Рішення № 15928643, 31.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/20431.05.11 за позовомпублічного акціонерного товариства «Київгаз»

докомунального підприємства «Київпастранс»

простягнення 12790, 00 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

представники сторін:

від позивача:не з`явились

від відповідача:представник ОСОБА_1. (довіреність № 06-5/100 від 07.04.2011 року)

представник ОСОБА_2. (довіреність № 06-5/21 від 04.01.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Київгаз»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства «Київпастранс»12790, 00 грн., із них: 8325, 08 грн. сума основного боргу, 1385, 80 грн. інфляційні втрати, 431, 01 грн. 3 % річних, 2648, 11 грн. пеня.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані відповідно до договору № Т-1031/12-39-04 від 25.12.2008 року роботи.

13.05.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №23/204 та призначено її до розгляду на 31.05.2011 року.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився.

Представник Відповідача у відзиві на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 8325, 08 грн. визнав повністю, проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат заперечив у звязку з безпідставністю позовних вимог в цій частині та просив суд їх зменшити, крім того, щодо стягнення пені просив суд застосувати строки позовної давності.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 25.12.2008 року було укладено договір на технічне обслуговування обєктів газопостачання № Т-1031/12-39-04, відповідно до умов якого Позивач прийняв зобовязання по технічному обслуговуванню та поточного ремонту газового обладнання.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.2 договору № Т-1031/12-39-04 від 25.12.2008 року встановлено, що вартість послуг по річному обслуговуванню обєктів газопостачання складає 6937, 59 грн.

У період з першого кварталу 2009 року по четвертий квартал 2009 року Позивачем було надано послуги з технічного обслуговування газового обладнання на загальну суму 8325, 08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.4 договору № Т-1031/12-39-04 від 25.12.2008 року Відповідач проводить оплату за надані послуги згідно акту виконаних робіт в десятиденний термін з дня його підписання.

Відповідач не оплатив надані послуги, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 8325, 08 грн., яку відповідач визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт виконання надання послуг підтверджено відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 8325, 08 грн. підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обовязок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до позовної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 2648, 11 грн. за несвоєчасне виконання Відповідачем своїх зобовязань щодо здійснення оплати виконаних робіт.

Пунктом 5.4 договору № Т-1031/12-39-04 від 25.12.2008 року встановлено, що за несвоєчасну оплату за надані послуги згідно актів виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день затримки платежу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього пені та наполягає на застосуванні наслідків спливу позовної давності.

Судом встановлено, що відповідно до пункту3.4 договору № Т-1031/12-39-04 від 25.12.2008 року Відповідач проводить оплату за надані послуги згідно акту виконаних робіт в десятиденний термін з дня його підписання.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені з Відповідача згідно договору № Т-1031/12-39-04 від 25.12.2008 року сплинув у грудні 2010 року.

Згідно пунктів 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки строк позовної давності щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені сплинув та останнім заявлено відповідне письмове клопотання про застосування судом наслідків позовної давності до винесення судового рішення, суд відмовляє у задоволення зазначеної позовної вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому не можуть зменшуватись судом, оскільки не є штрафними санкціями.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1385, 80 грн. (за період з 05.04.2009 року по 31.12.2009 року) та 3 % річних у розмірі 431, 01 грн. (за період з 06.04.2009 року по 20.04.2011 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Київгаз»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь публічного акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, ідентифікаційний код 03346331) основний борг у розмірі 8325 (вісім тисяч триста двадцять пять) грн. 08 коп., 1385 (одна тисяча триста вісімдесят пять) грн. 80 коп. інфляційні втрати, 431 (чотириста тридцять одна) грн. 01 коп. 3 % річних, 101 (сто одна) грн. 42 коп. - державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 14 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено: 01.06.2011 року.