Рішення № 15928464, 26.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/13326.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М"

про стягнення боргу 70 207,17 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю б/н від 05.04.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю б/н від 23.06.10 р.

В судовому засіданні 26.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М"про стягнення боргу 70 207,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.03.07 р. між Сторонами укладено договір фінансового лізингу №698/03/2007, згідно якого Позивач зобов'язується передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а Відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно автокран КС-5576Б одна одиниця, а також зобовязався здійснювати лізингові платежі. Натомість, Відповідач не виконав зазначені положення Договору в частині щодо сплати платежів а саме: нарахованого платежу за 42 та 43 періоди згідно Графіку внесення платежів. В графіку внесення платежів визначено, що за 42 (по 22 лютого 2011 р.) та 43 (по 22 березня 2011 р.) періоди Відповідач зобов'язаний був сплатити по 3 478,24 умовних одиниць відповідно до графи 3 «Сума лізингового платежу»та по 891,98 умовних одиниць відповідно до Графи 7 «Платіж в погашення суми заборгованості». Таким чином, за розрахунком Позивача загальний розмір заборгованості Відповідача за прострочені платежі по Договору становить 69 433,18 грн, розмір неустойки становить 648,47 грн, а також 3 % річних -125,52 грн.

Ухвалою суду від 11.04.11 порушено провадження у справі №40/133 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.04.11.

У судовому засіданні 28.04.11 представники Сторін зявилися, вимоги ухвали суду виконали. Представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що умови договору суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки вартість предмету лізингу та розміри лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №698/03/2007 від 15.03.07 р. встановлені в умовній одиниці (долар), а чинним законодавством України встановлено, що законним платіжним засобом та грошовою одиницею України є гривня, зобовязання має бути виражене в грошовій одиниці України гривні. Оскільки договірні відносини Позивача та Відповідача, які виникли за договором фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.07 р. не є зовнішньоекономічними, відповідно, грошове зобовязання за даним договором повинно бути виражене і підлягає оплаті у гривнях. Також у договорі фінансового лізингу №698/03/2007 від 15.03.07 р. відсутня ціна договору, що суперечить ч.2 ст. 189 ГК України. На підставі викладеного, Відповідач вважає, що Договір фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.07 р. є неукладеним. Крім того, Відповідач зазначає, що розрахунок суми позовних вимог є невірним і неточним, оскільки в ньому не зазначено курсу НБУ для долара, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного періоду.

Відповідач стверджує, що Позивач надав йому талони про проходження техогляду на спецавтотехніку, яка є обєктом лізингу 19.01.11 р., у звязку з чим Відповідач не мав можливості використовувати спецавтотехніку за призначенням, передбаченому заводом-виробником від 16 грудня 2010 р. по 19.01.2011 р.

У судових засіданнях 28.04.11 та 17.05.11 оголошувались перерви до 17.05.11 та 26.05.11 відповідно.

У судове засідання, призначене на 26.05.11, представники Сторін зявилися.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача заперечував проти позову з підстав наведених у письмових запереченнях.

Судом заслухані пояснення представників Сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

15.03.07 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №698/03/2007 (Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобовязався набути у свою власність транспортний засіб (Майно) згідно з установленою Лізингоодержувачем специфікацією: автокран КС-5576Б з подовженням стріли (одна одиниця), рік випуску 2007 і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач, зобовязався прийняти його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість Майна, що передається Лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 183983 у.о, в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 30663,83 у.о., виражена в гривнях України.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що передача Лізингодавцем Майна, а також необхідних комплектуючих та документів, які є невідємною частиною Майна, і прийняття його Лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.7. Договору з моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобовязання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними.

На виконання зазначеного пункту договору, позивачем було передано у користування відповідача предмет лізингу, а саме: автокран КС-5576Б з подовженням стріли (одна одиниця), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000328 від 23.08.2007 року, довіреністю серії НБВ № 643488 від 22.08.2007 р. та Актом приймання-передачі майна від 23.08.07 р. Вартість переданого майна складає 929114,15 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем виконано своє зобовязання за Договором фінансового лізингу № 698/03/2007 від 15.03.2007.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконує зобовязання за договором №698/03/2007 від 15.03.2007 щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 69433,18 грн за 42 (з 23.01.11 по 22.02.11) та 43 ( з 23.02.11 по 22.03.11) періоди.

Доказів сплати вказаних лізингових платежів відповідачем суду не надано.

У звязку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 69433,18 грн основного боргу .

Відповідно до положень п. 7.1. договору, сторони погодили, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному долару США по курсу згідно п.7.1.1 Договору

Пунктом 7.1.1. Договору визначені такі поняття:

- "Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США станом на 28.09.07 р.;

- "Курс2" курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів.

Поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в «у.о»згідно «Графи 3»Додатку №1 на відповідну дату проведення платежу та Курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в «у.о», зазначеної в «Графі 4»додатка №1 та Курсу 1 (п.7.1.2 Договору).

Загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю становить 246076,07 у.о. (п.7.3 Договору).

Лізингоодержувач зобовязався вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі зазначені в додатку №1 до договору. Сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного долара США на дату, встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного долара США на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів з дати встановленої для проведення платежу відповідно до додатку № 1 до договору (п. 7.4.Договору).

Згідно з п. 7.5 Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку №1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п.7.6 Договору).

