Рішення № 15930327, 01.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 червня 2011 р. Справа 2/58/2011/5003

за позовом:Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ЛЛД" 21100, м.Вінниця, вул.В.Стуса, 8

про стягнення 16 469,69 грн. згідно договору №14 від 02.04.2008 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ЛЛД" про стягнення 16 469,69 грн. згідно договору №14 від 02.04.2008 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.05.11 р. порушено провадження у справі №2/58/2011/5003 та призначено засідання на 01.06.2011 року.

01.06.2011 року в судове засідання представники сторін не з'явилися витребуваних ухвалою суду від 11.05.11 року доказів не надали, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.04.2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма ЛЛД" (далі - покупець) укладено договір № 14 на постачання вугільної продукції.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов"язується передати у власність покупця , а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - товар).

Кількість товару, що поставляється за договором вказується в письмових заявках покупця та у відповідних специфікаціях, що є невід'ємними складовими даного договору ( п. 1.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює розрахунок за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні шляхом перерахунку 100% вартості відвантаженої партії товару відповідній банківській установі на розрахунковий рахунок постачальника по рахунку-фактурі протягом 2-х банківських днів.

10.04.2008 року згідно виставленого рахунка №19 від 08.04.2008 року відповідач здійснив часткову передплату за першу партію вугілля на суму 12000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Згідно накладної №3 від 02.05.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв партію товару, а саме: вугілля марки ДГР 0-200 у кількості 69 тон на суму 23 115,00 грн.

Однак, відповідач не розрахувався за отримане вугілля в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 11 115, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №3 від 31.01.2011 року про сплату 11 115,00 грн., яку відповідач отримав 04.02.2011 року, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4357,08 грн. інфляційних збитків за період з 11.04.2008 року по 07.04.2011 року та 997,61 грн. 3% річних за період з 11.04.2008 року по 07.04.2011 р.

Оскільки в добровільному порядку вказану суму боргу відповідач не сплачує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто, умови поставки партії товару по договору фактично були прийняті відповідачем, так як відповідач прийняв товар за накладною, а також здійсни часткову передплату в сумі 12000,00 грн.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами у справі договір №14 від 02.04.2008 року є договорами поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу вугілля належним чином, підтвердженням чого є накладна №3 від 02.05.2008 року яка знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 11 115,00 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлене вугілля підлягають задоволенню в сумі 11 115,00 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за поставлене вугілля позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4357,08 грн. інфляційних збитків за період з 11.04.2008 року по 07.04.2011 року та 997,61 грн. 3% річних за період з 11.04.2008 року по 07.04.2011 р.

Розглянувши дані вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4357,08 грн. інфляційних збитків за період з 11.04.2008 року по 07.04.2011 року та 997,61 грн. 3% річних за період з 11.04.2008 року по 07.04.2011 р. заявлені правомірно та підлягають стягненню в повному обсязі, так як є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 712, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ЛЛД" (21100, м.Вінниця, вул. В.Стуса, 8, код ЄДРПОУ 23061464) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код. НОМЕР_1) 11 115,00 грн. - основного боргу, 4357,08 грн. - інфляційних збитків, 997,61 грн. - 3 % річних, 164,70 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн.-відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1

3 - відповідачу 21100, м.Вінниця, вул.В.Стуса, 8