Постанова № 15901677, 18.04.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року 13 год. 05 хв. Справа № 2а-0870/154/11

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участю

представника позивача Мартиненка К.І.

представника відповідача Міщенко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

до Відповідача 1 Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя

до Відповідача 2 Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності відповідача по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування позивачу бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю Відповідача 1, а саме, неподання Відповідачу 2 висновку податкового органу, що призвело до невідшкодування з бюджету податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні щодо позову заперечив, зазначив, що органом ДПІ не закінчено проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача для підтвердження суми бюджетного відшкодування, у позові просив відмовити.

Представник Відповідача 2 до суду не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. 04.04.2011 до суду подав пояснення від 01.04.2011 №15-17/192-2925, відповідно до яких просив розглянути справу за відсутності його представника та зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин бюджетне відшкодування ПДВ здійснювалось органами Державного казначейства України відповідно до встановленого Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за № 971/9570, розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, якими було передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків згідно з реєстрами на відшкодування податку на додану вартість, які надаються як регіональними податковими органами, так і Державною податковою адміністрацією України.

Тобто відповідно до наданих повноважень територіальні управління Державного казначейства України не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У зв'язку з тим, що до Відповідача 2 не надходило вищевказаних документів на відшкодування позивачеві податку на додану вартість за вказаний в позовній заяві звітний період та на визначену суму, то і підстав для перерахування коштів на теперішній час немає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи Позивач, керуючись п. 7.7.4 Закону України “Про податок на додану вартість” ”№168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі Закон №168/97-ВР) подав Відповідачу - 1 податкову декларацію з податку на додану вартість (вх.23787 від 20.04.2010) за березень 2010 року з додатками, в тому числі заявою про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн.

23.04.2010 Позивач подав до Управління Державного казначейства у Ленінському районі міста Запоріжжя, яке є структурним підрозділом Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області Податкову декларацію разом із Заявою, проте перерахування ПДВ здійснено не було.

По декларації з ПДВ за березень 2010 року Відповідачем 1 було проведено документальну виїзну перевірку, за результатами якої було складено акт від 02.06.2010 № 1507/23-08/14309190 (далі Акт перевірки).

Висновками проведеної перевірки встановлено, що заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року в розмірі 11115,00 грн. підтвердити неможливо, що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

Представником відповідача 1 було зазначено, що оскільки не було отримано відповіді на запити по підприємствам-контрагентам позивача TOB «Євроформат сталь конструкція», TOB "Торгово - Промисловий дім "Зварювальний", TOB "Торгово - Промисловий дім "Зварювальний", TOB "Агротехпоставка", TOB НВП "СервісДніпроКомплект", ТОВ"Компанія Торнадо", ТОВ"Українська гірничо-металургійна компанія-Дніпропетровськ", ТOB " Твіс- Сервіс, ЛТД" тому сума бюджетного відшкодування за березень 2010 року, заявлена позивачем підтверджена не була, одже Відповідачем-2 правомірно не було надано Відповідачу 2 висновок про відшкодування наведеної суми ПДВ.

На час виникнення спірних правовідносин питання здійснення бюджетного відшкодування ПДВ були врегульовані Законом №168/97-ВР.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону №168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Так, за пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

З вказаних вище фактичних обставин вбачається, що позивачем дотримано зазначені вимоги Закону №168/97-ВР щодо визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн.

Суд не приймає до уваги доводи ДПІ щодо правомірності ненадання висновку у звязку із наступним. Несплата постачальниками платника по ланцюгу не є підставою для позбавлення такого платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Проте, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди-відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

До того ж, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

На підтвердження зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і його господарською діяльністю у лютому 2010 позивачем суду було надано первинні документи, які підтверджують взаємовідносини між позивачем та його основними постачальниками: ТОВ «Евроформат Стальконструкція», ТОВ «ІндустріалТехСталь», ПП «Фірма НВ», ТОВ «ЗК Ювіт», ТОВ «Юнітон», а саме копії податкових накладних, видаткових накладних та платіжних доручень та реєстр отриманих податкових накладних позивачем у лютому 2010 року.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі-Закон №996-ХІV), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, будь-яких зауважень з приводу неналежного їх заповнення податкових накладних з боку відповідача не зроблено, а тому суд вважає, що позивачем правомірно заявлено зазначену суму до бюджетного відшкодування.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в акті висновки щодо неможливості підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування та щодо нікчемності і безтоварності договорів, крім того, виконання указаних договорів підтверджене відповідними бухгалтерськими документами, сумніви щодо яких відповідач не висловлював.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальника позивача визнається судом необгрунтованим, оскільки Закони №168/97-ВР не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про наявність у останнього права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 11115,00 грн. Відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом №168/97-ВР, не був виконаний ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, чим були порушені права позивача, оте позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Відповідача 1 щодо ненадання висновку Відповідачу 2 по відшкодуванню позивачу бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сум 11115,00 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, суд дійшов висновку про їх безпідставність у звязку із наступним.

Нормами підпункту 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за № 971/9570, розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновків згідно з реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, які надаються як регіональними податковими органами, так і Державною податковою адміністрацією України, або за рішенням суду.

При цьому чинне законодавство, а також Закон №168/97-ВР в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачають такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування.

Отже, єдиним способом отримання платником податку бюджетного відшкодування є перерахування коштів на користь такого платника органом державного казначейства після отримання ним висновку податкового органу.

Отже саме тільки ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ «Запорізький арматурний завод» ПДВ за лютий 2010 не є безумовним та встановленим фактом протиправності та бездіяльності Державної податкової інспекції.

При цьому Законом 168/97-ВР права звернення до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету не передбачається.

Зазначене також відповідає змісту ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи із закріпленого ст. 6 Конституції України принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, який передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної податкової служби щодо надання висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення на користь ВАТ «Запорізький арматурний завод» заборгованості з податку на додану вартість не підлягають задоволенню.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,17,94, 158-163КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо ненадання висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Запорізький арматурний завод» бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11115,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод» судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сімдесят) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційного інстанції.

Суддя І.В.Батрак