Ухвала суду № 15927246, 14.04.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-7908/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапальової Т.В.,

суддів Драчук Т.О., Сторчака В.Ю.

при секретарі Погребняк О.Ю,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача (особи, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом колективного підприємства “Цивільжитлобуд” до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2010 року колективне підприємство “Цивільжитлобуд” (Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2010 року №0004862301/0/7211, №0004872301/0/7212 та №0004882301/0/7213.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи по суті, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представники Позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечили, підтримали свої письмові заперечення на апеляційну скаргу (а. с. 199 202, т. с. 3)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

За результатами проведеної перевірки Позивача ДПІ у м. Хмельницькому складено акт №9272/23-5/01274231 від 28.09.2010 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010 року, а саме: №0004862301/0/7211, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 187500 грн., в т.ч.: за основним платежем 125000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62500 грн.; №0004872301/0/7212, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 796001 грн., в т.ч.: за основним платежем 502667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 293334 грн.; №0004882301/0/7213, яким визначено податкове зобовязання по орендній платі за землю з юридичних осіб на загальну суму 60771 грн., в т.ч.: за основним платежем 40514 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20257 грн. (а. с. 8 - 10 т. с. 1).

В акті перевірки податковим органом з посиланням на відповідні норми законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість” та “Про плату за землю” зазначено про заниження КП “Цивільжитлобуд” податку на прибуток в періоді на загальну суму 125000 грн., податку на додану вартість на загальну суму 502667 грн. та несплату орендної плати за землю (земельну ділянку) в сумі 40513,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснює господарську діяльність, повязану зі створенням обєктів архітектури. Контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, були ТОВ “БК “Славутич 2005”, ТОВ “Консалтингова фірма “Євроторгпрогрес” та ТОВ “Геліодар”.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0004862301/0/7211 від 20.10.2010 року послужив виявлений податковим органом під час проведення перевірки факт віднесення позивачем до складу валових витрат, які не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та звязок з веденням господарської діяльності підприємства яких не доведено, на загальну суму 500000 грн.

Під час перевірки перевіряючим була надана видаткова накладна №530 від 30.06.2009 року із реквізитами ТОВ “БК “Славутич-2005”, якою оформлена поставка ТМЦ, а саме арматури, на загальну суму 500000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 100000 грн.

Однак, враховуючи те, що підприємством не надано документів, які б свідчили про транспортування арматури та документів, які б давали змогу ідентифікувати поставлені ТМЦ, виробника поставлених ТМЦ, якісні характеристики та відповідність поставлених ТМЦ нормам, встановленим законодавством, Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004862301/0/7211 від 20.10.2010 року.

Суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог виходив з того, що видаткова накладна №530 від 30.06.2009 року із реквізитами ТОВ “БК “Славутич-2005”, якою оформлена поставка ТМЦ, відповідає вимогам, що предявляються до оформлення первинного документу згідно зі ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, містить всі необхідні реквізити та є відповідним підтверджуючим документом.

Посилаючись на п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження Відповідача про необхідність актів приймання продукції та транспортних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, для визначення валових витрат суперечать нормам чинного податкового законодавства, а тому, відповідно, і відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення №0004862301/0/7211 від 20.10.2010 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Положення ст. 5 “Валові втрати” вказаного Закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум, згідно з операціями, які відповідають ст. 5 Закону, за результатами або участю яких у податковому періоді (звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Що стосується витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, тобто документи повинні мати такі обовязкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право Позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

В акті не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій позивача з контрагентами, а саме: видаткова накладна та податкова накладна оформлені належним чином та підписані повноважними особами підприємств (а. с. 147,148, т. с. 1).

В той же час в акті перевірки зазначено, що перевіркою не виявлено, а підприємством не надано документів, які б свідчили про транспортування арматури (тобто товарно-транспортних накладних) та документів, які б давали змогу ідентифікувати поставлені ТМЦ, виробника поставлених ТМЦ, якісні характеристики та відповідність поставлених ТМЦ нормам, встановленим законодавством. Зі змісту акту перевірки можна зробити висновок, що, на думку податкового органу, саме ці документи є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Проте, відсутність таких товарно-транспортних накладних може лише свідчити про відсутність права віднесення на валові витрати вартість витрат, які повязані з доставкою товару. А тому це не може свідчити про відсутність права на формування валових витрат згідно видаткової накладної, повязаної з придбанням самої арматури.

