Постанова № 15922565, 19.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-5672/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А. Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіУсенка В.Г,

суддів:Собківа Я.М., Сорочка Є.О.,

при секретаріЗагродському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгортехніка»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгортехніка»до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецгортехніка»(далі Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі Відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000602301/0 від 19.05.2010р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати, на його думку не законне рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме не надано оцінки обставин та доказам, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»є правовою підставою для формування податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи посадовими особами Коростенської ОДПІ проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 184/23-01/34152336 від 18.02.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні суми ПДВ заявленої до бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 268255 грн. та заниженні позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2010 року в сумі 192 953грн.

На підставі акту перевірки, ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 року № 0000602301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на 268255 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Спецгортехніка»та ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»було укладено договір оренди майна від 01.01.2007 року, додаткову угоду від 02.01.2007 року, додаткову угоду від 03.01.2007 року, договір оренди №1/1 від 01.01.2008 року та акт приймання-передачі до договору оренди №1/1 від 01.01.2008 року, відповідно до яких позивач передав ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»у строкове платне користування частину приміщення площею 60 кв. м., яке знаходиться за адресою Житомирська область, Коростенський район, с. Бехи, а ТОВ «Спецгортехніка»залишила за собою право проводити за власний рахунок ремонт та технічне обслуговування, нести витрати, пов'язані з оплатою ПММ, витратних матеріалів та деталей, вузлів та агрегатів, що спрацьовуються або зношуються в процесі експлуатації майна, що здається в оренду ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр». В акті наданих послуг зазначено найменування виконаних робіт (послуг), а саме: оренда офісу, оренда майна та ремонт орендованої техніки. Загальна вартість виконаних робіт складає 2768460 грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ 461410 грн. 08 коп.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що акти надання вищезазначених послуг, які були надані для перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, не містять змісту господарської операції, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, крім того відповідачем встановлено не проведення розрахунків з ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»за отримані послуги з ремонту спецтехніки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, більше того висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема в частині правовідносин, за яких позивачем сформований податковий кредит.

Так, описуючи договори оренди майна, укладені між позивачем та ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»від 01.01.2007р. та від 01.01.2008 р. № 1/1, суд першої інстанції помилково встановив, що апелянт передав ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»в оренду частину нежитлового приміщення площею 60 кв. м, у той час як за договором оренди від 01.01.2008 р. № 1/1 орендодавцем частини нежитлового приміщення є ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр», а за договором оренди техніки від 01.01.2007р. орендодавцем є апелянт.

Апелянтом на підтвердження понесених витрат на оренду офісу та ремонт техніки, правомірності віднесення сум ПДВ у складі таких витрат до податкового кредиту були надані наступні документи: договір оренди майна №1/1 від 01.01.2008 року; договір оренди майна від 01.07.2010 року; додаткова угода № 1 до договору оренди майна від 01.01.2007 року; додаткова угода №2 до договору оренди майна від 01.07.2007 року, де у новій редакції викладений п.п.5.1. статті 5 договору в тому числі з доповненням його обов'язком Орендодавця проводити поточний/капітальний ремонт та технічне обслуговування орендованого майна; додаткова угода №3 до договору оренди майна від 01.01.2007 року про доповнення статті 5 Договору пунктом «Орендодавець залишає за собою право проводити за власний кошт ремонт та технічне обслуговування, нести витрати, пов'язані з оплатою ПММ, витратних матеріалів та деталей, вузлів та агрегатів, що спрацьовуються та/або зношуються в процесі експлуатації майна, що здається в оренду ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»; зведений акт орендованого майна за договором оренди від 01.01.2007р., який містить перелік переданої в оренду ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»техніки із зазначенням її найменування, кількості, вартості, а також орендної плати за місяць; акт надання послуг №1 від 29.01.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»надав позивачу послуги з ремонту орендованої техніки, а також послуги з оренди майна на загальну суму 2768460,48 грн., в тому числі ПДВ 461410,48 грн.; податкову накладну № 12 від 29.01.2010р., виписану продавцем таких послуг - ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»на цю ж суму; видаткову накладну № 1 від 29.01.2010р на поставку послуг оренди та ремонту; виписки банку про оплату за надані послуги від 20.04.2010 року, 07.05.2010 року,11.05.2010 року, а також платіжні доручення про оплату вартості вказаних послуг: № 1 від 20.04.2010р. на суму 390000 грн.; № 2 від 07.05.2010р. на суму 900000 грн.; № 3 від 11.05.2010р. на суму 610000 грн.; № 1866 від 10.12.2010р. на суму 240000 грн., № 1861 від 09.12.2010р. на суму 60000 грн., № 1853 від 09.12.2010р. на суму 120000 грн., № 405 від 07.12.2010р. на суму 200 000 грн.; № 351 від 19.10.2010р. на суму 40000 грн.

Вказані платіжні документи містять призначення платежу («за ремонт спецтехніки»), свідчать про фактичну оплату вартості послуг та спростовують висновок податкового органу про не проведення позивачем розрахунків з ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр». Вказаним документам та доводам позивача суд першої інстанції не надав належної оцінки при встановленні обставин справи.

Не погоджується колегія суддів також і висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, за змістом наведених правових норм, право на нарахування податкового кредиту за датою здійснення першої з подій виникає незалежно від того чи придбані платником ПДВ товари (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, у якому такі товари (послуги) придбані чи будуть використовуватись в подальшому, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду чи ні.

За таких обставин, покликання податкового органу у акті перевірки на відсутність доказів того, що понесені позивачем витрати з придбання послуг принесли економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності, не заслуговують на увагу та самі по собі не можуть бути правовою підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту у звязку з реальним придбанням товарів (послуг), оплатою їх вартості, а отже сплатою ПДВ в ціні товарів (послуг), що підтверджується документально.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної № 12 від 29.01.2010р., виписаної продавцем таких послуг - ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»- платником ПДВ.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування сформовані позивачем правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми вартості послуг, фактично сплаченої продавцеві.

Недоліки первинних документів бухгалтерського обліку, на які покликається податковий орган, вказуючи, що акт наданих послуг та видаткова накладна № 1 від 29.01.2010р. не розкривають зміст та обсяг операції придбання послуг ремонту спецтехніки не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування. Згідно з абз.2 п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, чого не було у спірному випадку.

Колегія суду звертає також увагу і на те, що наслідками перевірки контрагента позивача ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»податковим органом встановлено обставини щодо господарської операції з проведених Товариством ремонтних робіт техніки, що також свідчить про її реальність (акт перевірки податкового органу ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр»від 04.11.2009р. у матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п. 7.7.2 того ж пункту).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем фактично сплачено ПДВ в ціні послуг, що підтверджується документально, колегія суддів вважає протиправним висновок податкового про завищення суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в сумі 258 255грн.

Таким чином, податкове повідомлення рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000602301/0 від 19.05.2010р. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2 міс. 2010 року на суму 268 255 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального і процесуального права та з неповним зясуванням обставин справи. У звязку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгортехніка»задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000602301/0 від 19.05.2010р. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2 міс. 2010 року на 268 255грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Г. Усенко

судді:Я.М. Собків

Є.О. Сорочко