Рішення № 15928694, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/14524.05.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію 157 892, 15 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2представник за довіреністю,

від відповідача не зявився.

У судовому засіданні 24.05.2011 на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»про стягнення з останнього 144729, 83 грн. суми основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію та 7947, 78 грн. суми основної заборгованості за спожиту реактивну електроенергіюзгідно додатку 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору від 10.01.1991 р. № 538 (о/р 871) про постачання електричної енергії, 1 161,87 грн. - інфляційної складової боргу, 657, 19 грн. - 3% річних, 3395, 48 грн. - пені, а разом на загальну суму 157892, 15 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 1578, 92 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/145, розгляд справи було призначено на 17.05.2011 р., а ухвалою від 17.05.2011 р. розгляд справи було відкладено на 24.05.2011 р.

В судове засідання 24.05.2011 р. позивач направив свого представника, який уточнив найменування позивача, а саме : з квітня 2011 р. Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго»та заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що відповідач всупереч умов п.2.3.3 та 2.3.4 додатку 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р. та п. 1 додаткової угоди від 07.04.2010 р. до вказаного договору не оплатив використану електричну енергію в період з 01.12.2010 р. по 01.03.2011 р. в сумі 144 729, 83 грн., та не оплатив вартість використаної реактивної електричної енергії в період з 01.01.2011 р. по 01.03.2011 р. в сумі 7947, 78 грн., загалом в сумі 152677, 61 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача. Також відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України представник позивача просив суд стягнути з відповідача 1 161,87 грн. - інфляційної складової боргу, 657, 19 грн. - 3% річних, 3395, 48 грн. - пені.

Відповідач не направив свого представника в судові засідання 17.05.2011 р., 24.05.2011, не надав відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав, вимог суду викладених в ухвалах суду від 15.04.2011 р., 17.05.2011 р., не виконав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а саме за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців згідно довідки Головного Управління статистики. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2010 р. між позивачем ПАТ «Київенерго», як постачальником, та відповідачем - Державної науково виробничою корпорацією «Київський інститут автоматики», як споживачем, було укладено додаткову угоду до договору № 538 (о/р 871) від 10.01.1991 р. з метою приведення взаємовідносин між сторонами у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією в чинній редакції, відповідно до умов якої сторони погодили викласти договір № 538 (о/р 871) від 10.01.1991 р. про постачання електричної енергії в новій редакції згідно з Додатком 1 до цієї угоди (п.1 даної додаткової угоди), додатки до договору № 538 зазначені у п. 9.1 та укладені сторонами до моменту укладення цієї угоди є чинними на весь період дії договору та є його невідємними частинами (п.2 даної додаткової угоди)

07.04.2010 р. між позивачем АЕК «Київенерго», як постачальником, та відповідачем - Державної науково виробничою корпорацією «Київський інститут автоматики», як споживачем, було укладено Додаток 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору від 10.01.1991 р. № 538, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за обєктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невідємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невідємною частиною (п.1), споживач зобовязується виконувати умови цього договору (п.2.3.1), оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»(п. 2.3.3), здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «порядок розрахунків»та «порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії»(п. 2.3.4), за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком (п. 4.2.1), цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4)

Умовами додатку 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р. сторони погодили, зокрема, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);

Також міжсторонами умовами додатку 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р. було погоджено :

- порядок розрахунків, де зазначено, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 22 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період»та «календарний місяць»вважаються прирівняними. Попередня оплата здійснюється до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам»(п. 1 , п. 2.1 Додатку № 2);

- перелік обєктів НВП «Київський інститут автоматики»(додаток № 3.1);

- розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ( додаток № 3);

- порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (додаток № 5);

- графік зняття показань засобів обліку електричної енергії (додаток № 13).

Відповідної до додаткової угоди від 08.08.2008 р. до договору № 538 (о/р 871) від 10.01.1991 р. сторони погодили внести зміни в договір про постачання електричної енергії : з 01.09.2008 р. нарахування за перетікання реактивної електроенергії здійснюється постачальником за підсумками розрахункового періоду в день надання споживачем звітів про спожиту електроенергію. У день проведення нарахування за перетікання реактивної електроенергії уповноваженому представнику споживача постачальник надає розрахункові документи для проведення оплати. Оплата за перетікання реактивної електроенергії здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника протягом пяти днів з моменту отримання розрахункового документа (п. 1 даної угоди).

Відповідно до звітів про використану активну електроенергію ДНВК «Київський інститут автоматики»у лютому 2011 р. на суму 108786, 00 грн., у січні 2011 р. на суму 111218, 00 грн., у грудні 2010 р. на суму 108997,00 грн., на загальну суму 329001, 00 грн., підписаних представниками сторін, позивач продав, а відповідач використав активну електроенергію у відповідній кількості на зазначену вище суму загалом в розмірі 329001, 00 грн.

