Постанова № 15906570, 13.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1035/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Курганська Л.О.,

представника позивача - Запорожець В.В.,

представника відповідача - Шкіль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" /далі по тексту - позивач/звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області /далі по тексту - відповідач/про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 № 0007802301/0/4497, від 27.12.2010 № 0007812301/0\4498, від 27.12.2010 № 0031341701/0/4476 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1384,02 грн.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначив, що не згоден з висновками акта перевірки від 14.12.2010 № 6919/23-209/31847512, викладених у цьому акті порушень не вчиняв, податок на прибуток, податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб обчислював правильно. Також вказав, що при визначенні суми пені за прострочення встановленого строку надходження валютної виручки контролюючий орган допустив порушення положення статті 250 Господарського кодексу України.

У письмових запереченнях проти позову, відповідач посилався на обставини, встановлені перевіркою, та на норми, які, за висновком контролюючого органу, були порушені платником податків - позивачем.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить таких висновків.

Судовим розглядом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Мілк»пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 31847512, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Кременчуцькій обєднаній державній податковій інспекції у Полтавській області.

Вказані обставини визнані сторонами у справі у ході судового розгляду, у суду не має сумнівів у добровільності їх визнання та достовірності, а тому перелічені обставини у силу частини 3 статті 72 КАС України перед судом не доказуються.

З 29.10.2010 по 09.12.2010 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Майстер Мілк»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010.

Результати перевірки оформлені актом від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512.

27.12.2010 з посиланням на цей акт Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0007802301/0/4497, яким визначено ТОВ «Майстер Мілк»податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 44888,00 грн (основний платіж 30136,00 грн; штрафна санкція 14 752,00 грн);

- податкове повідомлення-рішення №0007812301/0/4498, яким визначено ТОВ «Майстер Мілк»податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29822,00 грн (основний платіж 19881,00 грн; штрафна санкція 9941,00 грн);

- податкове повідомлення-рішення №0031341702/0/4476, яким визначено ТОВ «Майстер Мілк»податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2789,55,00 грн (основний платіж 929,85 грн; штрафна санкція 1859,70 грн);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499, яким визначено ТОВ «Майстер Мілк»пеню за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у сумі 41316,06 грн.

Частково не погодившись із вказаними рішеннями, ТОВ «Майстер Мілк»оскаржило їх до Полтавського окружного адміністративного суду.

1.Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0007802301/0/4497:

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0007802301/0/4497 слугував відображений в акті перевірки від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512 висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ «Майстер Мілк»вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок включення до складу валових витрат ІІІ, ІV кварталів 2009 року та ІІ кварталу 2010 року витрат на оплату товарів /робіт, послуг/ за господарськими операціями з ПП «Прайм-Альфа-СВ», ПП «Олетон-Запчастина», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_8., ФОП ОСОБА_7

При цьому контролюючий орган звернув увагу на те, що фактично згідно податкової звітності у ПП "Прайм-Альфа СВ" та у ПП «Олетон-Запчастина»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Також ПП "Прайм-Альфа СВ" та ПП «Олетон-Запчастина»відсутні за своїм місцезнаходженням та їм 13.07.2010 та 15.06.2010 відповідно анульовано свідоцтво платника ПДВ. До того ж встановлено, що, починаючи з квітня 2010 року, ПП «Олетон-Запчастина»- не звітується.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювалися у 2009 та 2010 роках статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку /абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті/.

Судом встановлено, що між ТОВ «Майстер-Мілк»та ПП «Прайм-Альфа-СВ»укладений договір поставки від 15.10.2008 № 390.

За умовами вказаного договору постачальник - ПП «Прайм-Альфа-СВ»зобов'язується передати у власність покупцю ТОВ «Майстер-Мілк»комплектуючі та запасні частини к обладнанню, а покупець зобов'язаний своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його з моменту передання товару постачальником. Загальна вартість поставки складає 3000000,00 грн., у тому числі ПДВ 500000,00 грн. Поставка товара виконується виключно транспортом постачальника за його рахунок.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме:

накладну від 01.07.2009 № 382,

податкову накладну від 01.07.2009 № 382,

рахунок від 05.06.2009 № 05/06,

платіжні доручення від 17.07.2009 № 46, від 08.09.2009 № 292.

Також ТОВ «Майстер-Мілк»був укладений договір на виконання послуг від 20.07.2009 № 18 з ПП «Олетон-Запчастина».

