Постанова № 15927350, 28.04.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-9045/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапальової Т.В.,

суддів Гонтарука В.М., Сторчака В.Ю.

при секретарі Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача (особи, яка подала апеляційну скаргу) - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства “Дизайн Буд Сервіс Поділля” до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

в грудні 2010 року приватне підприємство “Дизайн Буд Сервіс Поділля” (Позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005222301/0/8622 від 18.11.2010 року та №0005232301/0/8623 від 18.11.2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив суд задовольнити її вимоги.

Представник Позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року - скасуванню, виходячи з наступного.

При вирішенні адміністративного спору по суті суд першої інстанції, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, встановив та врахував наступні обставини.

На підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 05.05.2010 року в рамках порушеної кримінальної справи №41/0238посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватного підприємства “Дизайн Буд Сервіс Поділля” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2007 року по 30.04.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2007 року по 30.04.2010 року, за результатами якої складено акт № 10937/23-3/35360907 від 09.11.2010 року.

Актом податкового органу зафіксовані порушення, передбачені ч. 1-5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 295313 грн. в тому числі за три квартали 2009 року в сумі 295312 грн.; п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 236250 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 236250 грн.

На підставі акту перевірки Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, а саме: №0005222301/0/8622 від 18.11.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 442968 грн., у тому числі: за основним платежем 295312 грн., за штрафними санкціями 147656 грн.; №0005232301/0/8623 від 18.11.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 354885 грн., в т.ч.: за основним платежем 236250 грн., за штрафними санкціями 118635 грн.

При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому виходила з того, що Позивач в порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за період, що перевірявся, безпідставно відніс до складу валових витрат підприємства витрати в сумі 1181250 грн. на придбання у ТОВ “Промстар і К” трансформатора силового ТДТН-25000/110/10 та всупереч вимог Закону України “Про податок на додану вартість” безпідставно відніс до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 236250 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПП “Дизайн Буд Сервіс Поділля” правомірно включило до складу своїх валових витрат витрати на придбання трансформатора та до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані на вартість трансформатора, придбаного у ТОВ “Промстар і К”, адже факт отримання Позивачем даного товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, а також рішеннями Печерського районного суду м.Києва від 24.12.2009 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.04.2010 року.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне навести наступне.

Так, відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач включив до складу валових витрат кошти в сумі 1181250 грн. та складу свого податкового кредиту кошти розмірі 236250 грн. у звязку з укладенням з ТОВ “Промстар і К” договору поставки трансформатора силового ТДТН-25000/110/10 від 01.07.2009 року.

Колегія суддів зазначає, що якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому під час апеляційного розгляду справи встановлено, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не врахував ряд обставин.

Так, на думку Позивача, факт отримання ним придбаного трансформатора підтверджується, в тому числі, податковою накладною №210705 від 21.07.2009 року, виданою ТОВ “Промстар і К”.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в погашення наявної у ВАТ “Завод Пульсар” заборгованості перед ПМП “Юнар”, товариство надало останньому трансформатор силовий ТДТН-25000/110/10 заводський №99405 1977 року випуску вартістю 40020 грн., в т.ч. ПДВ 6670 грн., що підтверджується в тому числі накладною №214 від 27.04.2007 року, податковою накладною №22 від 27.04.2007 року, довіреністю ЯЗП №680990 від 25.04.2007 року (а. с. 90-99).

В подальшому зазначений трансформатор перейшов у власність ПП “Дизайн Буд Сервіс Поділля” від ПМП “Юнар”, що підтверджується договором поставки від 01.07.2009 року та додатком № 1 до даного договору (а. с. 137,138).

Таким чином, операція з придбання ПП “Дизайн Буд Сервіс Поділля” трансформатора силового ТДТН-25000/110/10 саме у ТОВ “Промстар і К” не мала реального товарного характеру, адже здійснювалось лише її документування по бухгалтерським первинним документам, при цьому фактично Позивач отримав вказаний трансформатор від ПМП “Юнар”.

За таких обставин податковий орган дійшов обґрунтованого висновку, виходячи з положень ч.ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, щодо нікчемності договору поставки трансформатора. В силу ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Отже, висновок Відповідача щодо відсутності у Позивача права на включення перерахованих грошових коштів, які не є компенсацією вартості придбаних товарів, до складу валових витрат та відповідних сум ПДВ (в ціні товару) до податкового кредиту, відповідає виявленим обставинам укладення спірного правочину та є таким, що відповідає змісту чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Тому, з урахуванням вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 т. 17 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в ред., чинній на момент виникнення правовідносин за даним спором), колегія суддів приходить висновку, що податковим органом обґрунтовано визначені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток за результатами проведеної перевірки.

Крім того, у колегії суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду викликає сумнів економічна обґрунтованість ціни придбаного трансформатора (1181250 грн. без ПДВ), яка не відповідає дійсній вартості предмету спірного правочину.

Щодо інших доводів апеляційної скарги Відповідача в частині не вирішення судом першої інстанції його клопотань про виклик свідків та додання в якості доказів по справі матеріалів про порушення кримінальної справи колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, будь-які інші докази, здобуті за правилами кримінально-процесуального законодавства, не можуть бути прийняті судом в якості доказів в адміністративній справі.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті внаслідок проведеної перевірки, оформленої актом, в якому податковий орган змістовно обґрунтував свої висновки щодо наявності порушень платником податкового законодавства.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає доводи апеляційної скарги податкового органу правомірними, такими, що ґрунтуються на дійсних обставинах справи, які в достатній мірі підтверджуються її матеріалами.

У звязку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для дослідження додатково наданих Відповідачем письмових матеріалів.

З урахуванням встановлених у справі обставин та правомірності доводів апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим у справі обставини через помилкове застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та враховуючи положення законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року слід скасувати через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвели до ухвалення неправильного рішення по суті справи, з прийняттям нової постанови, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства “Дизайн Буд Сервіс Поділля” до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 травня 2011 року.

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Гонтарук В.М.

/підпис/ Сторчак В.Ю.

Копія вірна Секретар: