Постанова № 15910844, 17.05.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 травня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-2376/10/2470

16 год. 55 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Юзькові Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Люкс"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання податкових повідомлень-рішень незаконними

за участю:

представника позивача - Зайцевої О.О.,

представників відповідача - Швець О.І.. Меренчука Є.В.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 17.05.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Позивач 22.06.2011 р. звернувся з адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Люкс" з проханням про визнання податкових повідомлень-рішень незаконними №0002310232/0, 0002300232/0 від 20 серпня 2009 р., прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Чернівці.

Свої вимоги мотивував наступним.

На думку Позивача, висновки Відповідача ґрунтуються на матеріалах досудового слідства та припущеннях. Згідно статті 62 Конституції України "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду" та "Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях". Позивач вказує, що не відповідає чинному законодавству те, що по відношенню до невстановлених осіб може повторно бути порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва, адже повторність можлива лише тоді, коли особи в первісному злочині були встановлені.

Позивач робить висновок, що наявність ознак злочину та сам факт про порушення кримінальної справи не може бути достатньою підставою для твердження про наявність протиправних діянь в ознаках директора ТОВ "Промсервістехресурс" ОСОБА_4

Позивач наполягає на тому, що Довідка №1578 від 05.08.2009р. НДЕКЦ УМВС України в Чернівецькій області свідчить про висновок компетентного органу про імовірність (тобто можливість, припущення), що підписи на відповідних первинних документах здійснив не ОСОБА_4, а інші особи (особа), проте згідно статті 62 Конституції України "Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

Позивач стверджує, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Промсервістехресурс" було включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин Позивач не міг нести відповідальність ні за несплату податків ТОВ "Промсервістехресурс", ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Позивач стверджує, що не володів інформацією про будь-які обмеження у здійсненні повноважень ОСОБА_4, а тому відомості з державного реєстру чи ті, що вказані ОСОБА_5 чи уповноваженими ним особами в господарських, бухгалтерських документах, вважались для Позивача достовірними, на які можна посилатись в своїй господарській діяльності. Також позивач вказав, що чинним законодавством України не передбачений обовязок платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника ПДВ та належних повноважень особи на підписання податкової накладної, справність сплати контрагентом податків та чинність установчих документів.

Позивач наполягає на майновому характеру відносин Позивача та ТОВ "Промсервістехресурс" та, крім цього, посилається на статтю 181 Господарського кодексу України і стверджує, що у відповідача не було жодних підстав вважати, що відповідні первинні документи можуть не мати ознак, необхідних для визнання таких документів справжніми. Способи обміну інформацією, документами та підписаними договорами відповідають чинному законодавству України.

Позивач стверджує, що на момент виконання договору не знав і не міг знати про імовірно протиправний характер дій ТОВ "Промсервістехресурс", а тому не зобовязаний нести будь-яку фінансову відповідальність за наслідками договірних відносин; жодним законодавчим актом України не передбачено фінансову відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи, як і не передбачено сторнування раніше створених податкових зобовязань платника податку на підставі документів про недійсність яких він не знав і не міг знати на момент їх отримання.

На думку позивача, сама по собі несплата податку ТОВ "Промсервістехресурс" (у тому числі внаслідок ухилення від сплати податку) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту Позивача.

Позивач покликається на Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон № 168), який передбачає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон, на думку позивача, не передбачає. Податковий кредит Позивач підтверджує належним чином відповідними податковими накладними.

Наявність свідоцтва платника ПДВ в ТОВ "Промсервістехресурс" позивач вказує як додатковий доказ обґрунтованості створення податкового кредиту у Позивача.

В обґрунтування своїх вимог та на підстави невключення податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивач наводить п. 1.2. листа ДПА України від 15.07.2009 №14927/7/16-1517 "Про застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009 р. N 757-р".

На думку позивача, податкова відповідальність не може наступати коли відсутній склад податкового правопорушення (а саме: субєкт, обєкт правопорушення, його обєктивна та субєктивна сторона). Як відомо, обовязковими ознаками правопорушення, в тому числі податкового, є суспільна небезпека, протиправність, винуватість та караність. Вина особи (у формі умислу чи необережності) характеризує субєктивну сторону складу правопорушення, і у випадку її відсутності немає й відповідальності. Єдиним випадком з цього загального правила є ст.1187 ЦК України, яка передбачає відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки. Податковим законодавством не передбачено випадків відповідальності без наявності вини.

Позивач зазначає також, що при проведені перевірки Відповідачем в порушення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР (далі - Закон №334) не були враховані документи податкового обліку за 2007, 2008 та 2009 роки, підтверджуючі валові витрати підприємства, повязані з орендними та іншими господарськими операціями на суму 1.315.400 грн., у звязку з чим визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі згідно податкових повідомлень рішень є безпідставно нарахованою, як і суми штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, проти позову заперечили з мотивів, наведених у запереченнях проти позову.