Відповідно до абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання арматури не повязано з господарською діяльністю позивача. Можливість використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності платника податків податковим органом не спростовується та не заперечується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0004862301/0/7211 від 20.10.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0004872301/0/7212 від 20.10.2010 року послужив виявлений податковим органом під час проведення перевірки факт віднесення Позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 500000 грн. з придбання товарів за відсутностюы підтверджуючих документів у контрагентів ТОВ “Геліодар”, ТОВ “Консалтингова фірма “Євроторгпрогрес” та ТОВ “БК “Славутич 2005” та неможливістю встановити звязок з їх господарською діяльністю.

На думку суду першої інстанції, враховуючи дійсні обставини справи та положення п. 7.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, КП «Цивільжитлобуд»правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані на вартість товарів, отриманих від ТОВ “БК “Славутич-2005”, ТОВ “Консалтингова фірма “Евроторгпрогрес” та ТОВ “Геліодар”.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, враховуючи наступне.

Постачальниками товарів (будматеріалів) КП “Цивільжитлобуд” були видані податкові накладні: №530 від 30.06.2009 р. (ТОВ “БК “Славутич-2005”, сума податкового кредиту 100000 грн.); №42811 від 28.04.2010 р. (ТОВ “Геліодар”, сума податкового кредиту 200000 грн.); №280403 від 29.04.2010 р. (ТОВ “Консалтингова фірма “Евроторгпрогрес”, сума податкового кредиту 200000 грн.).

Факт отримання КП “Цивільжитлобуд” придбаних товарів та їх оприбуткування підтверджується накладними №530 від 30.06.2009 р., №42811 від 28 квітня 2010 р., від 29 квітня 2010 р., договорами купівлі-продажу, даними головної книги, оборотно-сальдовими відомостями, розшифровкою показників додатку К1/1 декларації.

Таким чином, підстави для визначення позивачу зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 796001 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0004872301/0/7212 від 20.10.2010 року відсутні.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно з п.п. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Правочини КП “Цивільжитлобуд” з контрагентами на предмет їх нікчемності не оспорюються. Податкові накладні видані з дотриманням п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” (а. с. 148,150,154). Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване, правочини з цим субєктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

З вищенаведеного випливає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0004872301/0/7212 від 20.10.2010 року, оскільки підстави для визначення Позивачу зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 796001 грн. через наявність сумнівів щодо організаційних можливостей його контрагентів відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0004882301/0/7213 від 20.10.2010 року послужив виявлений податковим органом під час проведення перевірки факт ненарахування та несплати позивачем орендної плати за земельну ділянку в сумі 40513,56 грн.

Донарахування орендної плати за земельну ділянку в акті обґрунтовується тим, що договір оренди землі № 874 від 08.01.2003 року станом на кінець перевірки не розірвано, однак КП “Цивільжитлобуд” не нараховується та відповідно не сплачується орендна плата за земельну ділянку за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 17, загальною площею 0,37 га.

Судом першої інстанції встановлено, що право користування даною земельною ділянкою перейшло до ТОВ “МАГА-ОНІКС”, а тому, відповідно, немає підстав для визначення КП “Цивільжитлобуд” податкового зобовязання по сплаті орендної плати за землю в загальній сумі 60771 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України “Про плату за землю” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 14 даного Закону за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Згідно з ст. 15 Закону України “Про плату за землю” власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до умов нотаріально посвідчених договорів купівлі - продажу від 12.02.2008 року КП “Цивільжитлобуд” передало у власність ТОВ “Мега-Онікс” приміщення бази ВГМ площею 620,1 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 17 та асфальтобетонне покриття загальною площею 1805 м.кв., яке розплановане на 229 торговельних павільйонів і металевих контейнерів в кількості 47 шт., за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 17 (а. с. 119, 120 т. с. 3). Таким чином право власності на обєкти нерухомості, для обслуговування яких призначена земельна ділянка, перейшло до ТОВ “Мега-Онікс”.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що позивач звертався з листами до Хмельницького міського голови та БТІ м. Хмельницького з проханням перереєструвати земельну ділянку за іншим підприємством у звязку з продажем будівель та приміщень, які знаходились на вказаній земельній ділянці (а. с. 121, 122 т. с. 3), однак, вказана обставина не була прийнята до уваги податковим органом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності скасування податкового повідомлення-рішення №0004882301/0/7213 від 20.10.2010 року.

З підстав вищенаведеного колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом колективного підприємства “Цивільжитлобуд” до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 квітня 2011 року.

Головуючий/підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Драчук Т.О.

/підпис/ Сторчак В.Ю.

Копія вірна Секретар: