Постанова № 15905930, 27.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2591/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 року

о12год.30хв. м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Гурченковій Г.М.

За участю представників сторін:

Від Прокуратури: ОСОБА_1 за довіреністю №1120 від 05.04.2011р.

Від позивача: ОСОБА_2 не зявилась. Надіслала до суду заяву (вхід.№16689/2011 від 17.05.2011р.) про розгляд справи за її відсутності.

Від відповідача: Військової частини А2171 до суду не зявився. Надіслав до суду заяву (вхід.№17395/2011 від 23.05.2011р.) про розгляд справи за відсутності представника Військової частини А2171.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2171 щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості по грошовій компенсації за речове майно на загальну суму 1129грн., невидачі речового майна в натуральному вигляді на загальну суму 5405грн. та зобовязати виплатити грошову компенсацію за речове майно на загальну суму 1129грн. та видати речове майно в натуральному вигляді на загальну суму 5405грн., відповідно до довідки №38 від 25.06.2009р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати заперечення на адміністративний позов у строк до 19.04.2011р.

Ухвалою суду від 19.04.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 23.05.2011р.

23.05.2011р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява (вхід.№17395/2011) відповідача Військової частини А2171 за підписом Командира військової частини А2171, полковника Лабунця В.О., в якій останнім зазначено, що позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах Літвін Інни Федорівни Військова частина А2171 визнає у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 23.05.2011р. не з'явився, заперечення на позовні вимоги не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Наказом Командира військової частини А2171 від 11.06.2009р. №114 прапорщик ОСОБА_2, відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»та на підставі наказу Командира Повітряних Сил Збройних Сил України від 09.06.2009р. №53-пм була звільнена у запас згідно пункту «б»частини 6 (за станом здоровя), з посади начальника приймального радіовузла приймального радіо відділення приймально-передавального радіоцентру батальйону звязку Військової частини А2171.

Так, як вбачається з наявної у матеріалах справи Довідки №38 від 25.06.2009р. «Про одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів, що підлягає видачі», на підставі наказу командира частини А2171 від 11.06.2009р. №1114 за підписом Помічника командира військової частини А2171 з ФЕР, капітана Шматок А.І. та Начальника речової служби військової частини А2171, капітана Алтипіна О.А., позивачу належить виплатити грошову компенсацію за речове майно до 11.03.2000р. на загальну суму 1129,00грн., та після 11.03.2000р. видати речове майно у натуральному вигляді на загальну суму 5405,00грн., що загалом складає 6534,00грн.

Разом з тим, означені суми грошової компенсації, а також речове майно ОСОБА_2 відповідачем видано не було.

Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Статтею 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991року №2011-XI (зі змінами та доповненнями) ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України»від 06.12.1991р. №1934-XII (зі змінами та доповненнями) Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них (в редакції чинній до внесення відповідних змін Законом України №328-V від 03.11.2006р.).

Крім того, згідно з п.27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004р. №1444 (зі змінами та доповненнями) військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Також, пунктом 28 Постанови Кабінету Міністрів України „Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України " від 22 липня 1998року №1135 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.

Разом з тим, п.2. Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000року №1459-III з 11.03.2000р. призупинено дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991року №2011-XI в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції Закону України від 03.11.2006 року) з 01.01.2007р. відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за належне до видачі речове майно, а саме п.2 ст. 9-1 зазначеного Закону передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007рік»п.59 ст.71 дію п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зупинено на 2007р. та відповідно до п.3 ч.65 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»виключено.

22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008року №10-рп/2008.

Таким чином, норми пункту 2 статті 9-1 Закону після прийняття Конституційним Судом вказаного вище рішення відновили свою дію в редакції до внесення змін (виключення зазначеного пункту) згідно із Законом України від 28 грудня 2007року №107-VI.

Таким чином, з урахуванням того, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000р. №1459-III не скасовано та неконституційним не визнано, що свідчить про його чинність, та відповідно унеможливлює отримання грошової компенсації замість речового майна за період після 11.03.2000року.

Наказом Міністра оборони України «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444»від 31.01.2006 р. № 45 затверджений Порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час.

Згідно з п.3.1.12. вказаного Порядку грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Крім того, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справа "Кечко проти України", "Бурдов проти Росії", №59498/00, пар.35, ECHR 2002-ІІІ ( mutatis mutandis), справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності). До того ж, щодо першої справи, зазначено також у листі Верховного суду України від 07.2006року №1-5/400, в якому, зокрема, наголошено на тому, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ч.4 ст.128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2171 щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості по грошовій компенсації за речове майно у розмірі 1129,00грн. та невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 5405,00грн.

3. Зобовязати Військову частину А2171 (м.Одеса, Овідіопольська дорога,8, код ЄДРПОУ 23213460) виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) суму заборгованості по грошовій компенсації за речове майно у розмірі 1129(одна тисяча сто двадцять девять)грн.00коп.

4. Зобовязати Військову частину А2171 (м.Одеса, Овідіопольська дорога,8, код ЄДРПОУ 23213460) видати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) речове майно в натуральному вигляді на суму 5405(пять тисяч чотириста пять)грн.00коп. згідно Довідки №38 від 25.06.2009р.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею «27»травня 2011року

Суддя Харченко Ю.В.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2171 щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості по грошовій компенсації за речове майно у розмірі 1129,00грн. та невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 5405,00грн.

3. Зобовязати Військову частину А2171 (м.Одеса, Овідіопольська дорога,8, код ЄДРПОУ 23213460) виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) суму заборгованості по грошовій компенсації за речове майно у розмірі 1129(одна тисяча сто двадцять девять)грн.00коп.

4. Зобовязати Військову частину А2171 (м.Одеса, Овідіопольська дорога,8, код ЄДРПОУ 23213460) видати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) речове майно в натуральному вигляді на суму 5405(пять тисяч чотириста пять)грн.00коп. згідно Довідки №38 від 25.06.2009р.

27 травня 2011 року