Свої заперечення відповідач ґрунтує на тому, що в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносиних із ТОВ "Промсервістехресурс" не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Крім цього, відповідач зазначає, що в первинних документах, а саме: у видаткових та податкових накладних, на підставі яких ТОВ "Софія Люкс" збільшено валові витрати на вартість придбаних комплектуючих та алюмінієвого профілю, значаться неправдиві відомості щодо правових повноважень гр. ОСОБА_4 як директора ТОВ “Промсервістехресурс”.

Відповідач вважає, що правочини між ТОВ “Софія Люкс” та ТОВ "Промсервістехресурс" не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, тому що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до Державного бюджету коштів у великих розмірах, що суперечить моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними.

В своїх запереченнях відповідач стверджує, що ТОВ "Промсервістехресурс" не поставляло матеріали і відповідно ТОВ „Софія Люкс” дані матеріали від вказаного підприємства не отримувало. Отже, у ТОВ „Софія Люкс” відсутнє право на включення до складу валових витрат вартості профілю алюмінієвого та комплектуючих від ТОВ "Промсервістехресурс" в сумі 1291059,0 грн. та формування податкового кредиту по ПДВ в сумі 300040,0 грн. з вартості цих матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників судового засідання суд,-

встановив:

ТОВ „Софія Люкс”, код 31742457, зареєстровано за місцезнаходженням вул. Донбасівська 1-Я, м. Чернівці, взято на облік, як платник податків державною податковою інспекцією у м.Чернівці 23.10.2006р за №1869/29-022.

Працівниками ДПІ у м. Чернівці була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ „Софія Люкс” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом за №2761/23-2/31742457 від 10.08.2009 року.

Під час проведення перевірки були зафіксовані такі порушення:

- п.п.5.2.1 ст.5, ч.4 пп.5.3.9 ст.5 Закону №334, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 322764,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року на суму 204848,00 грн., за ІV квартал 2008 року на суму 117916,00 грн., а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного профілю алюмінієвого та комплектуючих від ТОВ "Промсервістехресурс" в сумі 1291059 грн.;

- п.п. 7.2.3, п.п. 7.4.5 ст.7 Закону №168, в результаті чого ТОВ "Софія Люкс" завищено податковий кредит всього у сумі 301551,00 грн., а саме безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 300040 грн. з вартості придбаного профілю алюмінієвого та комплектуючих від ТОВ "Промсервістехресурс".

Суть вчинення порушень відповідач пов"язує із фактом поставки профілю алюмінієвого та комплектуючих, по взаємовідносинах із ТОВ "Промсервістехресурс" та відсутністю по них реального товарного характеру. При цьому перевіряючим податкового органу були представлені посадовими особами ТОВ „Софія Люкс” документи як отримані від посадових осіб ТОВ "Промсервістехресурс" м. Київ. В ході перевірки також перевірялись такі документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення за період з 30.07.2008 року по 31.09.2009 року, акт звірки з ТОВ „Промсервістехресурс” за період з 30.07.2008 року по 05.06.2009 року, договір про фінансово-господарські відносини №26/12 від 26 грудня 2008 року.

Як встановлено у судовому засіданні, ТОВ "Промсервістехресурс" зареєстровано в ДПІ у Дніпровському районі м.Києва - 07.09.2007 року за № 14592, директор ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Київ, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням, вид діяльності змішане сільське господарство. Також встановлено, що ТОВ “Промсервістехресурс” було зареєстровано 10.01.2008р. в Дніпровській районній державній у м.Києві адміністрації на імя громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказана особа, згідно офіційних даних займає посаду директора ТОВ “Промсервістехресурс”.

В рамках кримінальної справи №74-00137У, порушеної СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м.Києва щодо невстановлених слідством осіб за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, що заподіяло значну матеріальну шкоду державі, тобто, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, встановлено те, що невстановленими особами здійснюється незаконна діяльність під прикриттям субєктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, в тому числі під прикриттям ТОВ “Промсервістехресурс”. Матеріали цієї справи підтверджені вироком суду по справі №1-1049/09 від 21.12.2009р. (далі - Вирок №1),(а.с. 6)