За умовами вказаного договору замовник ТОВ «Майстер-Мілк»зобов'язується надати виконавцеві ПП «Олетон-Запчастина»інформацію та матеріали, необхідні для виконання робіт з виготовлення, модернізації, вдосконалення та ремонту обладнання та забезпечити виконавця технічною документацією, необхідною для виконання робіт, а виконавець зобов'язаний виконати роботи, повернути залишки і відходи сировини замовнику та за власний рахунок виконати доставку обладнання на підприємство замовника. Загальна вартість робіт договором не узгоджена.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме:

акт виконаних робіт від 01.09.2009 б/н,

акт виконаних робіт від 03.09.2009 № 27/08,

податкову накладну від 01.09.2009 № 19,

податкову накладну від 03.09.2009 № 25.

Також ТОВ «Майстер-Мілк»були укладені договори на перевезення вантажів від 01.07.2009 № 27 з ФОП ОСОБА_3 та від 05.10.2009 (усний) з ОСОБА_8.

На підтвердження фактів здійснення господарських операцій позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме:

акт виконаних робіт від 29.04.2010 №8,

рахунок від 29.04.2010 №9,

акт виконаних робіт без дати № 3,

рахунок від 28.07.2009 № 3,

акт виконаних робіт від 14.07.2009 № 2,

рахунок від 14.07.2009 № 2,

акт виконаних робіт від 10.07.2009 № 1,

рахунок від 10.07.2009 № 1,

платіжне доручення від 10.07.2009 № 23,

платіжне доручення від 29.07.2009 № 125,

рахунок від 05.10.2009 № 17,

акт виконаних робіт від 05.10.2009 б/н,

платіжне доручення від 15.02.2010 № 1077.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього ж Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У свою чергу, відносини у галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, тощо.

Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і у статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно з пунктом 11.5 Правила перевезень товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, всупереч наведеним нормам, товарно-транспортних накладних на перевезення комплектуючих та запасних частин до обладнання /по договору поставки з ПП «Прайм-Альфа-СВ»/, матеріалів, необхідних для виконання робіт з ремонту обладнання, і залишків та відходів сировини /по договору на виконання робіт з ПП «Олетон-Запчастина»/ та вантажів /по договорам з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_8/ позивачем не надано (про що зазначено в акті перевірки), хоча з наведених норм слідує, що товарно-транспортна накладна оформлюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та повинна бути і у вантажовідправника, і у вантажоодержувача.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних дає підстави для висновку, що товар та вантажі фактично не перевозилися та не поставлялися позивачу,а роботи з ремонту обладнання фактично не виконувалися, не дивлячись на документальне оформлення цих господарських операцій.

Крім того, відповідно до пункту 30 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" надання послуг із перевезення автомобільним транспортом вантажів підлягає ліцензуванню.

А відтак, враховуючи передбачений законодавством державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог відповідного законодавства, суд ставить під сумнів те, що ПП «Прайм-Альфа-СВ»та ПП «Олетон-Запчастина»здійснювали перевезення, не маючи при цьому дозволу на перевезення.

Також суд зауважує, що позивач не надав суду як результат виконаних робіт, а саме: пакет конструкторської документації, який значиться у первинних документах ПП «Олетон-Запчастина», так і технічну документацію на матеріали, які підлягали ремонту та модернізації.

Також ТОВ «Майстер-Мілк»були укладені договори на виконання транспортних (експедиторських) послуг від 01.01.2009 № 01/01 з ФОП ОСОБА_4, від 10.09.2009 № 10/09 з ФОП ОСОБА_5, та від 22.03.2010 (усний) з ФОП ОСОБА_7

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме:

акт виконаних робіт від 21.07.2009 б/н,

рахунок від 21.07.2009 № 431,

акт виконаних робіт від 14.07.2009 б/н,

рахунок від 14.07.2009 № 430,

акт виконаних робіт без дати та номеру,

рахунок від 11.09.2009 № 435,

акт виконаних робіт від 16.09.2009 б/н,

рахунок від 16.09.2009 № 16/09,

акт виконаних робіт від 26.09.2009 б/н,

рахунок від 25.09.2009 № 25/09-2,

акт виконаних робіт від 20.11.2009 б/н,

рахунок від 19.11.2009 № 19/11,

акт виконаних робіт від 20.11.2009 б/н,

рахунок від 19.11.2009 № 19/11-1,

рахунок від 21.09.2009 № 21/09-3,

акт виконаних робіт від 21.09.2009 б/н,

акт виконаних робіт від 10.09.2009 б/н,

договір-заявку від 10.09.2009 № 10/09,

акт виконаних робіт від 29.10.2009 б/н,

рахунок від 23.03.2010 № 62/1003,

акт про виконання робіт від 23.03.2010 № 62/1003,

рахунок від 23.03.2010 № 62/1004,

акт про виконання робіт від 23.03.2010 № 62/1004,

платіжне доручення від 16.07.2009 № 45,

платіжне доручення від 16.09.2009 № 342,

платіжне доручення від 28.07.2009 № 121,

платіжне доручення від 02.11.2009 № 589,

платіжне доручення від від 25.11.2009 № 708,

платіжним дорученням від 25.11.2009 № 707,

платіжне доручення від 29.09.2009 № 407,

платіжне доручення від 23.09.2009 № 391,

платіжне доручення від 18.09.2009 № 351,

платіжне доручення від 11.09.2009 № 324,

платіжне доручення від 22.03.2010 № 1249,

платіжне доручення від 22.03.2010 № 1249.

За визначенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, експедитором з перевезення вантажів є працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажу.

Вказані акти виконаних робіт не містять посилання ні на вантаж, щодо якого фізичними особами-підприємцями було здійснено комплекс операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення, ані на осіб вантажовідправників та вантажоотримувачів у пунктах завантаження та вивантаження вантажу.

Також позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження обставин укладання та виконання договорів придбання та продажу позивачем вантажів, перевезення яких організовувалося ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7

Таким чином, відсутність належно оформлених первинних документів щодо перевезення товару та виконання робіт свідчить про неправомірність включення позивачем витрат до складу валових витрат за господарськими операціями з з ПП «Прайм-Альфа-СВ», ПП «Олетон-Запчастина», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_8., ФОП ОСОБА_7

Отже, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 №0007802301/0/4497 є правомірним і у задоволенні позову про визнання його недійсним слід відмовити.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0007812301/0/4498:

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0007812301/0/4498 слугував відображений в акті перевірки від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512 висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ «Майстер Мілк»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до складу податкового кредиту за червень 2010 року податку на додану вартість у сумі 19881,00 грн за господарськими операціями з ПП "Прайм-Альфа СВ" та у ПП «Олетон-Запчастина».

При цьому контролюючий орган також звернув увагу на те, що фактично згідно податкової звітності у ПП "Прайм-Альфа СВ" та у ПП «Олетон-Запчастина»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Також ПП "Прайм-Альфа СВ" та ПП «Олетон-Запчастина»відсутні за своїм місцезнаходженням та їм 13.07.2010 та 15.06.2010 відповідно анульовано свідоцтво платника ПДВ. До того ж встановлено, що, починаючи з квітня 2010 року, ПП «Олетон-Запчастина»- не звітується.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість у 2010 році були унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Отже, системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави для висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності субєкта господарювання платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Виходячи зі змісту наведеного положення закону, поставка товарів передбачає перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а поставка послуг - надання послуги виконавцем замовнику.

Судом встановлено, що між ТОВ «Майстер-Мілк»та ПП «Прайм-Альфа-СВ»укладений договір поставки від 15.10.2008 № 390.

За умовами вказаного договору постачальник - ПП «Прайм-Альфа-СВ»зобов'язується передати у власність покупцю ТОВ «Майстер-Мілк»комплектуючі та запасні частини к обладнанню, а покупець зобов'язаний своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його з моменту передання товару постачальником. Загальна вартість поставки складає 3000000,00 грн., у тому числі ПДВ 500000,00 грн. Поставка товара виконується виключно транспортом постачальника за його рахунок.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме:

накладну від 01.07.2009 № 382,

податкову накладну від 01.07.2009 № 382,

рахунок від 05.06.2009 № 05/06,

платіжні доручення від 17.07.2009 № 46, від 08.09.2009 № 292.

Також ТОВ «Майстер-Мілк»був укладений договір на виконання послуг від 20.07.2009 № 18 з ПП «Олетон-Запчастина».

За умовами вказаного договору замовник ТОВ «Майстер-Мілк»зобов'язується надати виконавцеві ПП «Олетон-Запчастина»інформацію та матеріали, необхідні для виконання робіт з виготовлення, модернізації, вдосконалення та ремонту обладнання та забезпечити виконавця технічною документацією, необхідною для виконання робіт, а виконавець зобов'язаний виконати роботи, повернути залишки і відходи сировини замовнику та за власний рахунок виконати доставку обладнання на підприємство замовника. Загальна вартість робіт договором не узгоджена.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документи, а саме:

акт виконаних робіт від 01.09.2009 б/н,

акт виконаних робіт від 03.09.2009 № 27/08,

податкову накладну від 01.09.2009 № 19,

податкову накладну від 03.09.2009 № 25.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього ж Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У свою чергу, відносини у галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, тощо.

Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і у статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Згідно з пунктом 11.5 Правила перевезень товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, всупереч наведеним нормам, товарно-транспортних накладних на перевезення комплектуючих та запасних частин до обладнання /по договору поставки з ПП «Прайм-Альфа-СВ»/, матеріалів, необхідних для виконання робіт з ремонту обладнання, і залишків та відходів сировини /по договору на виконання робіт з ПП «Олетон-Запчастина»/ позивачем не надано (про що зазначено в акті перевірки), хоча з наведених норм слідує, що товарно-транспортна накладна оформлюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та повинна бути і у вантажовідправника, і у вантажоодержувача.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних дає підстави для висновку, що товар фактично не перевозився та не поставлявся позивачу , а роботи (послуги) з ремонту обладнання фактично не виконувалися, не дивлячись на документальне оформлення цих господарських операцій.

Крім того, відповідно до пункту 30 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" надання послуг із перевезення автомобільним транспортом вантажів підлягає ліцензуванню.

А відтак, враховуючи передбачений законодавством державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог відповідного законодавства, суд ставить під сумнів те, що ПП «Прайм-Альфа-СВ»та ПП «Олетон-Запчастина»здійснювали перевезення, не маючи при цьому дозволу на перевезення.

Також суд зауважує, що позивач не надав суду як результат виконаних робіт, а саме: пакет конструкторської документації, який значиться у первинних документах ПП «Олетон-Запчастина», так і технічну документацію на матеріали, які підлягали ремонту та модернізації.

Таким чином, відсутність у позивача обовязкових первинних документів свідчить про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій у свою чергу виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими господарськими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Отже, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 №0007812301/0/4498 є правомірним і у задоволенні позову про визнання його недійсним слід відмовити.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0031341702/0/4476:

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0031341702/0/4476 слугував відображений в акті перевірки від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512 висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ «Майстер Мілк»вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок неоподаткування доходів, отриманих платниками податків від свого працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), у ІІ півріччі 2009 року та І півріччі 2010 року, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб за цей період на загальну суму 929,85 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ТОВ «Майстер Мілк»не включило до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості замовленої питної води.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з оподаткуванням доходів фізичних осіб, регулювалися у 2009 та 2010 роках Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Так, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпунктів «б»та «е»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді:

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Водночас підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що до валових витрат платника податку на прибуток підприємств включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України.

До переліку, що встановлений Кабінетом Міністрів України у постанові від 27 червня 2003 року № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», не віднесено надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, питної води.

Таким чином, вартість безоплатно наданої платнику податку питної води є згідно підпункту «б»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб»його доходом, що підлягає оподаткуванню, та до складу валових витрат підприємства не включається.

До того ж за змістом статті 7 Закону України «Про охорону праці», на підставі якого прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою працівники, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці.

При цьому віднесення робіт до категорії зі шкідливими умовами праці можливе на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Позивач поданими доказами не довів суду як того, що працівники, яким безоплатно надавалася питна вода, працювали на робочих місцях зі шкідливими умовами праці, так і того, що у підприємства взагалі є такі атестовані місця.

З огляду на це, забезпечення найманих працівників замовленою питною водою за рахунок підприємства позивача слід розцінювати як надання працівникам додаткового блага у вигляді вартості майна, безоплатно отриманого платниками податку.

Відповідно позивач повинен був утримувати податок з такого доходу.

Так, статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (підпункт «а»пункту 17.2).

Отже, наведеними нормами закону визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, відмінних від заробітної плати, є податковий агент.

За визначенням пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, позивач, який оплачував найманим працівникам питну воду, є податковим агентом, на якого законом покладено обовязок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету.

А відтак, суд доходить висновку, що позивач безпідставно не утримав податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 929,85 грн у ІІІ, ІV кварталах 2009 року та І та ІІ кварталах 2010 року, та що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.12.2010 №0031341702/0/4476 є правомірним і у задоволенні позову про визнання його недійсним слід відмовити.

4. Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 у частині визначення пені у сумі 1384,02 грн /оскаржуваній частині/:

Судом встановлено, що фактичною підставою для нарахування ТОВ «Майстер Мілк»пені у сумі 1384,02 грн згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 в оскаржуваній частині слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 14.12.2010 №6919/23-209/31847512, про порушення вказаним субєктом господарювання статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»внаслідок перевищення 180-денного терміну зарахування валютної виручки на валютний рахунок позивача за експортними контрактами від 14.08.2008 № 28/08 з компанією «ФудМайстер-АйсКрим»/Казахстан/ та від 25.05.2009 № 2/09 з ТОВ «Промагрокомплект»/Росія/.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у редакції Закону, діючій до 24.11.2009, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як свідчать матеріали судової справи, поставка за контрактом від 14.08.2008 № 28/08 з компанією «ФудМайстер-АйсКрим»була здійснена позивачем 10.06.2009, що підтверджується вивізною вантажною митною декларацією /а.с. 225, т. І/.

Граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припав на 07.12.2009.

Виручка у сумі 538,49 дол.США нерезидентом погашена /шляхом взаємозаліку/ несвоєчасно (12.03.2010), що не заперечувалось позивачем у позовній заяві та представником позивача у судовому процесі /а.с. 12, 227, т. І/.

Кременчуцькою ОДПІ нараховано пеню за вказаним контрактом у сумі 1225,30 грн за період з 08.12.2009 по 12.03.2010 /а.с. 249, т. І/.

Як слідує із тексту позовної заяви, позивач не згоден з нарахуванням цієї суми пені лише з підстави порушення відповідачем строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, при її нарахуванні.

Отже, спору між сторонами щодо фактичних обставин немає.

За своєю суттю пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні господарської діяльності є адміністративно-господарською санкцією, а тому її нарахування повинно здійснюватися з 01.01.2004 /дата набрання чинності Господарським кодексом України/ з урахуванням строку, встановленого статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до норми вказаної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки порушення терміну зарахування виручки в іноземній валюті є триваючим, то строк, встановлений статтею 250 ГК України, за таке порушення застосовується за таким правилом, що пеня може бути нарахована не більш ніж за один рік до дати прийняття контролюючим органом рішення про нарахування пені при умові, що це порушення було виявлено в межах шестимісячного строку.

Згідно розрахунку пеня за порушення терміну надходження валютної виручки за контрактом від 14.08.2008 № 28/08 нарахована за період з 08.12.2009 по 12.03.2010, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000342200/0/4499 прийнято Кременчуцькою ОДПІ - 27.12.2010. Це означає, що пеню у сумі 245,06 грн за період з 08.12.2009 по 26.12.2009 нараховано контролюючим органом поза межами строку, встановленого статтею 250 ГК України для притягнення субєкта господарювання до відповідальності.

Таким чином, спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині визначення пені у сумі 245,06 грн. Решта суми пені в 980,24 грн за період з 27.12.2009 по 12.03.2010 нарахована відповідачем в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Як також свідчать матеріали судової справи, поставка за контрактом від 25.05.2009 № 2/09 з ТОВ «Промагрокомплект»була здійснена позивачем 14.07.2009, що підтверджується вивізною вантажною митною декларацією /а.с. 240, т. І/.

Граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припав на 10.01.2010.

ТОВ «Майстер Мілк»подало до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України позовну заяву про стягнення з ТОВ «Промагрокомплект»суми заборгованості по експортному контракту від 25.05.2009 № 2/09.

Справу прийнято до провадження постановою суду - 12.01.2010/а.с. 12, 243, т. І/.

Кременчуцькою ОДПІ нараховано пеню за вказаним контрактом у сумі 158,72 грн за один день 11.01.2010 /а.с. 249, т. І/.

Як слідує із тексту позовної заяви, позивач не згоден з нарахуванням цієї суми пені з підстави порушення відповідачем статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та статті 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, з таким доводом позивача суд не погоджується, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нарахування пені зупиняється з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду, а як свідчить постанова Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України справу прийнято до провадження 12.01.2010, тоді як граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припадав на 10.01.2010.

Отже, пеня підлягає нарахуванню за 11.01.2010.

Не вбачає суд і порушення відповідачем строку, встановленого статтею 250 ГК України, адже порушення мало місце 11.01.2010, а пеня нарахована рішенням 27.12.2010, тобто в межах року.

Таким чином, спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним і у задоволенні позову про визнання його недійсним слід відмовити.

У цілому позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 27.12.2010 № 0000342200/0/4499 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 245,06 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2011 року.

СуддяН.І. Слободянюк