Ухвала суду № 15927772, 25.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

25.05.11 р. № 23/50-63

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Глорія Трейд” м. Донецьк

до відповідача Державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк

про визнання дій відповідача по списанню з особового рахунку позивача залізничних тарифів неправомірними та стягнення суми залізничного тарифу в розмірі 7 602 грн.

Суддя М.І. Забарющий

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Глорія Трейд” м. Донецьк, звернувся до суду з позовом до відповідача, державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк, про визнання дій відповідача по списанню з особового рахунку позивача залізничних тарифів неправомірними та стягнення суми залізничного тарифу в розмірі 7 602 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” встановлені наступні розміри ставок державного мита із заяв, що подаються до господарських судів:

- із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До позовної заяви додано платіжне № 527 від 11.05.2011р., за яким позивачем сплачено лише 76,02 грн. держмита щодо майнових вимог про стягнення суми залізничного тарифу в розмірі 7 602 грн., а слід - 102 грн. щодо майнових вимог та 85 грн. щодо немайнових вимог про визнання дій відповідача по списанню з особового рахунку позивача залізничних тарифів неправомірними.

Таким чином, сума недоплаченого держмита щодо майнових вимог складає 25, 98 грн., а сума недоплаченого держмита щодо немайнових вимог - 85 грн.

Пунктом 31 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До позовної заяви в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем додано платіжне доручення № 528 від 11.05.2011р. на суму 236 грн. Вказане платіжне доручення суд не розцінює як належний доказ сплати позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з огляду на наступне:

- Управління Державного казначейства України у Київському районі м. Донецька ГУДКУ у Донецькій області повідомило, що з 21.06.2010р. діють нові реквізити для зарахування відповідних надходжень до Державного бюджету України, а саме: одержувач - УДК в Київському районі м. Донецька, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, призначення платежу: ”Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”, код бюджетної класифікації 22050003, символ банківської звітності 264 (за платіжним дорученням № 528 від 11.05.2011р. відповідні грошові кошти перераховані на інший рахунок);

- Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2005р. № 1258, передбачено, що: документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв’язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (п.12) - платіжне доручення № 528 від 11.05.2011р. не містить відтиску печатки установи банку (на вказаному платіжному документі є лише відмітка про дату виконання платіжного доручення, а замість печатки проставлено штамп установи банку).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.57, п.п.4, 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні матеріали повернути позивачу.

Повернення позовної заяви згідно ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток (позивачу): позовна заява та додані до неї документи, у т.ч. платіжні доручення від 11.05.2011р. № 527 та № 528.

Суддя Забарющий М.І.