Ухвала суду № 15927428, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-27640/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: 1. Прокуратури Одеської області, 2.Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, 3.Головного управління Державного казначейства в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року

у справі №2-а-12082/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбомакс»(надалі –ТОВ «Карбомакс»)

до відповідачів: 1.Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси (надалі –ДПІ у Приморському районі м.Одеси), 2.Головного управління Державного казначейства в Одеській області (надалі –ГУ ДК України в Одеській області)

за участю Прокуратури Приморського району м.Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, -

встановив:

У жовтні 2008 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням доповнень до позовних вимог, поставлено питання, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 06.10.2009 року №0009122310/0, №0009132310/0, №0009142310/0, №0009182310/0; зобов’язання ДПІ у Приморському районі м.Одеси відновити в обліковій картці позивача наявну бюджетну заборгованість по податку на додану вартість: листопад 2008 року –у сумі 17495,00грн., грудень 2008 року –51939,00грн., січень 2009 року –7091,00грн., лютий 2009 року –444,00грн., березень 2009 року 19127,00грн.; стягнення з Державного бюджету України в особі ГУ ДК України в Одеській області на користь ТОВ «Карбомакс»бюджетної заборгованості по податку на додану вартість: листопад 2008 року –у сумі 17495,00грн., грудень 2008 року –51939,00грн., січень 2009 року –7091,00грн., лютий 2009 року –444,00грн., березень 2009 року - 19127,00грн. шляхом перерахування на рахунок позивача в установі банку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки товариство правомірно користувалось пільгами по сплаті податку на додану вартість, які передбачені п.5.15 ст.5, п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 06.10.2009 року №0009122310/0, №0009132310/0, №0009142310/0, №0009182310/0; зобов’язано ДПІ у Приморському районі м.Одеси відновити в обліковій картці позивача наявну бюджетну заборгованість по податку на додану вартість: листопад 2008 року –у сумі 17495,00грн., грудень 2008 року –51939,00грн., січень 2009 року –7091,00грн., лютий 2009 року –444,00грн., березень 2009 року 19127,00грн.; стягнено з Державного бюджету України в особі ГУ ДК України в Одеській області на користь ТОВ «Карбомакс»бюджетної заборгованості по податку на додану вартість: листопад 2008 року –у сумі 17495,00грн., грудень 2008 року –51939,00грн., січень 2009 року –7091,00грн., лютий 2009 року –444,00грн., березень 2009 року -19127,00грн. шляхом перерахування на рахунок позивача в установі банку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що послуги, що були надані позивачем за договором з нерезидентом у зв’язку з транспортним експедируванням вантажів, що проходили транзитом через територію України, є транспортними послугами з перевезення вантажів, що звільняються від оподаткування за п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та позивач правомірно застосовував до цих операцій нульову ставку з ПДВ, оскільки ці послуги є транспортною експедицією, пов’язані з перевезенням вантажів, і підпадають під поняття поставки транспортних послуг залізничним транспортом по перевезенню вантажів за межами державного кордону України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Прокуратура Одеської області, ДПІ у Приморському районі м.Одеси, ГУДК в Одеській області звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких, посилаючись на порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні позовних вимог відмовити. Прокуратура Одеської області також ставить питання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо зобов’язання ДПІ у Приморському районі м.Одеси відновити в обліковій картці ТОВ «Карбомакс»наявну бюджетну заборгованість по податку на додану вартість.

В письмових запереченнях на касаційні скарги ГУ ДК України в Одеській області, Прокуратури Одеської області, ДПІ у Приморському районі м.Одеси позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

Контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Карбомакс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.02.2007 року по 31.03.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 12.02.2007 року по 31.03.2009 року, про що складено акт №12390/23-1/34930228 від 22.09.2009 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено ряд порушень, зокрема: п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством занижено податок на прибуток у сумі 67224,00грн.; п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.5.15 ст.5, п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і в результаті чого знижено податок на додану вартість (надалі –ПДВ), що підлягає сплаті бюджету у сумі 87276,00грн., завищено залишок від’ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 4055,00грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у сумі 122102,00грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.10.2009 року: №0009182310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за період з вересня 2008 року по жовтень 2008 року у сумі 25488,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –12744,00грн.; №0009142310/0 від 06.10.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за період з листопада 2008 року по березень 2009 року у сумі 96096,00грн.; №0009122310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 67562,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –30926,00грн.; №0009132310/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 130913,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –43638,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Карбомакс»в період з 01.03.2007 року по 31.03.2009 року надавав транспортно-експедиційні послуги нерезиденту Компанії «Chemcoal LTD», відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг пов’язаних з перевезенням вантажів №01/07 від 01.03.2007 року (а.с.64-67 т.1).

