Рішення № 15928216, 25.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/9525.05.11 За позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Україна”

ДоНаціональної Акціонерної Страхової Компанії “Оранта”

Третя особа, яка не заявляєТовариство з обмеженою відповідальністю Дитячий

самостійні вимоги на предмет оздоровчий заклад “Чайка”

спору на стороні позивача

Простягнення 18931,98 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №752/18 від 07.04.2011р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 08-03-28/182-11 від 04.04.2011 р.)

Від третьої особине зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.05.11р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Україна” (далі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної Акціонерної Страхової Компанії “Оранта” про стягнення 18931,98 грн. в порядку регресу, з яких 18612,63 грн. є сума страхового відшкодування з урахуванням інфляційних втрат, 319,35 грн. 3% річних, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 2, 15, 54, 55, 57 ГПК України, ст. ст. 1187, 1191, 993 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. порушено провадження у справі № 9/95, призначено справу до розгляду на 12.05.2011 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий заклад “Чайка”.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва 05.05.2011 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідач у справі в судовому засіданні 12.05.2011 року подав відзив у справі, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечує частково, просить задовольнити позовні вимоги частково на суму 16822,99 грн., проти стягнення інфляційних витрат та 3% річних заперечує з підстав, зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 12.05.2011 року розгляд справи відкладено на 25.05.2011 року, у зв'язку з неявкою представника позивача та третьої особи в судове засідання, неподанням витребуваних судом документів та клопотанням про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 25.05.2011 р. представник третьої особи не зявився, вимог ухвали суду не виконав, про причини незявлення в судове засідання та неподання витребуваних судом документів суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції (ухвали суду від 12.05.11р. та від 04.04.2011р.) отримані уповноваженою особою третьої особи (повідомлення додані до матеріалів справи).

В судовому засіданні 25.05.2011 року представник позивача надав додаткові матеріали по справі, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд зменшити суму позовних вимог з 18931,98 грн. до 16822,99 грн. Відповідно до ст. 22 ГПК України, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає заявлені позовні вимоги в межах сум, заявлених до розгляду з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення, визнав позовні вимоги з урахуванням уточнення поданого позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008 року між ЗАТ Страхова компанія «Український страховий альянс» (в подальшому з 11.11.2008 року реорганізованого в ЗАТ «АХА Україна», яке змінило організаційно-праову форму на ПАТ "АХА Україна", про що свідчить наявна у справі копія статуту Позивача - стаття 1, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи на нове свідоцтво Серія А01 №603218) та ТОВ Фірма «КАСКАД» (далі по тексту-потерпілий) було укладено договір добровільного страхування №1000772/05АК, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобілю NISSAN PRIMERA державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Предметом договору добровільного страхування №1000772/05АК є страхування автомобіля марки NISSAN PRIMERA державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі, а саме до страхових випадків відноситься: збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; збитки внаслідок інших подій; викрадення.

28 жовтня 2008 року в м. Києві по вул. Грушевського сталася дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участю двох автомобілів: 1) VOLKSWAGEN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходиться у володінні на праві власності ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад «Чайка» (далі по тексту третя особа) під керуванням ОСОБА_3 ; 2) автомобіль NISSAN PRIMERA , що належить ТОВ "Фірма "КАСКАД" .

Згідно розгорнутої Довідки ВДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ У МВС України у м. Києві від 18.11.2008 року, 28.10.2008 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху було пошкоджено транспортний засіб NISSAN PRIMERA державний реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальником якого є ТОВ "Фірма "Каскад" (копія посвідчення ОСОБА_4., яка була за кермом на момент ДТП, копія наказу про прийом на роботу ОСОБА_4. №17к від 14.02.2005р.; копія дорожнього листа службового автомобіля з 01.10.2008р. по 01.11.2008р., копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОВ "Фірма "Каскад"в матеріалах справи).

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Богуславського районного суду Київської області від 08.12.2010р. відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Зазначене вище ДТП згідно договору №1000772/05АК від 01.02.2008 року позивачем визнано страховим випадком, про що складено Страховий акт №12391/08/05/11 від 11.02.2009 року.

Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження №965 від 12.12.2008 року, яке проведено ПП ОСОБА_5 сума збитку, понесеного ТОВ "Фірма "Каскад", склала 16822,99 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1459 від 11.02.09р. та платіжного доручення № 1458 від 11.02.2009 року позивачем сплачено вартість відновлювального ремонту автомобіля ТОВ "Фірма "Каскад" в сумі 17280,83 грн. відповідно до виставлених СПД-ФО ОСОБА_6 та ТОВ "БП "Автогруп" рахунків.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позов частково в розмірі 16822,99 грн. в межах суми збитків, понесених застрахованою особою, визначених у Звіту автотоварознавчого дослідження №965, проти стягнення інфляційних витрат та 3% річних заперечує, оскільки позивач після сплати страхового відшкодування, набув право регресної вимоги, а не право на отримання відшкодування, як потерпіла особа.

Враховуючи зменшені позовні вимоги позивача про стягнення 16822,99 грн. (суми збитків, визхначених товарознавчим дослідженням), визнання позову в цій частині відповідачем, суд призходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону «Про страхування»від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Особою винною в ДТП є, ОСОБА_3 його вину встановлено Постановою Богуславського районного суду Київської області від 08.12.2010 року.

Третя особа як власник транспортного засобу VOLKSWAGEN, застрахував свою цивільно-правову відповідальність в НАСК «Оранта», відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ОСОБА_7. Поліс укладено на умовах визначених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Строк дії визначено п.3 полісу з 19.05.2008 р. (00:00) по 18.05.2009р. включно.

Відповідно до п.4 полісу № ОСОБА_7, страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є третя особа.

Вказаним договором (поліс № ОСОБА_7) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 31000,00 грн., франшиза 0 грн. (пункт 2 полісу).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач регресною вимогою від 07.12.2009р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 17660,83 грн. У встановлений законодавством відповідачем не було виплачено в порядку регресу, понесені позивачем витрати.

Враховуючи визначені полісом № ОСОБА_7 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також врахувавши уточнення позовних вимог, встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 16822,99 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем, що підлягає відшкодуванню в порядку регресу, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована наявність/не доведено припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням уточнення позовних вимог в сумі 16822,99 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул.Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного акціонерного Товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(04070, м. Київ, вул. Братська, 14; ЄДРПОУ 31235110) 16822 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 99 коп. основного боргу, 189 (сто вісімдесят девять) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 30.05.2011 року