Постанова № 15904039, 14.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
14.04.2011
Номер справи
2а-8802/10/1370
Номер документу
15904039
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 р. Справа № 2а-8802/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

при секретарі Дака Т.П.,

представника позивача Ковтун Н.О., представника відповідача Демчик О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ до Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Прокуратура Івано-Франківської області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Стар», про стягнення коштів

в с т а н о в и в:

01.10.2010 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла з Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовна заява Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківськ (далі-ДПІ у м.Івано-Франківськ») до Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»про визнання договору купівлі-продажу обєкту нерухомості та майново-господарських зобовязань, що виникли на його підставі, недійсними.

Ухвалою суду від 04.10.2010 року прийнято до розгляду справу №2а-8802/10/1370. В судовому засіданні 14.04.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та письмових пояснення по справі. Зокрема, підставою для звернення до суду стало встановлення порушень у фінансово-господарських взаємовідносинах ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»із ЗАТ «Терра Петролеум»(м. Тернопіль). Зокрема, між вказаними суб'єктами підприємницької діяльності було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості №25/06-Т від 25.12.2003 року. Згідно укладеного договору передбачалося, що ЗАТ «Терра Петролеум», як Продавець передає у власність ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», як Покупцю, а покупець приймає та оплачує комплекс автозаправної станції в м. Жовкві Львівської області, по вул. Сагайдачного, 1а. Однак в ході перевірки та відповідно до наданих документів встановлено, що виконання умов договору ЗАТ «Терра Петролеум»не відбулось, а отже виконання умов договору не проведено.

Таким чином, позивач дійшов до висновку, що дії ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»та ЗАТ «Терра Петролеум»(правонаступником якого є ПАТ «Концерн Галнафтогаз») є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків для сторін. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Концерн Галнафтогаз» в дохід держави кошти одержані за нікчемним правочином в сумі 3600 тис. грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях вимог позовної заяви. Зокрема зазначив, що при укладенні Договору ЗАТ «Терра Петроліум»не переслідувало інтересів суперечних інтересам держави чи суспільства, оскільки діяло у спосіб та порядку передбаченому чинним на той час цивільним законодавством, який передбачав такий вид зобовязань як договори купівлі-продажу та комісії. Крім того, в матеріалах справи наявна інформація про те, що порушена відносно посадових осіб ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»кримінальна справа, в ході розслідування якої досліджувалось питання правомірності укладення спірного у даній справі договору, закрита у звязку з відсутністю складу злочину на підставі п.2 ст.6 КПК України. Враховуючи наведене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, водночас правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини першої ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ДПІ у м. Івано-Франківськ покликається на те, що ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»укладено Договір купівлі-продажу №25/06-Т від 25.12.2003р. з метою незаконного відшкодування сум податку на додану вартість із державного бюджету в сумі 600000.00 грн., а отже, ЗАТ «Терра Петроліум», не маючи на меті передачі нерухомого майна згідно даного Договору та Договору комісії №22/06-т від 22.12.2003 року не сплачуючи за цією господарською операцією зобовязання з податку на додану вартість, керувалися метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Крім того, позивач покликається на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, проте, при виконанні сторонами спірного договору купівлі-продажу надмірної сплати податку в бюджет не відбулося, а отже, ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»було безпідставно відшкодовано з бюджету 600000,00 грн. ПДВ, чим спричинило збитки державі. Спричиненню вказаних збитків передувала умисна несплата до бюджету ЗАТ «Терра Петроліум», правонаступником якого є ПАТ «Концерн Галнафтогаз»зобовязання з податку на додану вартість на вищевказану суму.

Проте, зазначені доводи позивача, не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки від 03.02.2005 року №72/26-2-31524413 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»ВАТ «Концерн Галнафтогаз»за період з 01.01.2004 року по 30.09.2004 року встановлено, що 25.12.2003 року ЗАТ «Терра Петроліум»(правонаступником якого є ПАТ «Концерн Галнафтогаз»), як Продавець та ДП «Івано Франківськнафтопродукт», як Покупець, укладено договір купівлі-продажу обєкта нерухомості № 25/06-Т, згідно якого Продавець на виконання укладеного Договору комісії №22/06-Т від 22.12.2003р. з ТзОВ «Лео-Стар»передає у власність покупцю комплекс автозаправної станції, розташований у м.Жовква, вул.Сагайдачного,1а, а Покупець приймає та оплачує кошти за дану АЗС, загальною вартістю 3800000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість).

