Рішення № 15930306, 01.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 червня 2011 р. Справа 2/57/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 1-го Травня, 13

до: Відкритого акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш" 22403, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Леніна, 46

про стягнення 9422,96 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1, за довіреністю;

відповідача, не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" до Відкритого акціонерного товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш" про стягнення 9422,96 грн. заборгованості за договором комісії №УСМ-03.02.09-02 від 03.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.05.11 року порушено провадження у справі №2/57/2011/5003 та призначено засідання на 01.06.2011 року.

01.06.2011 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.02.2009 року між ВАТ "Укрсільгоспмаш" (правонаступником якого є ТОВ "Укрсільгоспмаш" згідно Статуту ТОВ "Укрсільгоспмаш" затвердженого позачерговими загальними зборами учасників ТОВ "Укрсільгоспмаш (протокол №3 від 05.01.11 року) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 667701 ) та ВАТ "Калинівське районне підприємство "Агромаш"" було укладено договір комісії №УСМ-03.02.09-02.

Згідно з п.1.1 договору комісіонер зобов"язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені правочини (договори з продажу продукції виробництва ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ", далі - продукція) протягом терміну дії даного договору.

Як встановлено п.2.2 договору комісіонер зобов'язаний здійснити продаж в інтересах комітента його продукції, шляхом укладення договорів на відчуження продукції з повним виконанням умов оплати за такими договорами в межах терміну дії цього договору.

Термін дії договору починається з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє з моменту підписання до 31.12.2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов"язань ( п.9.1 договору).

Якщо протягом 10 календарних днів після закінчення терміну дії цього договору, жодна з сторін письмово не повідомить другу сторону про своє бажання припинити дію цього договору, то він вважається пролонгований за взаємною згодою на тих самих умовах і на той самий термін (п.9.2 договору).

Тобто, з урахуванням положень п. п. 9.1, 9.2. договору до 31.10.2010 року.

За належне та повне виконання комісіонером взятих на себе відповідно до цього договору зобов"язань щодо продажу продукції комітент сплачує комісіонеру комісійну плату (винагороду ) в розмірі 8% від ціни продукції, встановлену комітентом (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 7.2. договору грошові кошти комітенту виплачуються протягом 3-х банківських днів з моменту надходження на банківський рахунок комісіонера 100% коштів за придбану продукцію.

За вищевказаним договором комітент передав комісіонеру продукцію в тому рахунку агрегат УДА-2,4-20 в кількості 1 штука зі встановленою ціною в розмірі 54 420,00 грн., що підтверджується видатковою накладною на комісію №28 від 16.02.2009 року, актом приймання-передачі партії продукції №03/02/09-02/1 та довіреністю серії НОМЕР_1 від 09.02.2009 року на ім'я ОСОБА_2

Факт продажу агрегату УДА-2,4-20 в кількості 1 штука зі встановленою ціною в розмірі 54 420,00 грн., підтверджується видатковою накладною №УС-0000024 від 24.03.2009 року, довіреністю №55 від 24.03.2009 року та актом зведення взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 30.11.2010 року.

На виконання вимог договору відповідач перерахував позивачу 40 066,40 грн.

Також зараховано в рахунок боргу вартість комісійної винагороди по договору в розмірі 4353,60 грн., що підтверджується актом №АТ-000178 здачі приймання робіт від 31.03.2009 року та рахунком фактурою №АТ -0000120 від 31.03.2009 року.

11.03.2011 року позивач направив відповідачу претензію №24 від 10.03.11 року з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 10 000,00 грн., яка була отримана відповідачем 17.03.11 року.

Після отримання претензії відповідач перерахував на рахунок позивача 1000,00 грн.

Таким чином на день розгляду справи в суді заборгованості відповідача перед позивачем становить 9000,00 грн.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 300,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2010 року по 17.03.2011 року та 122, 96 грн. за періоди з 01.11.2010 року по 17.03.2011 року та з 18.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов'язання по договору комісії виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною на комісію №28 від 16.02.2009 року, актом приймання-передачі партії продукції №03/02/09-02/1 та довіреністю серії НОМЕР_1 від 09.02.2009 року на ім'я ОСОБА_2

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого п.7.2 договору, а саме виплатити грошові кошти комітенту протягом 3-х банківських днів з моменту надходження на банківський рахунок комісіонера 100% коштів за придбану продукцію в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 9000,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором комісії підлягають задоволенню в сумі 9000,00грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за поставлений товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 300,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2010 року по 17.03.2011 року та 122,96 грн. за періоди з 01.11.2010 року по 17.03.2011 року та з 18.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Розглянувши дані вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 300,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2010 року по 17.03.2011 року та 122, 96 грн. за періоди з 01.11.2010 року по 17.03.2011 року та з 18.03.2011 року по 31.03.2011 року заявлені правомірно та підлягають стягненню в повному обсязі, так як є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 1011 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Відкритого акціоненого товариства "Калинівське районне підприємство "Агромаш"" (22403, Вінницька область, Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Леніна, 46, код ЄДРПОУ 03567303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсільгоспмаш" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 1-го Травня, 13, код ЄДРПОУ 35964153) 9000,00 грн. - основного боргу, 300,00 грн. - інфляційних збитків, 122,96 грн. - 3 % річних, 102,00 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн.-відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 1-го Травня, 13

3 - відповідачу 22403, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Леніна, 46