Рішення № 15928205, 19.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/4419.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Зображень”

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “ІВ Комьюникейшнз”

про стягнення 108840,00 грн. компенсації за порушення авторського права

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1. (дов. вих. №306 від 25.10.2010р.)

Від відповідачане зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.05.11р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Імперія Зображень” (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “ІВ Комьюникейшнз” (далі по тексту - відповідач) про стягнення 108840,00 грн. компенсації за порушення авторського права і (або) суміжних прав за ліцензійним договором від 02.03.2009 року та зобовязання відповідача опублікувати у черговому випуску журналу “Єва” дані про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав позивача, а також судове рішення щодо цих порушень обємом не менше ніж 1 (одна) стандартна сторінка журналу.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує положеннями ст. ст. 426, 431, 432, 445 ЦК України, ст. ст. 11, 14,15, 21-25, 28, 50, 51, 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 16, 22, 28, 45, 47, 54, 57 ГПК України та керуючись положеннями Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/44, розгляд справи призначено на 23.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2011 року вимоги ухвали суду від 25.02.2011 року не виконав.

Ухвалою суду від 23.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 07.04.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням позивачем вимог ухвали суду та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові матеріали та письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду. Також надав витяг з ЄДРПОУ щодо місцезнаходження відповідача станом 24.03.2011 року, відповідно до якого юридична адреса є тією ж, на яку направлялась ухвала про порушення провадження у справі та ухвала від 23.03.2011 року, а саме: м. Київ, вул. Кіквідзе, 13.

Ухвалою суду від 07.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

Ухвалою суду від 21.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.05.2011 року з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

В судове засідання 19.05.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду від 21.04.2011 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.»у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія зображень»(надалі - «Позивач»), відповідно до умов Ліцензійного договору від 02.03.2009 p., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бібліотека зображень»(ООО «Библиотека изображений»), Російська Федерація, має виключні майнові права (виключну ліцензію) на використання на території України, у тому числі з правом надання третім особам права використання, відеоматеріалів, ілюстрацій, малюнків, дизайнерських розробок, фотоматеріалів, що належать з: колекцій і брендів, зазначених у Додатку № 1 до вказаного Договору.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бібліотека зображень»Російська Федерація, володіє правом використання на умовах виключної ліцензії об'єктами авторського права, а саме відеоматеріалів, ілюстрацій, малюнків, дизайнерських розробок, фотоматеріалів, на підставі укладеного з компанією «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед»[Getty International LTD], Ірландія, від 01.09.2006 p. Договору ліцензування зображень «Гетті Іміджиз»та надання маркетингових послуг.

Тобто згідно зазначених вище договорів Позивач має виключне майнове право дозволяти та/або забороняти використання на території України матеріалів, у тому числі фотоматеріалів, компанії «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед», Ірландія, шляхом видачі дозволів (ліцензій).

Матеріали, зокрема фотоматеріали, право на використання яких отримав Позивач, зберігаються в електронному банку даних за адресою: www.Qettvimacies.com, який є власністю компанії «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед», Ірландія.

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ІВ Комьюникейшнз»(надалі відповідач) випустив та розповсюдив на території України журнал «Єва»№ІНФОРМАЦІЯ_1 року (номер підписаний у друк 12.03.2010р.). Тираж журналу «Єва»склав 75000 екземплярів. Рекомендована відпускна ціна склала 20,00 грн.

У вказаному журналі Відповідач розмістив фотографічні зображення ОСОБА_2 (ОСОБА_2)та ОСОБА_5 (ОСОБА_5), які входять до переліку фотоматеріалів, право на використання та розповсюдження яких на території України має виключно Позивач, а саме редакційні матеріали із колекції by Getty Images»(відповідно до Додатку №1 до Ліцензійного договору від 02.03.2009 p.). Дані зображення були надруковані на сторінках 16, 17, 45, а також на титульній сторінці журналу «Єва»№ ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями сторінок з журналу.

Вказані фотоматеріали, які були використані Відповідачем, розміщені в електронному банку даних за адресою: www.QettyimaQes.com під каталожними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, що підтверджується копіями роздрукованих фото та сторінок з сайту з вказаними номерами зображень. Фотографічні зображення під каталожними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 були створені всесвітньо відомим фотографом ОСОБА_3 [ОСОБА_3] у 2001 році на замовлення та згідно договору із «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед», Ірландія. Фотографічне зображення під каталожним номером НОМЕР_1 було створено відомим фотографом ОСОБА_4 у 2003 році на замовлення та згідно договору із «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед», Ірландія.