У відповідності до п.4.2 Договору №25/06-Т Покупець сплачує Продавцю повну вартість придбаного обєкта протягом девяти календарних місяців від дати підписання цього Договору. Передача обєкту нерухомості та підписання акту про його прийом-передачу здійснюється протягом тридцяти календарних днів від дати здійснення передоплати згідно цього Договору.

На виконання умов Договору, 30.06.2004 року ДП «Івано Франківськнафтопродукт»платіжним дорученням №53 перерахувало на користь ЗАТ «Терра Петроліум»3600000,00 грн., в тому числі 600000,00 грн. податку на додану вартість. ЗАТ «Терра-Петроліум»виписало Покупцю податкову накладну №1701 від 30.06.2004 року на суму одержаних від нього коштів.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до п.4.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у випадку, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобовязань комісіонера є дата, визначена за правилами п.7.3 цього Закону, яким визначено, що зокрема, датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно поданої до матеріалів справи копії Декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року Товариство задекларувало до сплати 732 320 грн., з яких 600000,00 грн. зобовязання зі сплати податку на додану вартість за Договором купівлі-продажу обєкту нерухомості №25/06-Т.

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка №26-02/18-31010679 від 17.11.2004 року «Про результати позапланової перевірки ЗАТ «Терра-Петроліум»з питань взаємовідносин з ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»за період з 01.03.2003 року по 17.11.2004 року», якою підтверджено ведення Товариством податкової звітності у відповідності з правилами ведення і складання податкових декларацій, а також книг обліку продажу та придбання товарно-матеріальних цінностей та включення податку на додану вартість по виданій податковій накладній №1701 від 30.06.2004 року до податкового зобовязання відповідного звітного періоду (червень 2004 року), що відображено в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ.

Згідно Довідки №62784/7/19-022 від 21.09.2005 року Тернопільської ОДПІ, станом на 01.07.2004 року по ЗАТ «Терра Петроліум»переплата по податку на додану вартість становить 874 399,87 грн., станом на 01.08.2004 року становить 2079,87 грн.

Зазначені докази спростовують висновок позивача про те, що ЗАТ «Терра Петроліум»не сплачуючи за Договором купівлі-продажу обєкту нерухомості №25/06-Т зобовязання з податку на додану вартість, керувалось метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

В свою чергу, ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»на підставі одержаної зазначеної вище податкової накладної, у відповідності до вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включило суму податку на додану вартість в розмірі 600000,00 грн. до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року та відобразило її у Книзі придбання товарів (робіт, послуг).

Листом від 23.03.2006 року №12885/10/19-116 ДПІ у м.Івано-Франківську підтверджено, що податкові декларації по податку на додану вартість за червень 2004 року ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»подані податковому органу без порушень вимог чинного законодавства.

При цьому, актом перевірки від 03.02.2005 року №72/26-2-31524413 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»ВАТ «Концерн Галнафтогаз»за період з 01.01.2004 року по 30.09.2004 року ДПІ у м.Івано-Франківську підтверджено, що у періоді, що перевірявся, Підприємство не заявляло до відшкодування з бюджету податок на додану вартість (арк.5 акту перевірки) та протягом вказаного періоду відшкодування ПДВ з бюджету у вигляді повернення коштів на рахунок або проведення взаємозаліків не проводилось (арк. 10 акту перевірки).

10.12.2004 року ЗАТ «Терра Петроліум»було повернуто на рахунок ДП «Івано Франківськнафтопродукт»3600000,00 грн. попередньої оплати за Договором №25/06-Т від 25.12.2003 року. та одночасно Сторонами, на підставі п.п. 4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»проведено коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зі змісту ст.203, 228 Цивільного кодексу України, ст.228 Господарського кодексу України випливає, що необхідними умовами для визнання господарського зобов'язання недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосування наслідків відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, є укладання його з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідні наслідків, а також укладання зобов'язання з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру) хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, а саме: вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача або відповідачів за відповідну злочинну дію, в матеріалах справи не вбачається. Натомість, згідно листа ДПА у Івано-Франківській області від 26.12.2006р. №158/7/09-015 кримінальна справа, порушена постановою начальника СВПМ ДПІ у м.Івано-Франківську від 28.10.2004 р. за фактом умисного ухилення службових осіб ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»від сплати податків за ст.212 ч.3 КК України, закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України в звязку з відсутністю складу злочину.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено, що спірна угода посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, порушує основні принципи існуючого суспільного ладу та у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

За таких обставин відсутні правові підстави для застосування до ПАТ «Концерн Галнафтогаз»передбачених ст.208 Господарського кодексу України санкцій у вигляді стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином в сумі 3600000,00 грн., а відтак, для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 19 квітня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.

Попередній документ : 15904014
Наступний документ : 15904105