Рішення № 15928309, 25.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/10925.05.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва

простягнення 11243,29 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники від позивача:ОСОБА_1. (довіреність № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011); ОСОБА_2 (довіреність № Д07/2011/04/22-23 від 22.04.2011);

від відповідача не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (далі відповідач або Підприємство) про стягнення 10059,37 грн. заборгованості за вироблену та поставлену теплову енергію, 884,59 грн. інфляційних втрат, 299,33 грн. 3% річних, всього 11243,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Підприємством своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252071 від 01.02.2008 (далі Договір) щодо оплати відповідно до умов Договору вартості виробленої та поставленої теплової енергії.

При цьому, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»зазначає, що Підприємство в порушення умов Договору допустило прострочення зі сплати коштів за вироблену та поставлену теплову енергію за період з листопада 2008 року по лютий 2011 року в сумі 10059,37 грн. У звязку із простроченням сплати коштів за вироблену та поставлену теплову енергію Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) були нараховані відповідачу за період з січня 2009 року по січень 2011 року три відсотки річних на загальну суму 299,33 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 884,59 грн.

Підприємство позов визнало частково. Згідно з контррозрахунком відповідача сума його заборгованості перед позивачем складає 9488,21 грн. Заперечуючи проти решти суми позову відповідач у наданих додаткових поясненнях зазначив, що:

- відповідно до розпорядження КМДА від 27.01.97р № 80 населення сплачує кошти за послуги надані виробниками комунальних послуг за єдиною квитанцію на транзитний рахунок КП ГІОЦ КМДА, який в свою чергу розподіляє та перераховує їх на розрахункові рахунки виробників в тому числі позивача. При цьому, відповідач згідно з Договором повинен лише забезпечувати надходження коштів, а не фактично перераховувати кошти до КП ГІОЦ КМДА;

- позивачем нарахування відповідачу здійснюються за теплову енергію у гарячій воді із розрахунку за гігакалорію, а відповідачем безпосереднім споживачам, відповідно до чинних розпоряджень КМДА, здійснюються нарахування за гарячу воду у метрах кубічних, а за опалення у метрах квадратних пропорційно опалювальній площі. Тому при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах;

- суми, що утворюють різницю в тарифах повинні бути відшкодовані з місцевого бюджету виробнику послуги, тобто АЕК «Київенерго»;

- щодо нарахованих позивачем 3% річних і індексу інфляції, відповідач зазначив, що відповідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідача відсутня вина, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

У ході проведення судового засідання 25.05.2011 представник позивача, подав клопотання, в порядку статей 22, 25 Господарсько процесуального кодексу України (далі ГПК України), відповідно до якого, у звязку із зміною організаційно-правової форми позивача, просив замінити його процесуальним правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Як убачається з Статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого 5 квітня 2011 року загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», протокол загальних зборів акціонерів АК «Київенерго»№1/2011 від 05.04.2011, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариств»№514-VI від 17.09.2008.

Відповідно до статті 25 ГПК України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи зазначене суд здійснює заміну Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на її правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 11.05.2011 оголошувалась перерва до 25.05.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Споживач) був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

При виконанні умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору Постачальник зобовязується щомісячно оформляти для Споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою.

Згідно з пунктом 2.3.1 Договору Споживач зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

01.02.2008 між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Споживач) був укладений додаток № 2 до Договору (далі Додаток № 2), відповідно до пункту 1 якого розрахунки з Споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими Постачальнику Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженням КМДА від 30.05.2007 № 643 (далі Розпорядження), за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ.

Відповідно до пункту 10 Додатку № 2 Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Таким чином, умовами Договору та Додатку № 2 спростовуються твердження відповідача про те, що він повинен оплачувати позивачу отриману ним теплову енергію виходячи із розрахунку за гарячу воду у метрах кубічних, а за опалення у метрах квадратних пропорційно опалювальній площі, а не у гігакалоріях, як обліковує позивач. Крім того, умовами Договору передбачений обовязок відповідача оплачувати отриману теплову енергію.

На виконання умов Договору Товариство виробило та поставило Підприємству теплову енергію за період з листопада 2008 року по лютий 2011 на суму 30211,58 грн., що підтверджується табуляграмами за вказаний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що Підприємство частково розрахувалось з Товариством за вироблену та поставлену енергію за період листопада 2008 року по лютий 2011 року на суму 20152,21 грн., що підтверджується реєстрами платежів отриманими Товариством від Підприємства, копії яких містяться матеріалах справи.

Отже, у Підприємства перед Товариством обліковуються не сплачені кошти за вироблену та поставлену енергію за період з листопада 2008 року по лютий 2011 року в сумі 10059,37 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Підприємство повинно було здійснити оплату вартості поставленої енергії за період з листопада 2008 року по лютий 2011 року в сумі 30211,58 грн. у строки зазначені в Договорі.

Проте, Підприємство, як у встановлені Договором строки, так і на дату судового розгляду свого зобовязання щодо оплати вартості поставленої енергії за період з листопада 2008 року по лютий 2011 року в сумі 10059,37 грн. не виконало.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Підприємства 10059,37 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індексі інфляції (в т.ч. з відємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2009 року, квітень липень 2010 року, які мають відємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 744,32 грн.

Таким чином, вимога Товариства про стягнення з Підприємства за період з січня 2009 року по січень 2011 року інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 744,31 грн. Вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком Товариства в сумі 299,33 грн.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність його вини у виконанні грошового зобовязання з оплати вартості отриманої теплової енергії.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Замінити Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»її правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (04050, м. Київ, вул. Білоруська, будинок 1, ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І. Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) 10 059 (десять тисяч пятдесят девять) грн. 37 коп. боргу, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 299 (двісті девяносто девять) грн. 33 коп. 3% річних, а також 111 (сто одинадцять) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 30.05.2011