Ухвала суду № 15924930, 26.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18930/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді Парінов А.Б., О.А.Губська

розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфодиск-софт»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 14.12.2010 року

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010р. №0002291750/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за результатами проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Інфодиск-софт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2007р. по 30.06.2010р. складено акт від 30.11.10р. за № 5497/23-621-35182623. В акті зафіксовано ряд порушень в тому числі порушення п. 12.1 ст.12, 4.3.25, п. 4.3 ст. 4 п. 7.1 ст. 7 пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» №°889 від 22.05.2003р., а саме встановлено заниження податкового зобовязання податку з доходів фізичних в сумі 6 821,58грн. в тому числі за 2007рік в розмірі 6 613,41грн., за 2008рік в сумі 187,57грн., за 2009рік в сумі 8,25, за 2010рік 12,35грн.

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0002291750/0 від 14.12.10р. яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 20 464,74грн. в тому числі 6 821,58грн. основний платіж та 13 643,16грн. штрафні фінансові санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 600,00грн. та штрафних санкцій в сумі 13 200,00грн.

Висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в 2007році на суму 6 600,00грн. відповідачем зроблено з тих підстав, що позивач являючись податковим агентом по відношенню до майна яке було внесено засновниками до статутного фонду підприємства, не сплатив вказаний податок. При цьому на думку податкового органу інвестування фізичної особи до статутного фонду господарського товариства майна є з її боку відчуженням такого майна, а підприємство, в свою чергу, повинно виконати свої обов'язки, як податкового агента у частині утримання та перерахування до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що для встановлення відповідності вимогам законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необхідно встановити, чи підлягає оподаткуванню згідно з вимогами Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» внесок учасника до статутного фонду юридичної особи.

Порядок здійснення оподаткування доходів, одержуваних громадянами, регулюється Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Відповідно до п. 1.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно зі ст. 2 Закону, платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Статтею 3 Закону встановлено, що обєктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»операції фізичних осіб з корпоративними правами розглядаються як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Відповідно до п.п. 9.6.2. Закону, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується, виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

Таким чином, необхідно знайти різницю між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню. Позитивна різниця між вказаними величинами включається фізичною особою до річної декларації і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Відємна різниця переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення за наявності таких майбутніх операцій.

Відповідно до пп. 9.6.1. Закону облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи мінус витрати), які учасник розраховує самостійно, то в даному випадку юридична особа не є податковим агентом фізичної особи та не повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Виходячи з аналізу наведених норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів приходить до висновку, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону. При здійснення внеску фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи - резидента не виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Аналогічна позиція викладена у Листі Державної податкової адміністрації України «Про надання розяснення щодо окремих питань оподаткування»від 24.01.07р. № 666/6/16-1515-26 та від 12.10.09р. № 22292/7/17-0717 , зазначені листи хоча на даний час і відкликані однак були чинними на момент правовідносин що послужили винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтвердили правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам процесуального та матеріального права.

За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 лютого 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

суддя А.Б.Парінов

суддя О.А.Губська