Всі виключні майнові права на зазначені фотографічні зображення належать «Гетті іміджиз Інтернешнл Лімітед», Ірландія, про що зазначено на сайті : www.QettyimaQes.com та підтверджується роздрукованими матеріалами з сайту з відповідними зображеннями.

Умовою використання фотоматеріалів, розташованих у вказаному електронному банку даних, зокрема для публікації у друкованих засобах масової інформації є отримання дозволу представника компанії «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед»та оплата права на їх використання. Розмір оплати залежить від терміну використання матеріалів, тиражу видання, що їх використовує для публікації, країни розповсюдження та сторінок видання, на яких розміщуються тощо.

Позивач стверджує, що Відповідачем, при використанні фотоматеріалів компанії «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед», Ірландія, на території України, які належать Позивачу, були порушені виключні майнові права у зв'язку з тим, що ним не було отримано письмового дозволу на використання, не був сплачений ліцензійний платіж та не було підписано ліцензійного договору. Іншим чином прав на використання (відтворювання, публічний показ, обробку тощо) Позивач Відповідачу також не надавав. В порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв претензії на адресу відповідача, які, однак, залишились без відповіді та задоволення, кореспонденція поверталась з юридичної адреси відповідача без вручення.

Таким чином, за твердженням позивача, фотоматеріали, що були використані Відповідачем та надруковані на сторінках 16,17, 45, а також на титульній сторінці журналу «Єва»№ ІНФОРМАЦІЯ_1 використовувались неправомірно, без дозволу позивача, чим були порушені охоронювані законом права Позивача, а отже останній просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 108840,00 грн. (розрахунок компенсації наведений у позовній заяві).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бібліотека зображень»(Російська Федерація) та Компанією «Гетті Іміджиз Інтернешнл Лімітед»було укладено договір ліцензування зображень «Гетті Іміджиз»та надання маркетингових послуг від 01.09.2006 р. (з додатками), згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Бібліотека зображень»надається право використання на умовах виключної ліцензії обєктів авторського права.

В свою чергу, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бібліотека зображень»та Позивачем укладено Ліцензійний договір від 02.03.2009 p., відповідно до якого позивач отримав виключні майнові права на фотографії, що є предметом спору у справі.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачу з 02.03.2009 р. належать виключні майнові авторські права на використання на території України, у тому числі з правом надання третім особам права використання, відеоматеріалів, ілюстрацій, малюнків, дизайнерських розробок, фотоматеріалів, що належать з: колекцій і брендів, зазначених у Додатку № 1 до вказаного Договору.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», використання творів без письмового дозволу позивача та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав у відповідності до ст. 52 вищевказаного закону.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих обєктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, компютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує компютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Відповідно до статей 31, 32, 33 вищевказаного Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким субєкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є зокрема його опублікування, переклад, переробка, продаж, а також відтворення будь-яким способом та у будь якій формі.

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ІВ Комьюникейшнз»випустив та розповсюдив на території України журнал «Єва»№ІНФОРМАЦІЯ_1 року (номер підписаний у друк 12.03.2010р.). Тираж журналу «Єва»склав 75000 екземплярів. Рекомендована відпускна ціна склала 20,00 грн.

У вказаному журналі Відповідач розмістив два фотографічні зображення ОСОБА_2 (ОСОБА_2( та два фотографічні зображення ОСОБА_5 (ОСОБА_5(, які входять до переліку фотоматеріалів, право на використання та розповсюдження яких на території України має виключно Позивач, а саме редакційні матеріали із колекції by Getty Images»(відповідно до Додатку №1 до Ліцензійного договору від 02.03.2009 p.). Дані зображення були надруковані на сторінках 16, 17, 45, а також на титульній сторінці журналу «Єва»№ ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями сторінок з журналу.

Звернувшись з позовом, позивач зазначив, що відповідач в період дії виключних прав позивача здійснив спочатку відтворення, потім опублікування, а згодом і розповсюдження відповідних творів, що є окремими самостійними способами використання чотирьох фотографічних творів, виключні майнові авторські права на які належать позивачеві.

