Постанова № 15902623, 27.05.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 травня 2010 року Справа № 2а-1240/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МогиланС.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 10-05 год. адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Пласт», 25009, м.Кіровоград, вул. Комарова, 68, код ЄДРПОУ 31703685

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, 25009, м.Кіровоград, вул. Глінки, 2

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

представників:

позивача Баранчука О.В.,

відповідача Івашкіна О.В.,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Пласт»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012350/1 від 18 березня 2010 року, яким ТОВ «Центр-Пласт»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 105497,00 грн., з яких 70331,00 грн. основного платежу та 35166,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, винесеного Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Центр-Пласт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Івенто-2005»за період з 01.03.2008 р. по 31.08.2008 р. №1107/23-50/31703685 від 28.12.2009 р., висновками якого є порушення, на думку відповідача, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що несплата ПДВ контрагентом не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, а тому нарахування податковим органом ТОВ «Центр-Пласт»податкового зобовязання в сумі 105497,00 грн. є безпідставним.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 29.07.2008 р. засновника, директора та головного бухгалтера ПП «Івенто-2005»ОСОБА_3 визнано винним за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_3, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності немає, бухгалтерських та податкових документів не підписував, а тому податкові накладні виписані неуповноваженою особою, чим на думку відповідача, порушено вимоги наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, представник відповідача позов не визнав з підстав вказаних в запереченні на позов.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.05.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 01.06.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

З 17.12.2009 р. по 23.12.2009 р. Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Центр-Пласт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Івенто-2005»за період з 01.03.2008 р. по 31.08.2008 р., за наслідками якої складено акт №1107/23-50/31703685 від 28.12.2009 р. (а.с.8-17), де висновком є завищення позивачем на думку відповідача суми податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 70331,00 грн. за період з 01.03.2008 р. по 31.08.2008 р.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000012350/1 від 18 березня 2010 року (а.с.18), яким ТОВ «Центр-Пласт»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 105497,00 грн., з яких 70331,00 грн. основного платежу та 35166,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В процесі адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Центр-Пласт»в перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами.

Судом встановлено, що 28.01.2008 р. між ПП «Івенто-2005»(продавцем) та ТОВ «Центр-Пласт»(покупцем) укладено договір №2 купівлі-продажу оптової партії товарів (а.с.128-130), відповідно до змісту якого продавець зобовязався передати у власність покупця відпрацьовані АКБ, пропілен, дріб свинцеву згідно товарно-транспортних накладних.

Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за 2008 рік (а.с.49-69) позивачем відображено в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 70331,00 грн. на підставі податкових накладних (а.с.84-127), відповідно до змісту яких, продавцем вказано ПП «Івенто-2005».

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Для письмових правочинів, які вчиняє юридична особа у ч.2 ст.207 ЦК України встановлені спеціальні вимоги вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою.

У відповідності із Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обовязкові реквізити, а саме вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Зі змісту договору вбачається, що він від імені ПП «Івенто-2005»підписаний ОСОБА_4 та скріплений печаткою продавця.

Як встановлено в судовому засіданні позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ПП «Івенто-2005», частина з яких підписана ОСОБА_5 (а.с.99-127), а частина невказаною особою (а.с.84-98).

Згідно п.1.3. договору ПП «Івенто-2005»взяло на себе обовязок передати ТОВ «Центр-Пласт»податкову накладну, товарну накладну та квитанцію до прибуткового ордеру (а.с.128).

В обґрунтування фактів отримання товару, позивач надав до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (а.с.78-83). Натомість пояснив, що товарні (видаткові) накладні сторонами не складались.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що розрахунки за товар проводилися готівкою, яка передавалась, як він вважав, представникові ПП «Івенто-2005». При цьому він пояснив суду, що йому невідомо хто саме виписував податкові накладні, чи мала така особа законні повноваження на їх виписку позивачеві невідомо.

