Ухвала суду № 1592987, 11.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Ухвала

Іменем України

11 березня 2008 року                                                                          справа № 22-а-2494/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Бадахової Т.П.

                                   Геращенка І.В.

при секретарі судового засідання

за участю прокурора:

представників: Симонян А.А. – за посвід. № 3139 від позивача:Бузивська Н.М. – за дов. від 28.12.2007р.від першого відповідача:

від другого відповідача:Пємов В.І. – за дов. від 11.01.2008р.

Кольченко Л.Є. – задов. від 07.03.2008р.

Морокко Г.С. –за дов. від 29.12.2007р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Маріуполіна постанову Донецького окружного адміністративного судувід 11 грудня 2007 рокупо адміністративній справі№ 2-а-6174/07 (суддя Могильницький М.С.)за позовомВідкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”                               м. Маріуполь

до

про

за участю

1) Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

прокурора Донецької області

ВСТАНОВИЛА:  

        Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року у справі № 2-а-6174/07 задоволений позов Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” до Державної податкової інспекції у                              м. Маріуполі та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, внаслідок чого зобов’язано першого відповідача надати ВДК у м. Маріуполі висновок про відшкодування позивачу з Державного бюджету України залишку суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2006 року у розмірі 775514,79 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 775514,79 грн.                                                                                                           

      В апеляційній скарзі перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

       Скаржник доводить, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не проведені  зустрічні перевірки правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника, а також вважає, що розгляд даного спору не підсудний адміністративним судам. Прокурор під час апеляційного розгляду справи підтримав позицію податкового органу, викладену у апеляційній скарзі.  

       Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.         

      Апеляційний перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.

       Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

       Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, є  платником податку на додану вартість з 12 серпня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом № 06519805.

       Як платник податку на додану вартість позивач 20 жовтня 2006 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2006 року  (арк. справи 5-9), якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 104283482 грн. (код рядка 25, 25.1).

      Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2006 року у сумі 100803343 грн., частина якої заявлена у даній справі до відшкодування, підтверджена актом від 11 грудня 2006 року № 74/23-0/00191158 (арк. справи 10-33). Зазначений акт складений за результатами виїзної позапланової перевірки як засобу реалізації першим відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

       Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

       Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

     Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

       З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

       Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.

       Як вбачається з пояснень та апеляційної скарги першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

      Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

      Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з  надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

      Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.   

       Стосовно посилання скаржника на непідсудність даного спору адміністративним судам колегія суддів зазначає наступне.

       Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

      У розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

       Визначення поняття “суб’єкт владних повноважень” наведено у пункті 7 частини 1 статті 3 КАС України, відповідно до якого – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

        Із системного аналізу частини 2 статті 2 КАС України, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

       Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору.

      Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

       Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

      Отже, орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участю цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

       Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

      Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року у справі                   № 2-а-6174/07 – залишити без задоволення.   

       Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року у справі № 2-а-6174/07 – залишити без змін.

        Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 березня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 14 березня 2008 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Т.П. Бадахова

                                                                                                                 І.В. Геращенко            

З оригіналом згідно:

Суддя                                                     Р.Ф. Ханова