Рішення № 15928026, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/16230.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»

про стягнення 214517, 64 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. - по дов. №033 від 15.03.2011р.

Від відповідача з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 214517, 64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.034.2011р. порушено провадження у справі № 36/162, розгляд справи призначено на 30.05.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 30.05.2011р. представник відповідача не з»явився. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 04.05.2011р. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

30 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В.” (далі позивач, Орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» (далі відповідач, Орендар) було укладено договір оренди майна №7.86 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов даного договору позивач приймає на себе зобовязання надати відповідачу у тимчасове користування та за плату елементи опалубки, згідно додатку № 1 (Специфікація елементів опалубків), яка є невідємною частиною цього договору, а орендар зобовязується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів (п. 1.1).

Умовами договору № 7.86 від 30.05.2007р. сторонами було погоджено, що термін орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Для цілей ч. 1 цього пункту, під моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі) (п. 2.1); закінчення встановленого п. 2.1 договору терміну правовідносин не звільняє орендаря від обовязку сплати орендних платежів в повному обсязі за фактичний термін перебування майна у орендаря (п. 2.2); згідно з положенням договору, плата за тимчасове користування майном згідно додатку № 1 розраховується за фактичний термін користування майном і складає 4,2 % на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування орендарю, та становить суму у розмірі 74316,04 грн. (п. 3.1); у разі передачі у тимчасове користування орендаря частини майна, інших або додаткових елементів, розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації елементів, що фактично передані (п. 3.2); фактичний обсяг майна, що передається орендодавцем орендарю підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі) (п. 3.3); у випадку, передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових специфікацій, що є невід”ємними частинами договору та/або товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі), без оформлення додаткових угод до цього договору (п. 3.4); орендна плата, незалежно від її розміру (п.п. 3.1, 3.2), щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, при цьому 50 % від загальної орендної плати на місяць (п. 3.1) орендар зобовязується сплатити орендодавцю шляхом передплати до 3 числа кожного відповідного місяця оренди, а решту до останнього дня кожного відповідного місяця користування майном (п. 3.5); документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна орендарю є відповідна накладна та/або акт прийому-передачі, що підписується представниками обох сторін, та вручаються орендодавцем орендарю в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або в окремій його частині (п. 4.5).

Відповідно до додатків № 1 - 14 до договору №7.86 від 30.05.2007р., сторонами було погоджено кількість та вартість орендного майна.

Відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав свої зобов'язання по договору щодо сплати орендних платежів за вищевказаним договором.

Відповідно до актів наданих послуг по оренді майна за період з 30.06.2007 р. по 30.04.2009 р. нарахована орендна плата в розмірі 1 371 664 грн. 58 коп.

Однак відповідачем частково сплачена частина орендної плати в розмірі 915 112 грн. 88 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язання щодо внесення орендної плати за договором,

22.05.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 9.24Т.

Відповідно до договору купівлі-продажу, специфікації від 22.05.2009 р. та акту прийому-передачі № ДК-000671 від 31.05.2009 p., позивач передав відповідачу майно на загальну суму 128 679 грн. 06 коп.

Згідно з умовами п.п. 3.1.- 3.3. договору купівлі-продажу, відповідач зобов'язаний був розрахуватись повністю за отримане майно в строк до 31.12.2009 року.

В порушення умов договору відповідач здійснив часткову сплату в сумі 48 936,55 грн. Заборгованість відповідача по договору купівлі-продажу № 9.24Т від 22.05.2009 р. становить 79 742 грн. 51 коп.

Між сторонами по справі по договору оренди майна № 7.86 від 30.05.2007 р. та за отримане майно по договору купівлі-продажу № 9.24Т від 22.05.2009 р., 30.11.2009 р. був складений та підписаний двосторонній акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого було визначено загальну заборгованість відповідача по двох договорах в сумі 536 294грн. 21 коп. (456 551,70 + 79 742,51)

16.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено доповнення № 3 до договорів оренди № 7.86 від 30.05.2007 р. та купівлі-продажу № 9.24Т від 22.05.2009 р., відповідно до умов якого відповідачу було надано розстрочення сплати заборгованості на протязі 10 місяців, а саме:

в березні 2010 р., відповідач зобов'язаний був сплатити суму в розмірі 53 629 грн. 57 коп.;

квітні 2010 р. - 53 629 грн. 40 коп.;

травні 2010 р. 53 629 грн. 40 коп.;

червні 2010 р. - 53 629 грн. 40 коп.;

липні 2010 р. - 53 629 грн. 40 коп.;

серпні 2010 р. -53 629 грн. 40 коп.;

вересні 2010 р. - 53 629 грн. 40 коп.;

жовтні 2010 р. - 53 629 грн. 40 коп.

листопаді 2010 р. - 53 629 грн. 40 коп.;

грудні 2010 р. - 53 629 грн. 40 коп.

З огляду на викладене відповідач зобов'язаний повністю сплатити суму заборгованості до кінця грудня 2010 року.

Всупереч умовам доповнення № 3 від 16.03.2010 р., відповідач частково сплатив суму заборгованості розмірі в 321 776,57 грн. , а саме, відповідно до банківських виписок:

від 24.03.2010 р., сплачено суму в розмірі 53 629,57 грн.;

від 02.09.2010 р., сплачено суму в розмірі 100 000,00 грн.;

від 06.10.2010 р., сплачено суму в розмірі 114 517,60 грн.;

від 29.12.2010 р., сплачено суму в розмірі 53 629,40 грн.

Платежі з вересня 2010 р. по грудень 2010 р., відповідачем не сплачені зовсім.

З огляду на вищевикладене, відповідач порушив вимоги доповнення № З від 16.03.2010 р. до договорів оренди № 7.86 від 30.05.2007 р. та купівлі-продажу № 9.24Т від 22.05.2009 р.

Станом на час подання позову та розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 214 517 грн. 64 коп.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 761 ч.1 Цивільного кодексу України встановлює, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі по договору оренди №7.86 від 30.05.2007 та договору купівлі продажу №9.24Т від 22.05.2009р. в сумі 214517,64 грн. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобовязання за договорами виконав належним чином в обмовлені договором строки та в повному обсязі.

Відповідач доказів виконання умов договору оренди №7.86 від 30.05.2007 та договору купівлі продажу №9.24Т від 22.05.2009р. суду не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БП -1 КМБ -1” (04212, м. Київ, вул.. М. Тимошенко, 21, корп. 8, оф. 2, код ЄДРПОУ 32346942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В.” (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, 20-А, код ЄДРПОУ 30530955) 214517 грн. 64 коп. основного боргу, 2145 грн. 18 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

31.05.2011р.