Постанова № 15912100, 20.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.04.11 місто СевастопольСправа №2а-597/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 29.07.2010,

відповідача не зявився,

третьої особи прокуратури міста Севастополя Попова Анастасія Ігорівна, посвідчення № 687,

третьої особи Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації не зявився,

третьої особи Головного управління Держкомзему у місті Севастополі не зявився,

третьої особи Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»- не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Тихий» до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: прокуратура міста Севастополя, Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Держкомзему у місті Севастополі, Державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», про визнання протиправним та скасування розпорядження № 1866-р від 21.09.2010,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Тихий"звернувся до суду з адміністративним позовом доСевастопольської міської державної адміністраціїпро визнання протиправними та скасування розпорядження № 1866-р від 21.09.2010 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 24.12.2009 № 1086-р».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Севастопольська міська державна адміністрація, скасовуючи власне розпорядження, перевищила надані їй Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та Конституцією України повноваження. Крім того, відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження не надав оцінку законності розпорядження, яке скасував.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.02.2011 відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: прокуратуру міста Севастополя, Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Держкомзему в місті Севастополі.

Іншою ухвалою суду від 18.02.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.03.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство».

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що до адміністрації надійшов протест прокуратури міста Севастополя, який у встановлений строк був розглянутий та задоволений. Зазначив, що у нормах Закону України «Про місцеві державні адміністрації»немає прямої заборони адміністрації скасовувати свої ж розпорядження на підставі протесту прокурора, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи прокуратури міста Севастополя у судовому засіданні пояснив, що прокуратурою міста Севастополя було проведено перевірку, під час якої виявлені порушення Севастопольською міською державною адміністрацією при виданні розпорядження про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Тихий" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі в порядку безоплатної приватизації у власність членам кооперативу земельної ділянки для будівництва індивідуальних дачних будинків, господарських будівель та споруд в районі санаторію «Теселлі»у Балаклавському районі міста Севастополя, орієнтованою площею 6,23 га, прав Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», у користуванні якого перебуває зазначена земельна ділянка. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник Головного управління Держкомзему в місті Севастополі підтримав правову позицію щодо позовних вимог представників відповідача та прокуратури, у задоволенні позову просив суд відмовити.

Представники третіх осіб Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації та Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»в судові засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутність незявившихся представників третіх осіб, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки їх незявлення не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2009 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1086-р Обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Тихий" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі в порядку безоплатної приватизації у власність членам кооперативу земельної ділянки для будівництва індивідуальних дачних будинків, господарських будівель та споруд в районі санаторію «Теселлі»у Балаклавському районі міста Севастополя, орієнтованою площею 6,23 га

Вказане розпорядження видане на підставі клопотання кооперативу, з урахуванням позитивного комплексного містобудівного висновку управління містобудування та архітектури, позитивного висновку Головного управління Держкомзему в місті Севастополі.

20.08.2010 прокурором міста Севастополя у порядку нагляду до Севастопольської міської державної адміністрації було внесено протест № 07-1222 вих-10 з вимогою скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1086-р від 24.12.2009 «Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Тихий»на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність членам кооперативу земельної ділянки і районів санаторію «Теселлі»у Балаклавському районі міста Севастополя».

Протест внесений на підставі статті 21 Закону України «Про прокуратуру»у звязку з порушенням Севастопольською міською державною адміністрацією статей 118, 151 Земельного кодексу України, а саме видання розпорядження без письмової згоди землекористувача Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»на вилучення земельної ділянки.

На підставі зазначеного протесту прокуратури міста Севастополя та відповідно до статей 2, 13, 25, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»Севастопольською міською державною адміністрацією прийняте розпорядження: № 1866-р від 21.09.2010 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 24.12.2009 № 10866-р».

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації»№ 586-XIV від 09.04.1999.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, в зазначеній нормі права законодавцем чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, Кабінет Міністрів України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд. Отже, скасування власного розпорядження державною адміністрацією свідчить про вихід нею за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону України «Про місцеві державні адміністрації», що є підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, частиною восьмою статті 118 Конституції України визначено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Також, статтею 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень або розпоряджень колишнього голови.

Щодо доводів представників відповідача та прокуратури про те, що Севастопольська міська державна адміністрація має право скасовувати власні розпорядження з тих підстав, що це прямо не заборонено законом, суд звертає увагу, що відсутність прямої заборони у законі як підстава для вчинення певних дій не розповсюджується на субєктів владних повноважень, які відповідно до вимог Конституції України повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно процедури видання оскаржуваного розпорядження суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних місцевих державних адміністрацій, з урахуванням вимогЗакону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Типові регламенти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1050-р від 27.11.2007, виданим на підставі Типового регламенту місцевої державної адміністрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 № 2263, затверджений Регламент роботи Севастопольської міської державної адміністрації.

Розділом 10 вказаного Регламенту «Порядок внесення та розгляду проектів розпоряджень голови місцевої держадміністрації»встановлена особлива процедура видання розпорядження місцевої державної адміністрації, що включає в себе процедуру погодження проекту розпорядження зі структурними підрозділами адміністрації та іншими органами, складання пояснювальних записок, візування в обовязковому порядку працівниками юридичного відділу відповідно до розподілу обовязків, обговорення проекту розпорядження тощо.

З огляду на те, що представником відповідача не було надано доказів дотримання вказаної процедури видання оскаржуваного розпорядження, суд робить висновок, що така процедура не була дотримана Севастопольською міською державною адміністрацією.

Посилання представників відповідача та прокуратури на ту обставину, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1866-р від 21.09.2010 було прийнято на підставі протесту прокурора, а тому є правомірним, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Статтями 1, 9 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Статтею 21 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням субєкта владних повноважень, обовязковим для виконання; протест надсилається відповідному органу для розгляду по суті, але не дає підстав цьому органу діяти за межами наданих йому повноважень.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що право користування земельною ділянкою, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої надано позивачу скасованим розпорядженням, не зареєстровано за Державним підприємством «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», що підтверджується відповіддю Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»№ 8-2.1-1/2919 від 15.04.2011 на запит суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для прийняття розпорядження № 1866-р від 21.09.2010 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 24.12.2009 № 1086-р», оскільки воно суперечить фактичним обставинам справи та прийнято з перевищенням наданих законом повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем надані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість його позовних вимог.

Доводи позивача не спростовані відповідачем, як того прямо вимагає частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд присуджує позивачеві витрати по сплаті судового збору з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1866-р від 21 вересня 2010 року «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 24.12.2009 № 1086-р».

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Тихий»(99029, м.Севастополь, вул.М.Музики, 96, кв.303, інших реквізитів у матеріалах справи немає) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 квітня 2011 року.