Рішення № 15928179, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/6524.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

До1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс»

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс»

Про стягнення 59587,53 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача

від відповідачівЛекарь А.С.

не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс»про стягнення з останніх солідарно заборгованості за договором фінансового лізингу №L881-07/07 від 25.07.2007р. в сумі 59587,53 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.11р. порушено провадження у справі.

Представники відповідачів в судове засідання не з’являлись, ніяких заяв та клопотань до суду не надсилали та не подавали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено що:

25.07.2077р. між позивачем у справі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»та відповідачем 1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомоторс»був укладений договір фінансового лізингу №L881-07/07 від 25.07.2007р.

Згідно п. 1.1 даного договору позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг у управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якою визначаються в Специфікації, а відповідач 1 зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Як вбачається, на виконання умов вищевказаного договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу 1, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу.

В порушення умов договору, а саме п. п. 5.1. –5.5; п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу –Додаток № 4 до договору відповідач 1 належним чином не виконував свої зобов’язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 59587,53 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.6 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та комісію Лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета Лізингу за договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним.

Дані умови договору повністю відповідають ст.. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

У відповідності до п. 3 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. п. 5.1, 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У п. 5.3 Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався.

Отже, за таких обставин відповідач 1 порушив зобов’язання за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг –це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в надані за договором лізингу однією стороною (лізингодавця) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України; а у відповідності до ст.. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Отже, за таких обставин у відповідача 1 виникла заборгованість в розмірі 59587,53 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання відповідачем 1 умов договору лізингу, між позивачем та відповідачем 2 25.07.2007р. був укладений договір поруки, на підставі якого, а саме пунктів 1.2, 2.1, 2.4, 3.1 договору поруки Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс»:

- на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед позивачем відповідати по зобов’язанням відповідача 1, які виникають за договором лізингу, включати, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу в повному обсязі;

- у випадку невиконання відповідачем 1 взятих на себе зобов’язань за договором лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки;

- у випадку невиконання відповідачем 1 боргових зобов’язань перед позивачем за договором лізингу, позивач має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов’язань в повному обсязі чи в частині.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем 1 були порушені умови договору лізингу позивач на підставі договору поруки 22.02.2011р. звернувся до поручителя з листом-вимогою про виконання боргових зобов’язань відповідача 1 в повному обсязі. Як вбачається, вимоги позивача поручителем виконані не були.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до п. 2.1 договору поруки, у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов’язань за Договором лізингу, Поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторс»(м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2; код ЄДРПОУ 32524498) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс»(м. Київ, вул. Амурська, 6; код ЄДРПОУ 25278618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5; код ЄДРПОУ 34480657) 59583 (п’ятдесят дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 53 коп. –основного боргу, 595 (п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 88 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О. Домнічева

Повне рішення складено 27.05.2011р.