Постанова № 15899990, 10.05.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/1748/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 р.                                                                                 м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Дочірнє підприємство «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом, зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. посадовими особами відповідача був складений акт від 26.11.2010 р. №856/23-03/30913009, в якому було зафіксовано порушення позивачем, вимог податкового законодавства. На підставі вказаного акту відповідачем 07.12.2010 р. було видано такі податкові повідомлення-рішення: - №0001192301/0, №0001202301/0, №0001091702/0. Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, просить визнати протиправними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що були зазначені ним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду заперечення проти позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив:

Коростенською об’єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої було складено акт від 26.11.2010 р. №856/23-03/30913009.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено порушення, зокрема:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.6, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 166457 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 38818 грн.;

- пп. 6.1.2 п. 6.1 та абз. 2 пп. 6.5.1 п. 6.5, пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено заниження зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на сум 970,71 грн.;

- ст. 8 та 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого за несвоєчасну сплату позивачем його зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб нараховано пеню в сумі 32479,20 грн.

За наслідками розгляду акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001192301/0 - про визначення додаткового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 166457 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 81157 грн. разом – 247614 грн.;

- №0001202301/0 - про визначення додаткового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 38818 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 19409 грн., разом – 58227 грн.;

- №0001091702/0 - про визначення додаткового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 970,71 грн., застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 1941,42 грн. та пені в розмірі 32479,20 грн., разом – 35391,33 грн.

В результаті всебічного дослідження всіх обставин справи, аналізу наданих доказів, суд не погоджується з окремими висновками податкового органу з огляду на наступне:

1) Щодо порушень позивачем правил визначення зобов’язань з податку на прибуток підприємств, що зазначені в акті перевірки

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, пунктом 5.11 ст. 5 Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Правила ведення податкового обліку визначаються ст. 11 зазначеного Закону. При цьому, вказана стаття не містить будь-яких конкретних вимог щодо наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за перевірений період позивачем було завищено валові витрати з оплати вартості послуг з заготівлі та трелюванню лісопродукції на суму 580077 грн.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач, скориставшись своїм виключним правом на заготівлю деревини, уклав з окремими суб’єктами господарювання (фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ "Наліса Плюс") договори щодо надання ними послуг по виконанню лісозаготівельних робіт. За такими договорами ними були виконані на користь позивача роботи по заготівлі та трелювання деревини загальною вартістю 580077 грн. без врахування податку на додану вартість. Зазначене підтверджується складеними та підписаними сторонами актами передачі-приймання виконаних робіт, нарядами на оприбуткування деревини, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Їх оригінали надавались позивачем в ході перевірки посадовим особам відповідача, що останнім в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до част. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

З оглянутих у судовому засіданні актів передачі-приймання виконаних робіт, нарядів на оприбуткування деревини встановлено, що в усіх таких документах зазначено назву документа, дату і місце їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, особисті підписи уповноважених осіб, печатки підприємства, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Їх копії залучені до матеріалів судової справи.

Суд вважає, що за таких обставин позивач, скориставшись положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цілком правомірно відніс зазначену вище вартість наданих йому послуг в розмірі 580077 грн. до складу його валових витрат.

В ході судового дослідження не знайшли підтвердження і висновки відповідача про невідповідність вимогам Наказу ДПА України від 29.03.03 №143 та п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" складених позивачем первинних бухгалтерських документів за господарськими операціями з ЖОКАП „Житомироблагроліс" з та приватним підприємцем ОСОБА_5

В результаті огляду в судовому засіданні оригіналів господарських договорів, актів наданих послуг, рахунків-фактур та податкових накладних за господарськими операціями з ЖОКАП „Житомироблагроліс" та ПП Бовсуновським судом встановлено, що в кожному з них зазначено назву документа, дату і місце їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, особисті підписи уповноважених осіб, печатки підприємства, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Їх копії залучені до матеріалів судової справи. Зазначені договори були укладені сторонами у повній відповідності до вимог чинного господарського законодавства, а господарські операції, що здійснювались на їх виконання, були спрямовані на досягнення позивачем конкретних господарських результатів.

Крім цього суд приймає до уваги доводи позивача про таке. Відповідно до п. 2.3.4 ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 10.08.2005 р. №327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних. Будь-який висновок акту перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов’язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

В порушення вимог такого Порядку працівники відповідача, при складанні акту перевірки обмежились тільки переліком таких актів наданих послуг, рахунків-фактур та податкових накладних. Однак при цьому ними не було зроблено жодного конкретного висновку в якій частині кожен з таких документів не відповідає чи суперечить законодавчим приписам чи вимогам нормативних документів. Таким діями відповідач порушив вимоги п. 3.1 та 3.2 наказу ДПА від 11.09.2008 р. за №584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення» в редакції від 09.08.2010 р.

Зважаючи не це суд приходить до висновку, що позивач мав право на підставах положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднести вартість наданих йому послуг ЖОКАП „Житомироблагроліс" в розмірі 81863 грн. та ПП Бовсуновським в сумі 3886 грн. до складу його валових витрат.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що положення акту перевірки в цій частині є помилковими, а податкове повідомлення-рішення №0001192301/0 про визначення додаткового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 166457 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 81157 грн. є протиправним.

2) Щодо окремих порушень позивачем правил визначення зобов’язання з податку на додані вартість, що зазначені в акті перевірки

В частині посилань податкового органу на порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", зазначених в акті перевірки, судом встановлено наступне:

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пп. 7.4.1 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач без наявності на це законодавчих підстав відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченого в складі вартості послуг з лісозаготівель, придбання матеріально-технічних ресурсів, послуг з постачання електричної енергії ті інших послуг, на зальну суму 38818 грн. При цьому в якості підстав для такого висновку в акті перевірки відповідач посилається на відсутність у позивача прав на віднесення вартості таких послуг та матеріально-технічних ресурсів до складу валових витрат.

В ході судового дослідження матеріалів перевірки та поданих позивачем в судове засідання документальних доказів з питань правильності визначення його зобов’язань з податку на прибуток судом вже проведено дослідження законності господарських операцій позивача з суб’єктами господарювання з надання ними послуг по виконанню лісозаготівельних робіт та з ЖОКАП „Житомироблагроліс". На підставі матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що операції між позивачем та ЖОКАП „Житомироблагроліс" і приватним підприємцем ОСОБА_5 носили реальний характер і підтверджені всіма необхідними первинними документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки відсутні посилання відповідача на неправильне оформлення податкових накладних, виданих ЖОКАП „Житомироблагроліс" та ПП Бовсуновським, на підставі яких позивач формував податковий кредит у відповідних податкових періодах.

На час здійснення господарських операцій ЖОКАП „Житомироблагроліс" та ПП Бовсуновський були платниками податку на додану вартість та перебували в Реєстрі платників ПДВ України.

У законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ податкового обліку, що містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях. Така ж позиція висловлена в рішеннях апеляційної та касаційної інстанції адміністративних судів та в довідці ВАС України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 р.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про неправомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов’язань з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з ЖОКАП „Житомироблагроліс" та ПП Бовсуновським в загальному розмірі 38818 грн. З цієї підстави суд вважає податкове повідомлення-рішення №0001202301/0, що було видане відповідачем, протиправним.

3) Щодо правомірності нарахування пені за несвоєчасну сплати зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб

Оскаржуваним рішенням №0001091702/0 відповідач нарахував позивачу, як зазначено в його тексті, за порушення ним вимог пп. 6.5.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та положень пп. б)4.2.2 ст. 4 цього Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеню з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32479,20 грн.

Всебічно дослідивши матеріали перевірки та пояснення представників сторін суд приймає доводи позивача про те, що:

- нарахована сума пені з податку з доходів фізичних осіб не є штрафними (фінансовими) санкціями у розумінні п. 1.5 ст. 1 та ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з цього приводу Закон містить окрему статтю 16), а це означає, що пеня не може застосовуватися до платника шляхом видання податковим органом податкового повідомлення-рішення;

- ні Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», ні Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ні будь-який інший законодавчий акт, за обставин, що викладені в Акті перевірки, не надають відповідачу підстав для нарахування такої пені.