Відповідно до актів надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії, та актів приймання-передачі товарної продукції, а саме : № 871/2/ за лютий 2011р. на суму 4052, 95 грн., № 871/2 за лютий 2011 р. на суму 98729, 83 грн., № 871/11 за січень 2011 р. на суму 3894, 83 грн., № 871/1 за січень 2011 р. на суму 96132, 40 грн., № 871/12/1 за грудень 2010 р. на суму 5510, 18 грн., № 871/12 за грудень 2010 р. на суму 89726, 33 грн., підписаних представником позивача та не підписаних представником відповідача, позивачем відвантажено електричну енергію відповідачу у відповідній кількості на зазначену суму - загалом на 302099, 47 грн.

Відповідно до розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з Державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»за спожиту активну електроенергію на підставі договору № 538 від 10.01.1991 р. (о/р № 871), загалом позивачем було нараховано до сплати суму за спожиту активну електроенергію в розмірі 284588, 56 грн., було сплачено відповідачем загалом за спожиту активну електроенергію 139858, 73 грн., сальдо станом на 01.03.2011 р. становить 144729, 83 грн. ( 284588, 56 грн. 139858, 73 грн. = 144729, 83 грн.)

Відповідно до розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з Державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»за спожиту реактивну електроенергію на підставі договору № 538 від 10.01.1991 р. (о/р № 871), загалом позивачем було нараховано до сплати суму за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 7947, 78 грн.

Відповідно до довідки про надходження коштів від ДНВК «Київський інститут автоматики»за спожиту від ПАТ «Київенерго»активну та реактивну електроенергію в період з 01.03.2011 р. по 16.05.2011 р. по договору № 538 від 10.01.1991 р. заборгованість відповідача перед позивачем за : спожиту активну електроенергію становить 144729, 83 грн., за спожиту реактивну електроенергію становить 7947, 78 грн., а разом на загальну суму 152677, 61 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за продані та надані, але не оплачені у повному обсязі послуги постачання електричної енергії, а саме : послуги постачання активної електричної енергії в період з 01.12.2010 р. по 01.03.2011 р. на суму 144729, 83 грн., послуги постачання реактивної електричної енергії в період з 01.01.2011 р . по 01.03.2011 р. на суму 7947, 78 грн., на загальну суму 152677, 61 грн. згідно додатку № 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р.

Суд, враховуючи те, що позивачем було надано до матеріалів справи розрахунки ціни позову про стягнення заборгованості з відповідача за спожиту активну та реактивну електроенергію на підставі додатку 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р., в якому наведені часткові оплати за спожиту активну електроенергію загалом на суму 139858, 73 грн., а нараховано всього 284588, 56 грн., таким чином фактична непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію в період з 01.12.2010 р. по 01.03.2011 р. складає - 144729, 83 грн. (284588, 56 грн. (загальна сума нарахувань за активну електроенергію) 139858, 73 грн. (часткова оплата за активну електроенергію) = 144729, 83 грн.( фактична неоплачена заборгованість за спожиту активну електроенергію), та зазначена фактична непогашена заборгованість в сумі 7947, 78 грн. в період з 01.01.2011 р. по 01.03.2011 р. за спожиту реактивну електроенергію. Доказів погашення відповідачем зазначених заборгованостей станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання активної та реактивної електроенергії по додатку № 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р. в період з 01.12.2010 р. по 01.03.2011 р. на суму 144729, 83 грн. та в період з 01.01.2011 р. по 01.03.2011 р. на суму 7947, 78 грн., на загальну суму 152677, 61 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення оплати наданих послуг по додатку № 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р. 1 161, 87 грн. - інфляційної складової боргу, 657, 19 грн. - 3% річних, 3395, 48 грн. -пені.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг згідно додатку 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р., суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахування інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з розрахунком позивача, наведеним у позові, а саме: 657, 19 грн. - 3% річних, 1 161, 87 грн. - інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 4.2.1 додатку 1 до додаткової угоди від 07.04.2010 р. до договору № 538 від 10.01.1991 р. передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій, згідно з Господарським кодексом України та відповідно до розрахунку позивача, розмір пені, який судом перевірено і з яким суд погоджується в межах заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача, складає 3 395,48 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме в розмірі 152 677, 61 грн. основного боргу, 1 161, 87 грн. - інфляційної складової боргу, 657, 19 грн. - 3% річних, 3395, 48 грн. - пені.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»(код ЄДРПОУ 0579651, місцезнаходження: 04107 м. Київ, вул. Нагірна, 22) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(код ЄДРПОУ 00131305, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5) суму основного боргу в розмірі 152 677 (сто пятдесят дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 61 коп., 1 161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 587коп. -інфляційної складової боргу, 657 (шістсот пятдесят сім) грн. 19 коп. -3% річних, 3 395 (три тисячі триста девяносто пять) грн. 48 коп. -пені, а також 1 578 (одна тисяча пятсот сімдесят вісім) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяС.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення - 30.05.2011