Рішення № 15927637, 31.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 травня 2011 р. Справа 13/68/2011/5003

за позовом:Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

до:Селянського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (с.Хоменки, Шаргородський район, Вінницька область, 23544)

про стягнення коштів в сумі 17 292,00 грн. за виконані ремонтні роботи згідно договору № 912 від 14.09.2010р.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 13.04.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Селянського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" про стягнення про стягнення коштів в сумі 17 292,00 грн. за виконані ремонтні роботи згідно договору № 912 від 14.09.2010р., що включає в себе 13200,00 грн. - основної суми боргу та 4092, 00 грн. - штрафу, з призначенням до слухання на 27.04.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 31.05.2011.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 28.04.2011 р. №5623р, 5624р. та поштове повідомлення №20733874 про отримання представником відповідача 04.05.2011 р. ухвали господарського суду.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представником позивача у судовому засіданні подано заяву про уточнення предмета спору, в зв'язку з частковим розрахунком відповідача по основній сумі боргу, а саме в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №39 від 19.04.2011 р. та стягнути з відповідача 10200,00 грн. - основної суми боргу та 4092, 00 грн. - штрафу, щодо стягнення з відповідача 3000 грн. - боргу, припинити провадженням на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

14.09.2010 р. між сторонами було укладено договір №912, згідно умов якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (виконавець) зобов'язався виконати ремонтні роботи Кормороздавальника (КТУ-10А) в кількості однієї штуки.

Згідно умов договору позивач (виконавець) зобов'язався виконати ремонт вищезгаданої техніки з використанням своїх запчастин, а відповідач (замовник) - провести повний розрахунок з позивачем в день підписання акту приймання виконаних робіт.

Розділом договору "Розрахунок та порядок сплати" сторони погодили, що відповідач (замовник) сплачує позивачу (виконавцю) 18200,00 грн. наступним чином: передплата 8000, 00 грн. перераховується на рахунок та 200,00 грн. готівкою, решта суми 10000,00 грн. перераховується на рахунок "Виконавця" після підписання акту приймання виконаних робіт.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному об'ємі, що підтверджується обопільно підписаним сторонами 28.09.2010 р. актом виконаних робіт (а.с.12).

Відповідачем свої зобов'язання щодо оплати було здійснено частково, а саме в розмірі 5000 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с.10), в зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем склала 13200 грн.

Позивачем на адресу відповідача30.11.2010 та 23.12.2010 р. направлялись претензії щодо сплати суми боргу, однак які останнім були залишені без реагування (а.с13,14).

Таким чином, основний борг відповідача за отримані послуги на день звернення позивача до суду склала 13200 грн.

Однак, після порушення провадження по справі відповідачем був здійснений частковий розрахунок суми боргу, а саме 3000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №39 від 19.04.2011 р.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи складає 10200 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по наданню послуг та дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаним актом виконаних робіт, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отримані послуги.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 10200 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 4092,00 грн. - штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 4092,00 грн. - штрафу, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена розділом в договорі "Відповідальність сторін", де зазначено, що у випадку порушення умов договору однією із сторін, винна сторона сплачує штраф у розмірі 1% від суми боргу на добу.

Провадження в частині стягнення 3000,00 - основної суми боргу підлягає пирпиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв"язку з відсутністю предмета спору.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (с.Хоменки, Шаргородський район, Вінницька область, 23544, код ЄДРПОУ 03728245) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 10200,00 грн. - основної суми боргу, 4092, 00 грн. - штрафу, 172,92 грн. відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження в частині стягнення 3000,00 - основної суми боргу припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу (с.Хоменки, Шаргородський район, Вінницька область, 23544)