Допитаний по вказаній справі засновник ТОВ “Промсервістехресурс” ОСОБА_4 показав, що у червні 2008 року, після чергового його звільнення із місць позбавлення волі, де він відбував покарання за раніше скоєні злочини, його знайомий ОСОБА_6 запропонував йому прийняти участь у якості засновника у створенні фіктивного підприємства ТОВ “Промсервістехресурс”, за що пообіцяв виплатити грошову винагороду у розмірі 100 грн. Він, погодившись на отриману пропозицію та виконуючи вказівки зазначеної особи, відвідав нотаріальну контору, розташовану в м.Києві в районі станції метро “Арсенальна”, де підписав як засновник товариства виготовлені невстановленими слідством особами статутні документи ТОВ “Промсервістехресурс”. Відразу після цього, передавши щойно підписані ним статутні документи ОСОБА_6, він отримав від нього раніше обіцяну грошову винагороду у розмірі 100 грн. ОСОБА_4 було підписано довіреність на невідомих осіб на право керування справами ТОВ “Промсервістехресурс”. Жодних документів, що свідчать про здійснення фінансово господарської діяльності, він не підписував і іншим особам це право підпису не довіряв. Податкову та фінансову звітність ТОВ “Промсервістехресурс” не підписував та до органів податкової служби не подавав.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у м. Чернівці прийняті наступні рішення:

- №0002310232/0 від 21.10.2009 року, яким визначено суму податкового зобовязання та застосовано штрафну санкцію з податку на прибуток на суму 440078,00 грн.;

- №0002300232/0 від 21.10.2009 року, яким визначено суму податкового зобовязання та застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість на суму 452326,00 грн. на загальну суму 892404,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються наступними нормативними актами: Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ), Бюджетний кодекс України (далі - БКУ), Закон України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 1.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі - Закон№2181), Закон №168, Закон №334, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (далі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 (далі - Положення №88), Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (далі Порядок №165).

Встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Предмет доказування у цій справі, пов'язаний зокрема, із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту по податку на додану вартість та правомірність формування валових витрат, зокрема вказаних у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Згідно наявної у справі копії висновку №2416 від 22.03.2009 року, проведеного експертом КНДІСЕ в справі 74-00137, в якій фігурують умовно вільні зразки підпису ОСОБА_4 підписи від імені ОСОБА_4 виконані не ним а іншою особою.

Зважаючи на обставини, підтверджені Вироком №1 суд встановив, що підписи від імені керівництва ТОВ “Промсервістехресурс” в актах звірки взаєморозрахунків від 01.01.09р. та від 01.07.09р., податкових накладних №№ 652, 861, 903, 904, 907, 1117, 1195, 1227, 1604, 1605, 0506-1, видаткових накладних №№ ПС-: 0000673, 0001594, 0001593, 0001548, 0001541, 0001504, 0001502, 001397, 001252, 0001130, 001248, 0001249 виконані, не ОСОБА_4, а іншою особою (особами). Копії описаних документів, відомостей та інших документів, що посвідчують факти проведення господарських операцій наявні у справі (а.с. 64-135).

У Вироку №1, зазначено, що ОСОБА_4, усвідомлюючи, що ТОВ “Промсервістехресурс” буде використовуватися невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності, однак, бажаючи отримати запропоновану йому грошову винагороду, погодився на пропозицію створення фіктивного підприємства, тобто створення субєкта підприємницької діяльності юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяла велику матеріальну шкоду державі.

Зважаючи на дані матеріалів перевірки податкового органу та обставини встановлені Вироком №1, суд дійшов висновку, що громадянин ОСОБА_4 фактично не вчиняв дій як посадова особа ТОВ “Промсервістехресурс” та відповідно не підписував документи підприємства.

Статтею 2 Закону № 996 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно до п.2.15 вищевказаного положення первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом. Відповідно до п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996 бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи лише з юридичної форми.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.2.1. д) п.7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна має містити окремим рядком місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Відповідно до статті 3 ГКУ, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року N375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

ТОВ "Софія Люкс", за результатами господарської діяльності за 3 та 4 квартали 2008 року, до складу валових витрат віднесло витрати на придбання у ТОВ “Промсервістехресурс” комплектуючих та алюмінієвого профілю на загальну суму 1800239,87 грн.:

№ПС-0000673 від 30.07.2008р. на суму 205000,00, в т.ч. ПДВ 34166,67 грн.(а.с.88),

№ПС-0001130 від 10.09.2008р. на суму 97771,49, в т.ч. ПДВ 16295,25 грн.(а.с.87),

№ПС-0001249 від 30.09.2008р. на суму 15000,00, в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.(а.с.85),

№ПС-0001248 від 30.09.2008р. на суму 230500,00, в т.ч. ПДВ 38416,67 грн.(а.с.89),

№ПС-0001252 від 30.09.2008р. на суму 435000,00, в т.ч. ПДВ 72500,00 грн.(а.с.84),

№ПС-0001397 від 16.10.2008р. на суму 66000,00, в т.ч. ПДВ 11000,00 грн.(а.с.83),

№ПС-0001502 від 04.11.2008р. на суму 6592,03, в т.ч. ПДВ 1098,67 грн. (а.с.77),

№ПС-0001504 від 04.11.2008р. на суму 278407,97, в т.ч. ПДВ 46401,33 грн.(а.с.78),

№ПС-0001541 від 13.11.2008р. на суму 31971,04, в т.ч. ПДВ 5328,51 грн.(а.с.79,

№ПС-0001542 від 13.11.2008р. на суму 76028,96, в т.ч. ПДВ 12671,49 грн.(а.с.80),

№ПС-0001593 від 29.12.2008р. на суму 107000,00, в т.ч. ПДВ 17833,33 грн.(а.с.81),

№ПС-0001594 від 29.12.2008р. на суму 250968,38, в т.ч. ПДВ 41828,06 грн.(а.с.82).

