Рішення № 15927883, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/389-7/12023.05.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго

до Житлово - будівельного кооперативу “Будівельник 8”

про стягнення 179497,28 грн

За зустрічним позовом Житлово - будівельного кооперативу “Будівельник 8”

до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів;

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність №Д07/2011/04/22-33 від 22.04.2011р;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №171 від 16.09.2010р; ОСОБА_3 - голова правління;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 179497,28 грн. заборгованості, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №1630555 від 01.05.1999 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.

17 вересня 2010 року відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з позивача 440368,73 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 6 грудня 2010 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 105986,20 грн. основного боргу, 10718,77 грн. інфляційних, 5576,51 грн. 3 % річних, 9052,91 грн. пені, судові витрати. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року вказане рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2011 рішення Господарського суду м.Києва від 6 грудня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду м.Києва в іншому складі суду.

Розпорядженням Керівника апарату суду № 04-1/491 від 28.04.2011 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 41/389, справу передано судді Якименко М.М.

Ухвалою суду від 05.05.2011 справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. з присвоєнням їй номеру № 41/389 - 7/120 та призначено до розгляду на 23.05.2011.

Первісні позовні вимоги мотивовані тим, що ЖБК “Будівельник-8” в порушення строків встановлених Договором № 1630555 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.1999 р. не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 145986,20 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 168202, 61 грн. - боргу, 0326,97 грн. пені, 17307,64 грн. інфляційних втрат, 5876,47 грн. 3% річних, 1794,97 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом при визначенні розміру місячних платежів за спожиту теплову енергію безпідставно застосовував завищені тарифи, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, але не зареєстровані у встановленому порядку у Київському міському управлінні юстиції, у звязку з чим відповідач за зустрічним позовом безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 440368,73 грн. за період з 01.12.2006 по 31.07.2010р.

23.05.2011р. в судовому засіданні АЕК “Київенерго” підтримав первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представники ЖБК “Будівельник-8” надали письмові пояснення від 20.05.2011р. в яких заперечили проти задоволення первісного позову та підтримали зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі АЕК “Київенерго”) та Житлово - будівельним кооперативом “Будівельник-8” (далі ЖБК “Будівельник-8”) укладено Договір № 1630555 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), згідно умов якого сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобовязалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобовязався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

З положень пункту 5.3 Договору вбачається, що абонент, який має прилади обліку щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що сплата за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, АЕК “Київенерго” взяті на себе зобов'язання виконала належним чином, за період з 01.02.2009 року по 01.08.2010 року поставила, а ЖБК “Будівельник-8” спожив теплову енергію на суму 591033,91 грн., що підтверджується обліковими картками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

ЖБК “Будівельник-8” за спожиту теплову енергію розрахувався частково, перерахувавши АЕК “Київенерго” грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. до порушення провадження у справі на підтвердження чого суду надано платіжні доручення №119 від 02.08.2010 року та №129 від 26.08.2010, а тому а тому первісні позовні вимоги в частині стягнення 40000,00 грн. задоволенню не підлягають. Таким чином, заборгованість ЖБК “Будівельник-8” становить 105986,20 грн.

З матеріалів справи слідує, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525 та 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що ЖБК “Будівельник-8” в установленому порядку обставини, які повідомлені АЕК “Київенерго”, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 105986,20 грн.

Крім того АЕК “Київенерго”, керуючись п. 3.5 Додатку № 4 до Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10326,97 грн. за прострочення строків сплати грошових коштів за теплову енергію.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.5 Додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, порядку розрахунків визначеного сторонами та дати внесення проплат, господарський суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 9052,91 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, АЕК “Київенерго” просить суд стягнути з ЖБК “Будівельник-8” на свою користь 17307,64 грн. інфляційних втрат та 5876,47 грн. 3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору та Додаткових угод до Договору, прострочення відповідачем грошового зобовязання, дат внесення проплат та визначеного порядку розрахунку, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 5576,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 10712,77 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Враховуючи вищезазначене, первісні позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 105986,20 грн. основного боргу, 9052,91 грн. пені, 5576,51 грн. 3 % річних, 10712,77 грн. індекс інфляції.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог, виходячи з нижче наведеного.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Вартість поставленої ЖБК “Будівельник-8” в спірний період теплової енергії АЕК “Київенерго” визначила на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №96 від 30 січня 2009 року, №520 від 29.04.2009 року та №981 від 31.08.2009 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ЖБК “Будівельник-8” вказує на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2009 року по Адміністративній справі №2а-57/09 зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були визнані недійсними з дати прийняття та скасовані як такі, що не відповідають законодавству.

Однак, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2009 року скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 року, копію якої долучено до матеріалів справи.

Таким чином, спірні розпорядження були чинними протягом періоду за який АЕК “Київенерго” використовує тарифи встановлені вказаними розпорядженнями.

Суд також звертає увагу на те, що ЖБК „Будівельник-8” самостійно не звертався до суду з позовом про визнання недійсними спірних розпоряджень, як і не звертався до АЕК „Київенерго” та в судові органи з заявою про здійснення перерахунку коштів за спожиту енергію, в звязку із зміною тарифів.

Щодо посилання ЖБК „Будівельник-8” на те, що розпорядження КМДА про встановлення тарифів, які застосовує АЕК „Київенерго” при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, не пройшли реєстрацію відповідно до Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, а тому підлягає застосуванню тариф згідно зареєстрованого розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 року, слід зазначити, що розпорядження КМДА, яка є виконавчим органом Київської міської ради, відповідно до положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Крім того, пунктом 8.1 Договору сторони узгодили строк дії Договору з дня його підписання та до 31 грудня 1999 року.

Відповідно до пункту 8.4 Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Договір діє, а тому, за будь-яких умов, навіть при наявності переплати, підстави вважати, що грошові кошти в сумі 440368,73 грн. перебувають у відповідача за зустрічним позовом без належних на те правових підстав відсутні, так як у разі встановлення факту переплати, зайво сплачені кошти повинні бути зараховані АЕК “Київенерго”в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по первісному позову покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, по зустрічному на ЖБК „Будівельник-8”.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Будівельник 8” (02222, м. Київ, Деснянський р н, вул. Сабурова, 4, код ЄДРПОУ 22884212) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 105 986 (сто пять тисяч девятсот вісімдесят шість) грн. 20 коп. основного боргу, 9 052 (девять тисяч пятдесят дві) грн. 91 коп. пені, 10718 (десять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 5 576 (пять тисяч пятсот сімдесят шість) грн. 51 коп. 3 % річних, 1 313 (одну тисячу триста тринадцять) грн. 34 коп. державного мита та 172 (сто сімдесят дві) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісних позовних відмовити.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко