Постанова № 15902639, 13.05.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КопіяСправа № 1170/2а-246/11

Категорія статобліку 10.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2011 рокум. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Флоренка О.Ю.

при секретарі Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 285,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 285,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 285,82 грн., яку необхідно стягнути у судовому порядку.

Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі (а.с. 15, 20).

За таких умов, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2, у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначила, що стаття 106 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій та їх посадових осіб. На думку відповідача, вона не може нести ніякої відповідальності згідно даної статті Закону, оскільки вона не є страхувальником (не має найманої робочої сили), не є банком та організацією (а.с.26 30). До того ж, пункти 1-9 ст. 106 зазначеного Закону було виключено на підставі Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI). Оскільки у ІІІ кварталі 2010 р. відповідач не отримала жодного прибутку, а понесла збитки, вона не має фінансової можливості сплатити заборгованість, яка є предметом позову.

Заслухавши пояснення відповідача та її представника, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

На підставі п. 7 розділу VІІІ Закону №2464-VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Отже, оскільки заборгованість із сплати страхових внесків, яка є предметом позову, була нарахована та не сплачена відповідачем у період до 01.01.2011 р., вона повинна бути стягнута відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, зокрема, у відповідності до норм Закону №1058-IV, що спростовує доводи представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин пунктів 1-9 ст. 106 Закону №1058-IV, які було виключено на підставі Закону України №2464-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Платниками страхових внесків згідно зі ст. 15 Закону №1058-IV, є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до п.5 ст. 14, п. 3 ч.1 ст. 11 Закону №1058-IV є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону №1058-IV, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, на те, що ОСОБА_1 не несе ніякої відповідальності за нормами ст. 106 Закону №1058-IV, оскільки не є страхувальником (не має найманої робочої сили), не є банком та організацією. В матеріалах справи є патент серії ПАС №649036, з якого вбачається, що ОСОБА_1, є субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою. Відповідно ч. 8. п. 4 розділу XV "Прикінцевих положеннь" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, а тому вони є страхувальниками.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" передбачено, що до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Відповідно до пп. 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (в редакції Закону України від 08.07.2010 р. №2461-VI ""Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"", який набув чинності 17.07.2010 р.), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Закон України від 08.07.2010 р. №2461-VI ""Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"" на даний час є чинним, адже він не був скасований рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 р. N 22-рп/2010 та до нього не вносилися зміни Законом України від 23.12.2010 р. N 2859-VI "Про внесення змін до додатка N 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"", що спростовує доводи представника відповідача в цій частині.

Як визначено абз. 9 ст. 1 Закону №1058-IV, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Судом встановлено, що відповідач обрав особливий спосіб оподаткування доходів, а саме фіксований податок, та починаючи з липня 2010 року зобовязаний сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, в порядку передбаченому ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування», обліку та звітності субєктів підприємницької діяльності», у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхових внесків за кожну особу (а.с.8).

Як, встановлено з матеріалів справи (а.с. 8), розмір мінімального страхового внеску за 3 квартал 2010 р. склав 884,46 грн. У складі фіксованого податку, сплаченого відповідачем у 3 кварталі 2010 р., до Пенсійного фонду України надійшло 598,64 грн. Отже, станом на 25.01.2011 р., сума заборгованості по сплаті відповідачем страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 3 квартал 2010 р. становить 285,82 грн.

Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Таким чином відповідач, як фізична особа-підприємець, який обрав особливий спосіб оподаткування за фіксованим податком, був зобовязаний сплатити страхові внески за ІІІ квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 106 Закону України №1058-IV, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону №1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до абзаців 3, 6 пункту 8.2. "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

01.11.2010 року виконуючим обовязки начальника Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, було винесено вимогу №Ф242 про сплату відповідачем боргу у сумі 285,82 грн. (а.с.4). Дану вимогу відповідач отримав 16.11.2010 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з вимогою.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а тому, на думку суду, збиткова підприємницька діяльність відповідача у ІІІ кварталі 2010 р. не звільняє її від необхідності сплати заборгованості, яка є предметом позову.

Таким чином, станом на 25.01.2011 року, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за ІІІ квартал 2010 р. у розмірі 285,82 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку на користь позивача.

Згідно з ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 71, 86, 94, 160-163, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області (25014, м. Кіровоград, вул. Дарвіна, 29, МФО 323475, р/р 256053121217, в Кіровоградське облуправління ВАТ ДОБУ, код 20650071) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 285,82 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.05.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.05.2011 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя(підпис)О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

СуддяО.Ю. Флоренко