Відповідно до п. 7.7 Договору Лізингоодержувач зобовязаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

30.07.2009 до договору фінансового лізингу №698/03/2007 між сторонами укладено додаткову угоду №698/03/2007/R, якою внесено зміни до Графіку внесення платежів, здійснено реструктуризацію боргу та зобовязано відповідача забезпечити підписання договору поруки.

Відповідно до Графіку внесення платежів (з урахуванням змін редакції графіку додатковою угодою) сума лізингових платежів щомісяця складає 3478,24 у.о( з 23.12.09 р. по 22.01.13 р.), сума платежу в погашення суми заборгованості складає 891,98 у.о.

Як стверджує позивач, відповідач не сплатив лізингові платежі в розмірі 69433,18 грн згідно Графіку внесення платежів за 42, 43 періоди, тобто відповідно по 22.02.2011 року та по 22.03.2011 року.

За твердженням представника відповідача, викладеному у відзиві на позовну заяву, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки договір між сторонами був укладений з порушення норм чинного законодавства. Позивач здійснює нарахування лізингових платежів з урахуванням зміни курсу НБУ, що передбачено п. 7.1, 7.2., 7.4 договору, що суперечить нормам чинного законодавства, а саме Конституції України. Відповідно до ст. ст. 99, 192 Конституції України, законним платіжним засобом, обовязковим на всій території України є грошова одиниця гривня. Також у договорі відсутня ціна договору, що суперечить ч.2 ст.189 ГК України. На підставі викладеного, відповідач зазначає, що договір фінансового лізингу №698/03/2007 від 15.03.07 є неукладеним. Крім того Відповідач зазначає, що розрахунок суми позовних вимог є невірним і неточним, оскільки в ньому не зазначено курсу НБУ для долара, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного лізингового періоду.

Проте, суд не погоджується з твердженням Відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вищеперелічені Відповідачем законодавчі акти, хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобовязань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобовязання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобовязання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки позивачем не доведено, що пункти 7.1,7.2,7.4 договору фінансового лізингу №698/03/2007 від 15.03.07 не відповідає чинному законодавству, враховуючи диспозитивні положення ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті і тоді сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений законом або договором.

Заперечення Відповідача стосовно передачі талонів Державного технічного огляду предмету лізингу 19.01.11 р., у звязку з чим Відповідач не мав можливості використовувати спецавтотехніку за призначенням і відповідно оплаті не підлягає до уваги судом не приймається, оскільки є необґрунтованим.

Крім того, Відповідач у відзиві зазначає, що розрахунок суми позовних вимог є невірним і неточним, оскільки в ньому не зазначено курсу Національного банку України для Євро, який застосовувався при розрахунку лізингового платежу для кожного лізингового періоду.

Відповідно до ст. 3.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" не є обєктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

На момент укладення договору фінансового лізингу комісія виражена у гривневому еквіваленті не перевищувала подвійну облікову ставку. У звязку із зміною курсу гривні відбулось відповідне збільшення комісійного платежу та у відповідності до ст. 3.2.2 Закону зміна необхідних відрахувань податку на додану вартість до Державного бюджету України.

За наведених обставин, дослідивши розрахунок суми основного боргу Позивача, суд вважає правомірним нарахування ПДВ на розмір різниці між комісією лізингового платежу (розраховану на день сплати) та величини рівній подвійній обліковій ставці, розрахованій від вартості майна за період лізингу у відповідності до ст. 3.2.2 Закону та вважає розрахунок суми основного боргу Позивача вірним.

Твердження Відповідача про те, що у Договорі фінансового лізингу №698/03/2007 від 15.03.07. відсутня ціна договору, що суперечить ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України судом не приймається до уваги, оскільки предметом лізингу по договору є майно (обладнання), вартість якого встановлена сторонами у п. 2.3. Договору.

Крім того, Відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до видаткової накладної № РН-0000328 від 23.08.2007 року. Позивачем було передано на користь Відповідача майно - автокран КС-5576Б з подовженням стріли на умовах попередньої оплати, а не умовах фінансового лізингу майна.

Вказана позиція Відповідача вважається судом необґрунтованою, оскільки у зазначеній накладній є посилання як на підставу передання Відповідачу автокран КС-5576Б з подовженням стріли (одна одиниця) вартістю 929114,15 грн. на Договір фінансового лізингу №698/03/2007 від 15.03.2007р., відповідно до умов якого Позивач зобовязується передати зазначену у накладній техніку в якості предмета лізингу в тимчасове володіння та користування за плату на умовах даного Договору.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 9.5. договору фінансового лізингу, відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0,25 (двадцять пять сотих) % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші пять днів прострочки і 0,5 (пять десятих)% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу починаючи з шостого дня прострочки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобовязань. Розмір неустойки відповідача за прострочені платежі за Договорами фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 648,47 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦКУ).

Беручи до уваги розрахунки, до додані до матеріалів справи, а також те, що відповідач прострочив виконання зобовязань за Договором фінансового лізингу, суд вважає правомірним нарахування 3% річних у розмірі 125,52 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 44 ГПК України Позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М» (03146 м. Київ, Святошинський район, вул. Чаадаєва, б. 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) основну суму заборгованості у розмірі 69433 (шістдесят девять тисяч чотириста тридцять три) грн 18 коп., неустойку у розмірі 648 (шістсот сорок вісім) грн 47 коп., 3 % річних у розмірі 125 (сто двадцять пять) грн 52 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 702 (сімсот дві) грн 07 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г

дата підписання рішення 31.05.2011 р.