Згідно договору №01/07, додаткової угоди №1 від 01.04.2008 року та додатку №4 від 30.04.2008 року позивачем у період з 01.03.2007 року по 31.03.208 року своєму контрагенту надавались послуги: надання для перевезення наливних вантажів цистерн (рухомий состав); послуги контролю спостереження рухомого составу на території СНД та надання інформації про дислокацію цистерн; погодження із відповідними підрозділами залізничних адміністрацій місячних планів та об’ємів перевезень, за заздалегідь отриманим заявкам нерезидента; контроль за своєчасним проведенням ремонту рухомого составу відповідно до графіків, із зазначенням напряму руху цистерн до пунктів ремонту та зливу, та інші послуги згідно з предметом договору.

Виконання належним чином умов договору та додаткової угоди підтверджується актами виконаних робіт, що не заперечується податковим органом, так само, як і плата за їх поставку.

Також, відповідно до договору №01/07 та додаткових угод до нього, у період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року позивачем надавались такі послуги: контроль відвантаження пека кам’яновугільного; контроль за своєчасним проведенням ремонту рухомого составу відповідно до графіків, із зазначенням напряму руху цистерн до пунктів ремонту та зливу; погодження із відповідними підрозділами залізничних адміністрацій місячних планів та об’ємів перевезень, за заздалегідь отриманим заявкам нерезидента; послуги з надання для перевезення наливних вантажів порожніх цистерн.

Цистерни надавались для перевезення наливних вантажів за маршрутом Росія –Фінляндія без заходу на територію України, тобто за межами державного кордону України. Факт надання цих послуг за межами території України відповідачем не заперечуються.

У своїх касаційних скаргах Прокуратура Одеської області та ДПІ у Приморському районі м.Одеси звертають увагу суду нате, що позивач в періоді з 12.02.2007р. по 31.03.2009р не включав до об’єкту та бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% обсяги послуг по забезпеченню порожними цистернами для перевезення вантажів замовника, яка виражена в вартості плати виконавця в сумі 1988095,00грн. внаслідок чого занижені податкові зобов’язання з ПДВ на 397619,00грн.

Щодо касаційної скарги ГУ ДК України в Одеській області, в ній відповідач зазначає, що не є контролюючим органом щодо сплати податків та зборів до бюджету. Крім того, управлінням не було отримано висновок на відшкодування ПДВ на користь ТОВ «Карбомакс».

Відповідно до п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Згідно п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», за нульовою ставкою оподатковуються, зокрема, операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Операції з поставки послуг платником податку, пов’язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього Закону.

Підпунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

На підставі аналізу ст.1, ст.8 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», ст.306 ГК України, ст.1, ст.7 Закону України «Про транзит вантажів», суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що послуги, які були надані позивачем за договором з нерезидентом у зв’язку з транспортним експедируванням вантажів, що проходили транзитом через територію України, є транспортними послугами з перевезення вантажів, що звільняються від оподаткування за п.5.15 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, позивач надаючи допоміжні послуги згідно умовами договору нерезиденту, у зв’язку з перевезенням його вантажів за межами державного кордону України, правомірно застосовував до цих операцій нульову ставку з ПДВ, оскільки ці послуги є транспортною експедицією, пов’язані з перевезенням вантажів, і підпадають під поняття поставки транспортних послуг залізничним транспортом по перевезенню вантажів за межами державного кордону України.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до податкового органу та до органу Державного казначейства України податкові декларації з ПДВ з розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, довідками щодо залишку від’ємного значення попереднього періоду, розрахунками сум бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, за відповідні періоди, які підтверджують підставність заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ за період з листопада 2008 року по березень 2009 року.

На підставі вищевикладеного суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ за період з листопада 2008 року по березень 2009 року та на законних підставах отримано відшкодування за вересень 2008 року та жовтень 2008 року. Також, з врахуванням положень п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що висновки викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податок на прибуток та неправомірне користування пільгою з цього податку є необґрунтованими.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Прокуратури Одеської області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.