В судовому засіданні зі слів представника позивача встановлено, що товар доставлявся ПП «Івенто-2005»з міста Луганська до міста Костянтинівка Донецької області.

В судовому засіданні на предмет реальності операцій досліджено товарно-транспортні накладні, зі змісту яких встановлено, що пунктом навантаження товару є м.Луганськ, а розвантаження або м.Кіровоград або невідомий пункт, що не узгоджується з поясненням представника позивача.

Представник ПП «Центр-Пласт»пояснив, що позивач здійснює свою господарську діяльність в м.Костянтинівці Донецької області, а тому його автомобілі довантажувались товаром, який транспортувався Приватним підприємством «Івенто-2005»із Луганська до Костянтинівки.

Суд критично оцінює зміст товарно-транспортних накладних в звязку з наступним.

В співставленні товарно-транспортних накладних № 146256 від 07.08.2008 року та №146278 від 02.09.2009 року судом встановлено, що предметом перевезення у цих накладних є перелік товарів за одними і тими ж самими податковими накладними, що свідчить про подвійне його перевезення (а.с.82,83).

Більш того, за підрахунком кількості за найменуваннями товарів вбачається, що така кількість не співпадає з кількістю, вказаною у податкових накладних, що свідчить про необґрунтованість позиції позивача в частині їх повної передачі та транспортування.

Окрім цього, їх зміст не узгоджується з усними поясненнями представника позивача в частині пунктів навантаження та кінцевого пункту розвантаження, товарно-транспортна накладна № 146404 від 19.06.2008 року взагалі не містить найменування пункту розвантаження, а тому з її змісту неможливо встановити коди саме транспортувався товар (а.с.81).

Більш того, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 29.07.2008 р. по кримінальній справі №1-187/08 ОСОБА_3 (директора ПП «Івенто-2005») визнано винним за ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та встановлено, що він створив ПП «Івенто-2005»діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, виконав всі дії спрямовані на створення фіктивного субєкта підприємницької діяльності без мети здійснення господарської діяльності.

Підсудний по кримінальній справі №1-187/08 ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в організації фіктивного підприємства та пояснив, що зареєстрований директором ПП «Івенто-2005», фінансових документів підприємства не підписував, відношення до діяльності підприємства не мав, податкові декларації до податкових органів не подавав. У 2005 році передав невстановленій особі печатку та усі оригінали установчих та фінансових документів ПП «Івенто-2005».

У відповідності до ч. 2 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно із ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Створення підприємства ПП «Івенто-2005»для фіктивного підприємництва, свідчить про відсутність у ПП «Івенто-2005»будь-яких можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді з ТОВ «Центр-Пласт»та відсутність будь-яких фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань та досягнення економічного результату.

Згідно ст. 42 Господарського Кодексу України, підприємництво визначене як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд вважає, що на момент передачі коштів у позивача була не тільки реальна можливість встановити особу, яка їх отримувала, та встановити її правовий статус щодо ПП «Івенто-2005», а й необхідність перевірити таку особу, якій такі кошти передаються взагалі. З огляду на це, суд вважає, що така поведінка не була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів, а також на одержання прибутку, що прямо суперечить поняттю «господарська діяльність», визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку

Згідно п. 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Судом встановлено, що підписи від імені ПП «Івенто-2005», зокрема на податкових накладних, виконані не уповноваженою належним чином підприємством особою. А тому суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Центр-Пласт» та ПП «Івенто-2005»за податковими накладними (а.с.84-127), продавцем в яких вказане ПП «Івенто-2005»та про відсутність реальних економічним наслідків за ними у позивача (придбання товару), а тому формування позивачем податкового кредиту з цих підстав є необґрунтованим, навіть незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 13.01.2009 року по справі за позовом ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон»до ДПІ в м.Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом вірно обраховано позивачу суму податкового зобовязання в розмірі 70331,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35166,00 грн. (70331,00 грн. х 50%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Дата виготовлення постанови у повному обсязі 05 червня 2010 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан