Рішення № 15928642, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/5223.05.11 за позовомАкціонерного банку «Київська Русь»

до Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-2240»

простягнення заборгованості в розмірі 44512698,87 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АБ «Київська Русь»звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Автотранспортне підприємство-2240»про стягнення 44512698,87 грн. заборгованості за кредитним договором № 34058-20/7-1в від 18.09.2007, з яких: 9139 394,00 грн. заборгованість за кредитом в національній валюті; 6442 919,79 грн. заборгованість за відсотками за період з 26.08.2009 по 25.02.2011; 281223,55 грн. пеня за несплату відсотків за користування кредитом в національній валюті за період з 01.03.2010 по 28.02.2011; 677145, 99 грн збільшення суми боргу внаслідок інфляції; 2390 810,84 грн. відповідальність за порушення грошового зобовязання за кредитом в національній валюті за період з 01.06.2009 по 28.02.2011; 1829 487 доларів США або 14509 112,55 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) заборгованість за кредитом в іноземній валюті за період з 01.06.2009 по 01.03.2011; 882620,04 дол. США або 6999794,75 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) плата за користування кредитом за період з 26.06.2009 по 25.02.2011; 34 902,37 дол. США або 276 800,23 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) пеня за несплату процентів за користування кредитом в іноземній валюті за період з 01.03.2010 по 28.02.2011; 478582,87 дол. США або 3795497,17 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) відповідальність за порушення грошового зобовязання за кредитом в іноземній валюті за період з 01.06.2009 по 28.02.2011.

Позивачем було подано заяву про зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», в підтвердження чого подано копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.05.2011 серії ААБ № 429492, довідки з ЄДРПОУ від 16.05.2011 АБ № 1531136.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, у відповідності до ст. 25 ГПК України, замінити позивача Акціонерний банк «Київська Русь»на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 23.05.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2007 між АБ «Київська Русь»(Банк) та ВАТ «Київське АТП-2240»(Позичальник), правонаступником якого є відповідач, був укладений Кредитний договір № 34058-20/7-Ів (надалі - Кредитний договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 5 800 000 доларів США на строк до 17.09.2012, зі сплатою за користування кредитом 12% річних.

Умовами Кредитного договору (п. 8.3) передбачено погашення заборгованості щомісячно з вересня 2008 року, по 120000 доларів США, а в останній місяць кредитування 40000 доларів США.

Договором про внесення змін до Кредитного договору від 19.11.2008 встановлено плату за користування кредитними коштами в іноземній валюті - 15,5 відсотків річних та 25 відсотків річних за користування кредитними коштами в національній валюті України.

Договором про внесення змін до Кредитного договору від 01.12.2008 сторони домовились про погашення кредиту (зменшення заборгованості) з 01.11.2008 по 30.11.2008 в сумі не менш ніж 50500 дол. США, з 01.05.2009 по 17.09.2012 щомісячно рівними частинами

Відповідно до виписки за належним Відповідачу рахунком 2600752663002 фактичне виконання зобовязань Банку з надання кредиту відбулось 19.09.2007 шляхом перерахування 5800000 доларів США на поточний рахунок Позичальника.

У відповідності з пунктом 4.2 Кредитного договору Позичальник зобовязаний сплатити Банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, визначеному Кредитним договором. Згідно п. 8.2 Кредитного договору перерахування плати за користування кредитом (відсотків) повинно здійснюватися Позичальником щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день місяця.

З матеріалів справи вбачається, що, починаючи з червня 2009 року, відповідач не виконує зобовязань щодо оплати відсотків, а з серпня 2009 року - порушує вимоги Кредитного договору щодо часткового повернення кредиту щомісячно.

На підтвердження суми боргу за відсотками та часткового виконання відповідачем зобовязання щодо сплати відсотків надана виписка по особовому рахунку № 2068290047 за період з 30.12.2008 по 31.01.2011.

У відповідності з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 496, керуючись Законом України «Про Національний банк України», Національний банк України установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових та тимчасових грошових одиниць, а також офіційний (обліковий) курс банківських металів і використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та банківськими металами, а також для здійснення Національним банком валютних операцій з Державним казначейством України. Інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів розміщується в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет, надсилається територіальним управлінням Національного банку та банкам згідно з Тимчасовою схемою розсилання організаційно-розпорядчих і нормативно-правових актів Національного банку, центральним органам виконавчої влади згідно з переліком, установленим Національним банком.

Таким чином, позивач під час визначення суми заборгованості відповідача використовував інформацію, яка є загальновідомою, загальнодоступною, а джерела її отримання не потребують доказування в силу закону.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав того, що позивачем не було надано суду доказів щодо розміру виданого кредиту, невідповідністю умов Кредитного договору законодавству та інтересам відповідача.

Суд не бере до уваги дані заперечення, у звязку з не наданням відповідачем належних доказів на їх підтвердження. Натомість в матеріалах справи містяться докази надання кредиту у визначеному Кредитним договором розмірі, правильності та правомірності нарахування позивачем плати за користування кредитом та штрафних санкцій за невиконання відповідачем умов договору.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 9139 394,00 грн. та 1829 487 доларів США, або 14509 112,55 грн., за кредитом, 6442 919,79 грн. за відсотками за користування кредитом в національній валюті та 882620,04 дол. США, або 6999 794,75 грн., за користування кредитом в іноземній валюті належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 9139 394,00 грн. та 1829 487 доларів США, або 14509 112,55 грн., за кредитом, 6442 919,79 грн. за відсотками за користування кредитом в національній валюті та 882620,04 дол. США, або 6999 794,75 грн., за користування кредитом в іноземній валюті є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Пунктом 9.2 Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобовязань.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Судом встановлено, що сторонами визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 677145, 99 грн збільшення боргу внаслідок інфляції, 281223,55 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в національній валюті, 34 902,37 дол. США, або 276 800,23 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в іноземній валюті, 2390 810,84 грн. за порушення грошового зобовязання за кредитом в національній валюті та 478582,87 дол. США, або 3795497,17 грн., за порушення грошового зобовязання за кредитом в іноземній валюті є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не подав докази належної плати за договором або інших доказів на підтвердження відсутності фактів прострочення у відносинах з позивачем, та відсутності заборгованості або припинення договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 44512698,87 грн. заборгованості за кредитним договором № 34058-20/7-1в від 18.09.2007, з яких: 9139 394,00 грн. заборгованість за кредитом в національній валюті; 6442 919,79 грн. заборгованість за відсотками за період з 26.08.2009 по 25.02.2011; 281223,55 грн. пеня за несплату відсотків за користування кредитом в національній валюті за період з 01.03.2010 по 28.02.2011; 677145, 99 грн збільшення суми боргу внаслідок інфляції; 2390 810,84 грн. відповідальність за порушення грошового зобовязання за кредитом в національній валюті за період з 01.06.2009 по 28.02.2011; 1829 487 доларів США або 14509 112,55 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) заборгованість за кредитом в іноземній валюті за період з 01.06.2009 по 01.03.2011; 882620,04 дол. США або 6999794,75 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) плата за користування кредитом за період з 26.06.2009 по 25.02.2011; 34 902,37 дол. США або 276 800,23 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) пеня за несплату процентів за користування кредитом в іноземній валюті за період з 01.03.2010 по 28.02.2011; 478582,87 дол. США або 3795497,17 грн. (за курсом НБУ станом на 01.03.2011) відповідальність за порушення грошового зобовязання за кредитом в іноземній валюті за період з 01.06.2009 по 28.02.2011, обґрунтовані, законні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів ст. 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Замінити позивача Акціонерний банк «Київська Русь»на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь».

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-2240» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, код 05440985) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код 24214088) 44512698,87 грн. (сорок чотири мільйони пятсот дванадцять тисяч шістсот девяносто вісім грн. 87 коп.) заборгованості за кредитним договором від 18.09.2007 № 34058-20/7-1в, 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.06.2011