У бухгалтерському обліку господарські операції з ТОВ “Промсервістехресурс” відображені наступними записами: Д-т рах. 23 К-т рах. 631 1 291 059,00 грн.. Д-т рах. 641 К-т рах. 631 300 040,40 грн. Станом на 01.01.2009 року заборгованість перед ТОВ “Промсервістехресурс” склала 250968,38 грн. В рахунок погашення заборгованості 05.06.2009р. ТОВ “Софія Люкс” реалізувала ТОВ “Промсервістехресурс” алюмінієві конструкції згідно податкової накладної №0506-1 від 05.05.2009р. та видаткової накладної № 0506-1 від 05.06.2009р. на суму 250968,38 грн., в т.ч. ПДВ 41828,06 грн. Станом на 01.07.2009р. по даних бухгалтерського обліку заборгованість перед ТОВ “Промсервістехресурс” відсутня. Вищевказана інформація про відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій сторонами не заперечується.

В ході проведення судового засідання суд дійшов висновку, що операції по взаємовідносиних із ТОВ "Промсервістехресурс" не мали реального характеру.

На думку суду, документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку реально відповідало фактичним операціям, які стосувались лише факту перерахування грошових коштів. Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків.

Згідно ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2).

Згідно ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1). Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (ч.2).

Згідно ст. 228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 БКУ доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст.9 БКУ доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти. Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону №2181 визначено, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування, уповноважений утримувати податок, збір (обов`язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, суми таких податків, зборів (обов`язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Суд погоджується з запереченням відповідача та вважає, що позивач порушив ст. 228 ЦКУ щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

Виходячи з встановленого у судовому засіданні та приведених норм ЦКУ, ГКУ, суд дійшов висновку, що ТОВ "Промсервістехресурс" не поставляло матеріали і відповідно ТОВ „Софія Люкс” дані матеріали від вказаного підприємства не отримувало. Отже, у ТОВ „Софія Люкс” відсутнє право на включення до складу валових витрат вартості профілю алюмінієвого та комплектуючих від ТОВ "Промсервістехресурс" в сумі 1291059,0 грн. та формування податкового кредиту по ПДВ в сумі 300040,0 грн. з вартості цих матеріалів.

При цьому позивач не зміг представити суду жодних інших доказів, крім документів з підписами, що не належать посадовим особам ТОВ "Промсервістехресурс".

Таким чином, твердження позивача про неврахування перевіряючими документів податкового обліку за 2007, 2008 та 2009 роки, підтверджуючих валові витрати підприємства, безпідставні. При цьому суд зазначає, що в акті документальної перевірки посадовими особами ТОВ “Софія Люкс” не зроблені відмітки про наявність інших підтверджуючих документів. Також у судовому засіданні відповідач не надав інших документів та доказів. що могли б засвідчити реальність проведених господарських операцій, зокрема: не надано інформації про транспортні засоби що перевозили матеріали, не вказані дати фактичного отримання матеріалів, не вказано осіб, які були залучені на навантажувально-розвантажувальних роботах, не надано документів, що підтверджують можливого зберігання відповідних товарів на складі позивача та відпуску їх у виробництво. Крім цього представник позивача вказала у судовому засіданні що керівник та головний бухгалтер позивача не зможуть вказати інших обставин щодо отримання матеріалів від ТОВ "Промсервістехресурс".

Суд вважає, що у запереченнях податкового органу проти позову, вказані обґрунтовані обставини, які підтверджують те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.

Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи суд дослідив докази, надані податковим органом на підтвердження вказаних ним обставин та вважає, що вони є належними і допустимими відповідно до вимог статті 86 КАС.

Також суд зазначає, що обставини, вказані у Вироку №1, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають та підтверджують неможливість вчинення господарських операцій, про які безпідставно стверджує позивач.

Відомості на підтвердження проведених операцій з контрагентом позивача, які містяться в первинних документах та податкових накладних суд, оцінює як недостовірні та суперечливі, які є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Таким чином, доводи податкового органу щодо безтоварності операцій та їх фіктивності суд вважає обґрунтованими та доведеними.

Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Цивільним кодексом України, ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до статті 186 КАС України Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 24 травня 2011 р.

Суддя А.П.Огородник