаного договору підписані сторонами додаткові угоди (а.с.31,33,т.1).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник (позивач) постачає електричну енергію Споживачу (відповідачеві) для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною приєднаною потужністю 3048,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно додатком до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача»та «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 7.7 договору сторони визначили (а.с.27,т.1), що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, Сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформляється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті «Призначення платежу»посилання на період, за який здійснюється оплата, або у разі перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію. Постачальник електроенергії має право зарахувати в погашення існуючої заборгованості Споживачем з найдавнішим терміном її виникнення.

Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від оплати поточного споживання електроенергії.

У разі порушення Споживачем графіка погашення заборгованості Постачальник має право у порядку, визначеному пунктом 6.1.4 договору, припинити постачання електричної енергії Споживачу до повного погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 7.9 договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються Споживачем у порядку, передбаченому додатком «Порядок розрахунків».

Пунктом 3 Додатку до договору «Порядок розрахунків»передбачено, що величина коштів, яку необхідно оплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається наступним чином: обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів розрахункових засобів обліку множиться на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання (пункт 8 Додатку «Порядок розрахунків»до договору).

Пунктом 4.4.1 договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем передбачених Додатком "Порядок розрахунків" строку розрахунку за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії … споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені Споживачу надається окремий рахунок.

На підтвердження виконання свого обовязку щодо постачання електричної енергії позивачем надані акти про використану електричну енергію відповідачем у липні 2009 року (а.с.43,т.1), звіти відповідача (а.с.40-42,т.1) та лютому 2011 року (а.с.87-90,т.1).

За результатами надання обумовлених договором послуг за липень 2009 року та лютий 2011 року позивачем відповідачеві направлялися відповідні рахунки за спожиту активну електроенергію № 44-2/7/1 від 04.08.2009 на суму 346993 грн. 49 коп. (а.с.38,т.1) та № 44-2/2/1 від 02.03.11 на суму 300611 грн. 22 коп. (а.с.79,т.1).

Відповідач в порушення умов договору своєчасно та у повному обсязі оплату не здійснював за спожиту активну електроенергію, що і стало підставою для звернення до суду з вказаними вище вимогами.

Відповідач позовні вимоги визнач частково з підстав викладених у відзиві на позов та доповненнях до нього, про що зазначено вище.

Під час розгляду справи сторони здійснили звірення розрахунків за спожиту активну електроенергію у липні 2009 року та лютому 2011 року за результатами якого складено відповідні акти.

Згідно акту від 21.04.2011 за липень 2011 року сторони згоди не дійшли. За даними позивача заборгованість відповідача складає 10227 грн. 63 коп.

За даними викладених у цьому акті 21.12.2010 відповідачем сплачено платіжним дорученням № 543 згідно графіка від 11.05.2010 суму 32958 грн. 21 коп., за яким позивачем зараховано оплату частково у сумі 22960 грн. 53 коп. На підтвердження часткового зарахування проведеної відповідачем оплати позивач надав рахунки № 44-2/10/1 від 04.11.2009 на суму 7973 грн. 06 коп. за спожиту електроенергію у період квітень 2007 року травень 2009 року та № 44-2/10/1 від 04.11.2009 на суму 2258 грн. 24 коп. за спожиту активну електроенергію у листопаді 2006 року березні 2007 року (а.с.35,37,т.2).

Згідно акту звірення взаємних розрахунків від 21.04.2011 за лютий 2011 року рахунок № 44-2/2/1 від 02.03.2011 на суму 300611 грн. 22 коп. сплачений відповідачем повністю, заборгованість відсутня (а.с.38,39,т.2).

Проте, мають місце розрахунки проведені відповідачем після звернення позивача (30.03.2011 дата поштового штемпеля) з позовом до господарського суду, а саме:

-платіжне доручення № 130 від 31.03.2011 на суму 30000 грн. 00 коп.;

-платіжне доручення № 139 від 31.03.2011 на суму 40000 грн. 00 коп.;

-платіжне доручення № 142 від 01.04.2011 на суму 25000 грн. 00 коп.;

-платіжне доручення № 167 від 13.04.2011 на суму 70611 грн. 22 коп.

Відповідач надав контррозрахунки інфляційних нарахувань за заявлений позивачем період з вересня 2009 року по лютий 2011 року у сумі 26760 грн. 33 коп. та 3 % річних у сумі 9398 грн. 28 коп. за період з 12.08.2009 по 20.03.2011.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.01.2007, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору постачав відповідачу електроенергію, претензій щодо постачання електроенергії у відповідача немає.

Обсяги спожитої електроенергії у липні 2009 року та лютому 2011 року позивач підтверджує відповідними звітами та актами споживача про використану електроенергію та рахунками.

Втім, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення умов пункту 7.9 договору № 44 від 01.01.2007 та пункту 3 додатку до нього здійснював оплату спожитої у липні 2009 року та лютому 2011 року електроенергію з порушенням строків визначених пунктом 8 Додатку до договору «Порядок розрахунків», у зв'язку з чим заборгованість за активну електроенергію на дату звернення з позовом складала в сумі 165611 грн. 22 коп. та є заборгованістю за спожиту відповідачем електроенергію у лютому 2011 року.

Після предявлення позову до господарського суду відповідач перерахував позивачеві заборгованість за активну електроенергію за лютий 2011 року в сумі 165611 грн. 22 коп.. що підтверджується актом звірення розрахунків від 21.04.2011 складеному сторонами без зауважень та платіжними документами залученими до справи.

Таким чином, в частині сплаченої суми боргу в сумі 165611 грн. 22 коп. провадження у справі слід припинити на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, з віднесенням судових витрат на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Позивачем предявлена до стягнення заборгованість у сумі 10227 грн. 63 коп. за спожиту електроенергію у липні 2009 року.

Проте, при зясуванні фактичних обставин, судом в встановлено, що позивачем на вказану суму виписано рахунок № 44-2/10/1 від 04.11.2009 на суму 2258 грн. 24 коп. за спожиту електроенергію у листопаді 2006 року березні 2007 року, що не є предметом даного спору та рахунок № 44-2/10/1 від 04.11.2009 на суму 7973 грн. 06 коп. за спожиту відповідачем електроенергію з квітня 2007 року по травень 2009 року, що також не є предметом даного спору.

Крім того, згідно рішення господарського суду Луганської області від 02.03.2010 у справі № 13/256 з відповідача стягнуто заборгованість за спожитку активну електроенергію по червень 2009 року. Отже, враховуючи умови пункту 7.7 договору № 44 від 01.01.2007 заборгованість з найдавнішим терміном виникнення є липень 2009 року, а тому позивач безпідставно не зарахував у повному обсязі грошові кошти сплачені відповідачем платіжним дорученням № 543 від 21.12.2010 у сумі 32958 грн. 21 коп.

За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення боргу в сумі 10227 грн. 63 коп., як заборгованості за липень 2009 року слід відмовити.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.4.1 договору сторони передбачили відповідальність - у разі порушення Споживачем передбачених додатком «Порядок розрахунків»строку розрахунку за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії … у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені Споживачу надається окремий рахунок.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 12246 грн. 31 коп. за період прострочення оплати з 02.11.2010 по 01.03.2011 за спожиту активну електроенергію у період з квітня 2010 року по січень 2011 року.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем пеня нарахована вірно та є обґрунтовано заявленою.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені у заявленій сумі підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 6000 грн. 00 коп. з посиланням на статтю 233 ГК України, просить суд визнати її надмірно великою порівняно із збитками позивача та зазначив, що він хоча і з затримкою, але погашає свої зобовязання перед позивачем, проте виконати свої зобов'язання по розрахунках за спожиту електроенергію вчасно він неспроможний.

Розглянувши клопотання суд залишає його без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Враховуючи вказані у клопотанні обставини, суд вважає, що збитки позивача тільки від інфляції більше ніж у два рази перевищують розмір пені та не находить підстав для зменшення пені.

Отже, до стягнення підлягає пеня у заявленій сумі 12246 грн. 31 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 39167 грн. 94 коп. за період вересень 2009 року - лютий 2011 року та 3% річних у сумі 11454 грн. 80 коп. за період з 12.08.2009 по 20.03.2011.

Відповідач спростував розрахунки інфляційних нарахувань та 3 % річних, посилаючись на те, що позивачем не враховано сплачену ним заборгованість, а тому інфляційні нарахування складають у сумі 26760 грн. 33 коп., 3 % річних 9398 грн. 28 коп.

Після перевірки розрахунків здійснених сторонами, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 26760 грн. 33 коп. та 3% річних в сумі 9398 грн. 28 коп., оскільки позивачем не враховані у повному обсязі платежі, здійснені відповідачем за липень 2009 року.

Крім того, позивачем необґрунтовано виключено із періоду прострочення місяці, в яких була дефляція.

В решті заявлених вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у загальній сумі 48404 грн. 92 коп., з них: 12246 грн. 31 коп. - пеня, 26760 грн. 33 коп. - інфляційні нарахування, 9398 грн. 28 коп. - 3 % річних.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а саме: державне мито у сумі 2140 грн. 16 коп. та 211 грн. 58 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем за платіжним дорученням від 27.12.2011 № 6529 було сплачено державне мито у розмірі 3100 грн. 37 коп., у той час як сплаті підлягало державне мито у розмірі 2387 грн. 08 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»у випадку внесення у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає частковому або повному поверненню.

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайве сплаченого при зверненні з позовом до суду державного мита у розмірі 713 грн. 29 коп.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 78, пунктом 11 статті 80, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», пл. Хіміків, буд.2, м. Рубіжне Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 32803997, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне обєднання”, кв. Гайового, буд.35А, м. Луганськ, ідентифікаційний код 31443937 на поточний рахунок № 2600518818 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, код 31443937 3 % річних у сумі 9398 грн. 28 коп., пеню у сумі 12246 грн. 31 коп., інфляційні нарахування у сумі 26760 грн. 33 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 2140 грн. 16 коп. та 211 грн. 58 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині сплаченої суми боргу в сумі 165611 грн. 22 коп. провадження у справі припинити.

4. В решті вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне обєднання” Лисичанські ВЕМ, кв. Гайового, буд.35А, м. Луганськ, ідентифікаційний код 31443937, з Державного бюджету України зайве сплачене при зверненні з позовом до суду державне мито у розмірі 713 грн. 29 коп., за платіжним дорученням від 27.12.2011 № 6529, яке знаходиться у матеріалах справи.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 03.06.2011.

СуддяР.Є. Якушенко