Ухвала суду № 15927440, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-15722/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року

у справі №2-а-290/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок-Р»(надалі –ТОВ «Городок-Р»)

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (надалі –ДПІ в Рівненському районі)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2007 року позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000972351/3 від 07.11.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту за 2005 рік на суму 962,00грн. та, відповідно, заниження зобов’язання по податку на додану вартість є хибними.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Податкове повідомлення-рішення №0000972351/3, яке прийнято ДПІ в Рівненському районі 07.11.2007 року визнано нечинним в повному обсязі з моменту його прийняття.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що встановлення податковим органом факту заниження зобов’язано по податку на додану вартість з підстав, що податкові накладні не містять всіх обов’язкових реквізитів, є помилковим, оскільки їх оформлено відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, в акті перевірки від 24.05.2007 року відсутнє обґрунтування порушення платником податків вимог пункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не надає права податковому органу зменшувати розмір зобов’язань по податку на додану вартість, а також застосовувати з цих підстав штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ в Рівненському районі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Городок-Р»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2004р. по 31.12.2006р., про що складено відповідний акт №62/23-141/33095377 від 24.05.07 року.

Під час проведення перевірки. На думку податкового органу, встановлено ряд порушень, зокрема, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов’язань по податку на додану вартість (надалі –ПДВ) в сумі 4482,00грн.

За наслідками проведеної перевірки Державної податкової інспекції у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972351/0 від 30.05.2007 року яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 6723,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –2241,00грн.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем, за наслідками апеляційного узгодження ДПІ у Рівненськму районі було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000972351/3 від 07.11.207 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1443,00грн. в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –481,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки податковий орган дійшов до висновку, що податкові накладні №6 від 25.03.2005 року, №2/016-1/4003/016 від 25.09.2005 року, №39 від 31.08.2005 року, №38 від 30.06.2005 року заповнені не належним чином, а саме, в них відсутні номенклатура товару, кількість, ціна-аванс на виконані роботи, що є порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, при розгляді справи, було встановлено, що податкові накладні, на які посилається відповідач, містять усі необхідні реквізити, які визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(а.с.32-34).

Також, слід зазначити, що податковим органом до суду першої інстанції була надана копія податкової накладної №6 від 25.03.2005 року (а.с.70), яка була видана та завірена печаткою ТОВ «Рівнепромсантехмонтаж», що містить усі необхідні реквізити.

Крім того, згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Разом з тим, відповідач а ні в акті перевірки, а ні в касаційній скарзі, не обґрунтовує порушення позивачем вищезазначеної норми права.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, оскільки відповідач в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду про задоволення позовних вимог.

Отже, суди попередніх інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами процесуального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.