Ухвала суду № 15924914, 26.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-167/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді Парінов А.Б., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Самсонюк В.А.

представник позивача Орлов С.О.

представник відповідача Мазніченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКМ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач) в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31 липня року №0004882309/0 та №0004892309/0, від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0 та стягнути з Державного бюджету судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив ухвалене рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31 липня 2009 року №0004882309/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ “ЮКМ” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 39 221,00 грн., в тому числі за основним платежем 26147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 074,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31 липня 2009 року №0004892309/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ “ЮКМ” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 31 377,00 грн., в тому числі за основним платежем 20 918,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10 459,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, збільшено суму податкового зобовязання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 31 липня 2009 року №0004892309/0 на суму у розмірі 5 123,00 грн. та застосовану штрафну санкцію у розмірі 2 562,00 грн., про що відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0, яким ТОВ “ЮКМ” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 7 685,00 грн., в тому числі за основним платежем 5 123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 562,00 грн.

Підставою до прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є висновки, викладені в Акті від 20 липня 2009 року №1296/23-09/32531793 виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКМ»код за ЄДРПОУ 32531793 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008. Зокрема в Акті відображено, що в порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ “ЮКМ” включено до складу валових витрат суми видатків, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на загальну суму 305 624,31 грн. в тому числі по періодах: за І квартал 2006 року на суму 121 410,94 грн., за ІІ квартал 2006 року 79 623,11 грн., за ІІІ квартал 2006 року 20 573,47 грн., за ІV квартал 2006 року 33 945,36 грн., за І квартал 2007 року 41 810,31грн., за ІІ квартал 2007 року 8 261,12 грн., а саме: згідно первинних документів (виписок банку, актів виконаних робіт) та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 “Розрахунки з постачальниками” та відомостей по рахунку “Валові витрати” ТОВ “ЮКМ” віднесені видатки, сплачені підприємствам-постачальникам за відшкодування залізничних послуг з ПДВ, винагороди за організацію доставки товару залізницею, транспортування нафтопродуктів, за виконані послуги транспортування, відшкодування залізничного тарифу, компенсацію експедиторських та залізничних послуг, компенсацію послуг транспортування нафтопродуктів, послуги по оформленню, відвантаженню та використання цистерн, компенсацію транспортних послуг згідно актів виконаних робіт (послуг), без належного документального підтвердження надання цих послуг. Що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 76 406,00 грн.

Крім того, в порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ “ЮКМ” віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені підприємствам-постачальникам за відшкодування залізничних послуг з ПДВ, винагороди за організацію доставки товару залізницею, транспортування нафтопродуктів, за виконані послуги транспортування, відшкодування залізничного тарифу, компенсацію експедиторських та залізничних послуг, компенсацію послуг транспортування нафтопродуктів, фактичне отримання та використання в господарській діяльності яких не підтверджено відповідними первинними документами, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 61 125 грн., в тому числі по періодах: січень 2006 року на суму 2 663,62 грн.; лютий 2006 року 16 641,80 грн.; березень 2006 року 4 976,78 грн.; квітень 2006 року 10 801,05 грн.; травень 2006 року 5 123,56 грн.; липень 2006 року 1 322,26 грн.; вересень 2006 року 2 792,44 грн.; жовтень 2006 року 2 697,13 грн.; листопад 2006 року 555,33 грн.; грудень 2006 року 3 536,60 грн.; січень 2007 року 5 867,91 грн.; лютий 2007 року 785,37 грн.; березень 2007 року - 1 708,37 грн.; травень 2007 року 1 652,23 грн. Дане порушення призвело до заниження податку на додану вартість на суму 61 125,00 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначає, що суми податкового зобовязання, зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, визначалися з урахуванням підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та не надано доказів недійсності укладених позивачем угод.

Колегія суддів апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не може не погодитися виходячи зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). За приписами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Також відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З Акту перевірки не вбачається, що здійснення позивачем господарські операції мали ознаки фіктивності, докази щодо цього відсутні, а також наявності в діях відповідача вини у формі умислу.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, або здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ. Факт реальності поставок податковим органом не спростовано.

Слід відмітити, що одним із видів діяльності позивача є оптова торгівля паливом, тому цілком справедливим є висновок суду першої інстанції, що придбані позивачем у ТОВ “Новойл” нафтопродукти придбавалися ним для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відповідно І вартість послуг по транспортуванню нафтопродуктів та оплаті залізничного тарифу також сплачена у звязку з використанням у господарській діяльності. Крім того, відповідно до Генерального договору між позивачем та ТОВ “Новойл” (постачальником) послуги по відвантаженню та доставки товару до станцій призначення надаються вантажовідправником ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта”. Під вантажовідправником сторони розуміють фірму-експедитора, з якою постачальник від свого імені та за свій рахунок уклав договір про надання транспортно-експедиційних послуг. Витрати постачальника по оплаті залізничного тарифу відшкодовуються покупцем.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані рахунки-фактури виставлені для сплати як за товар, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз товару до станції призначення.

Крім того, позивач надав суду копії документів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних у ТОВ “Новойл” нафтопродуктів, а саме: додаткову угоду №81 БДК від 10 січня 2007 року до договору 0311-003 купівлі-продажу від 03 листопада 2004 року, укладеного між позивачем та ТОВ “Словянський нафтопродукт”, відповідні акти прийому-передачі та видаткові накладні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем всупереч зазначених вимог не надано суду доказів правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вимоги апелянта безпідставними, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

суддя А.Б.Парінов

суддя О.А.Губська