Рішення № 15930570, 31.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. Справа № 5010/787/2011-2/41

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Круглової О. М.

при секретарі Григорійчук Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Варт-Сервіс", вул.Підвальна, 9/83, м. Калуш , Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Техмаш" вул. Промислова, 5, м. Калуш , Івано-Франківська область, 77300

про стягнення 99700,00 грн. основного боргу, 2448,86 грн. пені, 473,98 грн. 3% річних, 2250,50 грн. інфляційних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №11-04-03/11-юр від 11.04.2011р.).

від відповідача: не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№1167 від 12.04.11 про стягнення з відповідача 99700 грн. основного боргу, 2448,86 грн. пені, 473,98 грн. - 3% річних, 2250,50 грн. - інфляційних з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог за Вх.№ 3961/2011-свх від 11.05.2011р. Відповідно до ч. 4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи наведене, судом було прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог ухвалою суду від 11.05.11.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився, направив суду відзив на позов за Вх.№4561/2011-свх від 31.05.11, в якому позов визнає, а також додав доказ про часткове погашення боргу в сумі 30000 грн. (платіжні доручення №1204 від 27.05.11 та №1208 від 30.05.11) та просив розстрочити залишок боргу на три місяці в зв"язку з тяжким фінансовим становищем.

Позивач в засіданні суду підтвердив часткову оплату відповідачем боргу в сумі 30000 грн., заперечував проти заяви відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду на три місяці та просив стягнути 69700 грн. основного боргу, 2448,86 грн. - пені, 473,98 грн. - 3% річних, 2250,50 грн. - інфляційних .

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

01.12.10 між сторонами було укладено Договір №02-12 Про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов"язання по забезпеченню охорони власності Замовника, рухомого і нерухомого майна, території, іменованих надалі "Об"єкт" і перерахованих в Додатку №1 до даного Договору (п. 1.1. договору).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу охоронні послуги за період з 01.12.10 по 30.04.11 на загальну суму 132700 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про надання охоронних послуг (а.с.20-22, 35-36).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за надані йому охоронні послуги, заборгованість станом на 11.05.11 (день прийняття заяви про збільшення позовних вимог) становила 99700 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розрахунок за послуги, надані в поточному місяці, Замовник робить на підставі акту про надання охоронних послуг і рахунку-фактури Виконавця, до 10 числа наступного місяця, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного договору .

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до приписів, які встановлено ст. 4 та ст. 11 ЦК України 2003 року цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із приписів частини 1 ст.174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобовязань.

Згідно частини 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.7 ст.193 ГК України, господарські зобов"язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 30000 грн. - основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №1204 від 27.05.11 та №1208 від 30.05.11 (а.с.50-51), провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат.

Таким чином до стягнення підлягає 69700 грн. основного боргу.

Обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 2448,86 грн. пені, 473,98 грн. 3% річних та 2250,50 грн. інфляційних, з врахуванням наступного:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 5.9.1. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг по Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочених платежів.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на три місяці задоволенню не підлягає з врахуванням наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні за викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”).

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду враховуються інтереси обох сторін.

Підставою для розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення .

В даній справі таких обставин суд не вбачає, оскільки відповідачем в порушення ст.33 ГПК України не подано доказів в обгрунтування поданої заяви, а посилання на важкий матеріальний стан не є підставою для її задоволення .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 69700 грн. основного боргу, 2448,86 грн. пені, 473,98 грн. 3% річних та 2250,50 грн. інфляційних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1048,73 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст.11,15-16, 509, 526, 530, 546, 549, 629, 978 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Варт-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Техмаш" про стягнення 99700 грн. основного боргу, 2448,86 грн. пені, 473,98 грн. 3% річних, 2250,50 грн. - інфляційних - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Техмаш" вул. Промислова,5, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (код 32364153) на користь "Варт-Сервіс", вул.Підвальна, 9/83, м. Калуш , Івано-Франківська область, 77300 (код 35518215) 69700 (шістдесят дев"ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 86 коп. пені, 2250 (дві тисячі двісті п"ятдесят) грн. 50 коп. інфляційних, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 98 грн. - 3% річних, 1048 (одну тисячу сорок вісім) грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 30000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О. М.

повне рішення складено 03.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

_помічник судді Шунтов О. М. 03.06.11