Суд також погоджується з доводами позивача, що ґрунтуються на наступному:

Порядок нарахування та сплати пені за прострочення податкових зобов’язань визначений в ст. 1 та 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 ст. 1 цього Закону пеня нараховується лише на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, а податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

П. 16.1.1 ст. 16 Закону встановлено, що нарахування пені починається після закінчення встановлених строків погашення такого узгодженого податкового зобов'язання. Процедуру узгодження податкового зобов’язання (самостійно або в апеляційному порядку) унормовано ст. 5 зазначеного Закону. Його п. 5.1 ст. 5 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Однак, як зазначено вище, чинне законодавство не містить вимог стосовно подання платниками до податкового органу податкових декларацій (розрахунків) з податку з доходів фізичних осіб.

Стосовно апеляційного узгодження податкового зобов’язання з цього податку, то відповідно до п. 5.2 Закону воно вважається таким, що відбулося в день коли:

- платник податків отримав податкове повідомлення і в подальшому не оскаржує його;

- завершена процедура апеляційного узгодження податкового зобов’язання за правилами, що наведені в ст. 5 Закону.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів наявності у позивача узгоджених сум заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, що залишались несплаченими ним на момент завершення відповідачем документальної перевірки. Це в свою чергу означає, що під час видання оскаржуваного рішення №0001091702/0, відповідача не був наділений правом нарахування пені з податку з доходів фізичних осіб. В даному випадку таке право у нього може з’явитися лише після завершення процедури узгодження донарахованої суми зобов’язання з цього податку у судовому порядку.

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що оскаржуване рішення №0001091702/0, відповідно до якого відповідачем було нараховано пеню в розмірі 32479,20 грн., є протиправним і має бути скасоване в цій частині.

4) Щодо правомірності застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції з податку з доходів фізичних осіб

За висновком відповідача, що викладені в акті перевірки, позивачем було здійснено визначення зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб з порушенням п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого позивачу було нараховане додаткове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 970,71 грн.

За вказані порушення оскаржуваним рішенням №0001091702/0 відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) в розмірі 200% донарахованої суми податку, або в сумі 1941,42 грн. При цьому в якості підстав для застосування вказаного розміру штрафної (фінансової) санкції відповідач послався на приписи пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Всебічно оцінивши надані докази суд приймає до уваги наступне:

Як зазначено в акті перевірки, у всіх випадках виплата визначених сум доходів на користь фізичних осіб проводилась позивачем з каси підприємства. Зазначене не заперечувалось представниками відповідача і в судовому засіданні. Строки сплати податку з доходів фізичних осіб, утриманого податковими агентами (яким є Позивач) з доходів найнятих працівників, визначені в ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 8.1.4 якої передбачено, що у випадку коли оподатковуваний дохід виплачується готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Зважаючи на таке та враховуючи те, що зазначені грошові кошти найманим працівникам були виплачені позивачем готівкою з каси підприємства суд вважає, що позивач був зобов’язаний сплачувати (перераховувати) такий податок до бюджету відповідно до вимог пп. 8.1.4 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Таким чином встановлений цим Законом для позивача строк обов’язкової сплати цього податку з доходів найманих працівників не передує, а, навпаки, настає після дати нарахування і грошової виплати такого доходу фізичним особам.

В той же час відповідно до приписів пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на який відповідач посилається в матеріалах перевірки, застосування до позивача штрафних санкцій в подвійному розмірі несвоєчасно сплаченої (не перерахованої) суми податку можливе лише у випадках, коли такий платник здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №0001091702/0 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1941,42 грн. було прийняте відповідачем всупереч приписам п. 17.1.9 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і в цій частині підлягає до скасування.

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.12.2010 р. №0001192301/0, №0001202301/0 та №0001091702/0.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 7 грудня 2010 року № 0001192301/0, № 0001202301/0, № 0001091702/0 в частині застосування штрафної санкції з податку з доходів фізичних осіб на суму 1941 грн. те пені в розмірі 32479,20грн.

           Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

           У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 16 травня 2011 р.