Однак, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем його виключних майнових прав на фотографії як обєкти авторського права шляхом відтворення та розповсюдження даних фотографій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»,

відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер,

опублікування твору, фонограми, відеограми - випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми;

розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором;

Судом встановлено, що видавцем журналу «Єва»є ТОВ «Видавничий дім «ІВ Комьюникейшнз», що підтверджується титульною сторінкою з журналу «Єва»(копія у матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про авторське право та суміжні права», видавцям газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому, однак це не позбавляє видавця від обовязку дотримуватися авторських прав інших осіб на твори, що входять як складова частина до друкованого засобу масової інформації, що видається видавником.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключні права на використання друкованого засобу масової інформації у цілому належать видавцеві, а не редакції газети. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Виходячи з визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права», відповідачем було допущено порушення належних позивачеві авторських прав саме шляхом опублікування фотографій у журналі без отримання належного дозволу та виплати винагороди, оскільки такі фотографії не були відтворені у електронній формі для зберігання їх на компютері, а також не були розповсюджені відповідачем саме як окремі обєкти авторського права, а отже вчинене відповідачем порушення підпадає саме під такий вид порушення прав як опублікування.

Таким чином, судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується розміщення фотографічних зображень відповідачем, видання та розповсюдження яких входить до переліку фотоматеріалів, на які виключні майнові авторські права належать позивачу.

Відповідно з ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст.ст. 21 - 25 цього Закону.

Як передбачено ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 Закону, субєкти авторського права можуть звертатися до суду з позовом про, зокрема, заборону дії, що порушують авторське право, припинення дій, що порушують авторське право; виплату компенсацій; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і обєктів суміжних прав.

Так, згідно п. 42 Постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2010 р. №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість шкодування збитків або стягнення доходу. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено: об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних обєктів); розмір доходу, отриманий внаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобовязаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно з п. 33 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності»передбачено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог: у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання обєкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 108840,00 грн. компенсації за порушення авторського права і (або) суміжних прав, які позивач розраховує виходячи з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат за кожну з чотирьох використаних фотографій та за кожний спосіб незаконного використання (відтворення, опублікування, розповсюдження). При розрахунку компенсації при порушенні авторського права і (або) суміжних прав позивач враховує дії відповідача як три самостійні способи незаконного використання твору, а саме відтворення, опублікування, розповсюдження безпідставно, оскільки тільки в сукупності ці дії можуть дати певний результат, а кожна дія як окремий спосіб не мають сенсу для незаконного використання твору субєктом авторського права і (або) суміжних прав.

Позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на те, що суд дійшов до висновку, що позивачем безпідставно стверджується, що відповідачем допущено три різних види незаконного використання, а тому суд приходить до висновку, що підлягає стягненню компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (встановленої на день порушення) за використання кожної з чотирьох фотографій. Судом здійснено перерахунок суми компенсації з врахуванням використання твору одним способом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на день вчинення порушення (907 грн.)

907 грн.*10*4 = 36280,00 грн.

Таким чином, розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення ним виключних майнових авторських прав позивача складає 36280,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про зобовязання відповідача опублікувати у черговому випуску журналу «Єва»дані про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав позивача та судове рішення щодо цих порушень обємом не менше ніж одна сторінка журналу.

Оскільки, судом встановлено порушення відповідачем авторського права, передбачених статтею 50 Закону, вимоги позивача в частині зобовязання відповідача опублікувати у черговому випуску журналу «Єва»дані про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав позивача та судове рішення щодо цих порушень обємом не менше ніж одна сторінка журналу підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 р. «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають з авторського права. Згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р., розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення у господарських справах, визначається для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, за нульовою ставкою.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідачів в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідачі не звільнений від сплати державного мита.

Отже, оскільки позивач звільнений від сплати державного мита, державне мито підлягає стягненню в доход бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві заявлені як майнові, так і немайнові вимоги до відповідачів.

Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовів немайнового характеру.

Виходячи з викладеного та з огляду на часткове задоволення майнових вимог позивача, з відповідачів підлягає стягненню до Державного бюджету України 447,80 грн. державного мита та 202,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ІВ Комьюникейшнз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; ЄДРПОУ 33546528) опублікувати у черговому випуску журналу “Єва” дані про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія зображень»() код ЄДРПОУ 31927474, а також судове рішення щодо цих порушень обємом не менше ніж одна стандартна сторінка журналу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ІВ Комьюникейшнз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; ЄДРПОУ 33546528, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія зображень»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, оф. 33; ЄДРПОУ 31927474, р/р 26006168137 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 36280 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 коп. компенсації за порушення авторських прав;

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ІВ Комьюникейшнз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; ЄДРПОУ 33546528, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) до Державного бюджету України 447,80 (чотириста сорок сім) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 202,00 (двісті дві) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині у позові відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Г.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 26.05.2011 р.